Сьогодні у черзі до київських садочків понад 12 тисяч дітей, з них 3908 дітей віком від 3 до 5 років. При цьому у столиці народжується все більше малюків: від 33 тисяч у 2013 році до 36 тисяч у 2016 році. Як фіксує Держстат, кількість неповнолітніх зросла з 439,5 тисяч у 2010 році до 525,3 тисяч у 2017 році.
Стрімко більшає і кількість новобудов. У 2017 році у столиці побудували 298 житлових будівель - це 28190 квартир. Минулоріч було видано документи на будівництво ще 453 житлових будівель.
За цей же рік у столиці з'явилися лише три школи та три садочки. Втім, і це багато, якщо враховувати досвід попередніх років.
Хто має будувати?
Зводити нові школи та садочки має міська влада - за кошти, які перераховують забудовники на соціальну інфраструктуру (це називається пайова участь). Або ж забудовник сам - у рахунок пайової участі - будує навчальні заклади.
Забудовники не завжди виконують свої зобов’язання. Станом на 1 лютого заборгованiсть з пайових внесків складала майже 2,5 мільярда гривень. Це більше, ніж сума пайових внесків, сплачених за 2013-2018 роки (понад 2,1 мільярда гривень).
У 2017 році забудовники сплатити до міського бюджету понад 793 мільйони гривень пайових внесків. Ці кошти витрачаються на спорудження лікарень, спортмайданчиків, доріг, комунікацій. Частина пайових внесків йде і на будівництво навчальних закладів, яке є досить затратним. До прикладу, будівництво садочка №370 у Дарницькому районі коштувало майже 64 мільйони гривень, а початкової школи гімназії “Київська Русь” - майже 106 мільйонів гривень, що складає сьому частину від усіх сплачених пайових внесків минулого року.
Де і скільки необхідно побудувати шкіл і садочків, визначає Департамент містобудування й архітектури, створюючи детальні плани територій (ДПТ).
“Якщо земельна ділянка займає 30 гектарів, а забудовник там не збирається побудувати школу, то у містобудівній документації школа з'являється. Якщо нам потрібно спроектувати школу, то у тому районі ми робимо школу, і забудовник не зможе там нічого побудувати”, - запевняє головний архітектор Києва Олександр Свистунов.
Чому ж виходить так, що нові житлові будинки з'являються, а садочки і школи - ні?
Спроектувати школу не означає збудувати - місцеві депутати можуть не знайти в бюджеті коштів на будівництво. Або ж передати землю забудовнику, який побудує на цьому місці приватний навчальний заклад.
Війна за право на освіту
Світлана Сторощук сподівалася, що за вісім років у мікрорайоні збудують муніципальні заклади, оскільки 20 тисяч гривень за місяць навчання у приватних родині не по кишені.
“Як виявляється згодом, земля, запланована під дитячий садочок на вулиці Вільямса, належить Національному банку, земля під школу на Симоненка - Міноборони. Та, єдина ділянка, яка відведена під школу на Мейтуса і яка була у комунальній власності, орендована забудовником. Ми пішли у 2017 року просили Київраду не продовжувати договір оренди і побудували комунальну школу. Але договір Київрада продовжує”, - розповідає Сторощук.
Оренду “Ліко-Холдінгу” продовжили до 2027 року “для будівництва житлового комплексу з об'єктами культурно-побутового, соціального призначення”, повідомив Департамент земельних ресурсів у відповідь на запит LB.ua.
У цьому кварталі “Ліко-Холдінг”, президентом якого є екс-регіонал Ігор Лисов, уже побудував приватний садочок та приватну молодшу школу. Зараз закінчує будівництво ліцею, куди вже навіть відкрили попередній запис.
“Відповідно до плану територій, тут мали бути садочок і школа, але оскільки місто не захотіло виконати свої зобов'язання, тому ми, щоб не залишати мешканців без нічого, побудували приватні школи”, - пояснює вона позицію забудовника речниця “Ліко-Холдінгу” Олена Мешенко.
Щодо форми власності ліцею будуть вестися перемовини з містом, запевняє речниця.
“Якби порахувати ті мільйони, які “Ліко-Град” сплатив як пайову участь на розвиток соціальної інфраструктури, то можна було б побудувати щонайменше дві школи і два садочки. У КМДА ж не передбачено коштів на будівництво у нашому районі”, - каже Мешенко.
LB.ua звернувся із запитом до КМДА, але на запитання, чому місто не викупило у комунальну власність збудовані у “Ліко-Граді” школу та садочок, чиновники не відповіли. Місцеві жителі припускають, що забудовник оцінив їх задорого.
За кожну іншу ділянку у мікрорайоні активісткам довелося воювати. Численні засідання комісій у Київраді, петиції, збір підписів, акції протесту - ініціативна група вимагає збудувати сім садочків та п'ять шкіл на Теремках-2.
“Зверталися до депутатів у КМДА, нас ніхто не підтримав. Представник БПП встав на засіданні і сказав, що комунальна освіта у нас погана і треба будувати приватні школи. Земельна комісія корумпована. Кожен член комісії є представником якогось забудовника”, - розповідає про свій досвід Анна Бобер - сусідка Сторощук, яка декілька років бореться за комунальні заклади освіти.
Декілька ділянок для будівництва навчальних закладів ініціативна група таки відвоювала.Землю для дитсадка на вулиці Вільямса повернули громаді, з ділянки на вулиці Симоненка зняли арешт. Але коли там почнеться будівництво - невідомо. Детальний план території не затверджений.
У Департаменті містобудування LB.ua повідомили, що планують унести до ДПТ мікрорайону ще дві комунальні школи на вулиці Ковалевської.
Садочок у Мордорі
Шість 25-поверхових велетнів ховаються десь у небі. Будівлі розташовані впритиск одна до одної та усіяні вікнами, наче бджолиними стільниками. Офіційно багатоповерхівки відомі як житловий комплекс “Позняки 4-а”, у народі - Мордор.
У цьому мікрорайоні зареєстровані 16 347 жителiв. Одна з них - спеціалістка у сфері ІТ та місцева активістка Анна Лопусєва. У 2007 році вона з чоловіком інвестувала у будівництво, яке пропонувало комунальне підприємство “Київміськбуд”.
За її словами, покупцям обіцяли побудувати поліклініку, школи і садочки. “Через декілька років ми зі здивуванням дізналися, що не буде ні садочка, ні школи - буде магазин”, - розповідає Лопусєва.
Щоб донька у 2,5 роки потрапила до садочка, Анна записала її в електронну чергу одразу після народження.Ті знайомі, які зробили це через три-чотири місяці, возять малюків до інших мікрорайонів.
У мікрорайоні Позняки 4-а зараз працюють два садочки. Обидва переповнені: наповнюваність “Монтессорі-саду” - 123%, а ДНЗ №270 - 158%. У єдиному навчальному закладі мікрорайону - “Слов'янській гімназії”- навчаються у середньому 32 дитини у класі. Дані департаменту освіти демонструють, що у сусідніх мікрорайонах ситуація схожа - більшість шкіл заповнені на понад 100%, ще більше - садочки.
Дарницька РДА планує побудувати в цьому районі школу з басейном та дитсадок.
“Наразi будiвництво ЗНЗ не розпочато, мешканцi мiкрорайону виступили з iнiцiативою будiвництва стадiону на данiй дiлянцi”, - повідомили у відповідь на запит LB.ua у Дарницькій районній адміністрації.
“Київміськбуд” намагався побудувати комунальний дитячий садок на вулиці Драгоманова. “Зазначений об'єкт було включено до Програми економічного і соціального розвитку м. Києва на 2012 рік з фінансуванням будівництва за рахунок бюджету міста, проте кошти не виділялися”, - повідомили LB.ua у компанії.
У 2014 році Департамент економіки дозволив залучити інвестора, за рахунок якого був побудований заклад. Приватний садочок ввели в експлуатацію, але працювати він поки не почав.
Інший дошкільний заклад обіцяє побудувати компанія “Іммошан Україна”, що входить до французької групи Auchan. У 2012 році компанія взяла в суборенду землю в районі Позняки 4-а для будівництва торговельно-розважального комплекс з паркінгом. Як розповідає активістка та мама чотирьох дітей Нінель Суслова, “Іммошан” пообіцяв місцевим мешканцям дитячий садок на 300 місць, що буде зведений разом з ТРЦ. Компанія вже побудувала супермаркет, а от будівництво ТРЦ і садочка поки що не почалося. Як повідомили LB.ua у компанії, вони все ще узгоджують документацію. Дату початку будівництва назвати не змогли.
На питання, чому “Київміськбуд” збудував у цьому мікрорайоні будівлі, а муніципальні школи й садки - ні, у компанії відповіли - не їхня справа. Пайову участь сплатили, а розподіляє її хай місто.
У Дарницькій РДА відзвітували про сім побудованих комунальних навчальних закладів та два приватні садочки за останні п'ять років. Цей район лідирує за кількістю нових навчальних закладів за останні п'ять років. Однак чимало з них переповнені і знадобиться ще більше, прогнозує начальниця Департаменту освіти і науки Олена Фіданян.
“Коли люди купували квартиру, вони розуміли, куди вкладали гроші. Я не можу зробити розрахунки, бо там і далі будуються шалено високі будинки. Якщо поруч зводять три тридцятиповерхові будинки, а забудовник здає садочок на 110 місць, то це знущання над тими людьми, які купили квартиру і над нами, освітянами. Ми рахуємо заповненість навчального закладу, але не можемо зупинити будівництво”, - каже Фіданян.
Нерівномірно навантажені
Заради справедливості варто визнати: останнім часом навчальні заклади будують активніше, ніж раніше. У 2013 році була побудована одна гімназія, з 2014 по 2016 роки - щороку один садок. У 2017 році побудували три школи та три садочки, повідомили у Департаменті освіти. З 2014 року реконструювали 10 закладів. З міського бюджету на будівництво витратили 635,9 мільйонів гривень - третину від усіх сплачених за цей час пайових внесків.
У 2018 році у Києві повинні запрацювати нова школа з басейном на Осокорках на 1080 місць та реконструйована школа № 23 у селі Биківня, а також новий садочок та сім реконструйованих дошкільних навчальних закладів.
Однак цього замало, каже очільниця Департаменту освіти Олена Фіданян.
“Забудовники, коли продають квартири, розказують людям, що поруч з будинком є садочки і школи. І ніхто ж не цікавиться, чи вони переповнені, чи вистачить в них місця, коли побудується ще один будинок. Коли вже житло куплене і люди заїжджають і не можуть віддати дитину у садочок або в школу, то тоді виникають питання. Як правило вони не виникають до того, хто будував житловий будинок. Люди ніколи не йдуть до того, хто їх обманув, роздаючи буклети зі словами, що тут усе добре. Вони йдуть у сусідню школу, де дітей немає де посадити”, - каже Фіданян.
Навантаження на райони розподіляється нерівномірно. У деяких закладах на одне місце претендують 7-8 дітей, а в іншому - місця пустують. Найчастіше через незручне розташування, пояснює Фіданян. Наприклад, місто має 3 тисячі вільних місць у садочках, зокрема, на Лісову масиві у Дніпровському районі та на Печерську. Окрім того, щорічно у ДНЗ залишаються від 4 до 5 тисяч дітей, яким виповнилося шість років і яких батьки не хочуть віддавати до школи. Саме 4 тисячі малюків потребують першочергового зарахування до садочків.
Найбільше навантаження беруть на себе райони, що межують з областю.
“Багато дітей у Голосіївському районі навчаються із смт Чабани. До 53% дітей у дошкільних закладах Святошинського району - з Київської області. Це зручно для батьків, які їдуть на роботу до столиці, але велике навантаження для Києва”, - підкреслює Фіданян.
Навантаження у нових районах частково могли б зняти приватні школи, яких у Києві налічується 48. Могли б, якби вартість навчання у них не коливалася від декількох тисяч до десятків тисяч гривень на місяць.
Будівельні крани як шибениці
Поки чиновники планують і шукають кошти, школи тріщать. ЗОШ №202 у мікрорайоні Теремки-2 заповнена на 103%, ліцей № 227 на 102%. Гімназія №179 у сусідньому мікрорайон -і на 101%.
У цьому навчальному закладі 1277 учнів, у середньому - 33,6 в класі, розповідає директорка гімназії Ірина Чернілевська.
“За новим законом, нам встановлюють норму 30 дітей у класі. У початковій школі середня наповнюваність складає 38 дітей у класі. У других класах по 40 дітей.
Проблема не в тому, що ми збираємо і закликаємо цих дітей іти до нас. Проблема у тому, що добудовані будинки у мікрорайоні - території обслуговування - порушили всі розрахунки”, - каже директорка.
Тим часом біля гімназії кипить нове будівництво, у вікна заглядають будівельні крани.
“Ці крани, як шибениці, у мене стоять отут”, - зітхає Чернілевська.
Нещодавно до території обслуговування гімназії приєднали 16 багатоповерхівок ЖК “Сонячна брама” на вулиці Ломоносова.
“Іти до нас звідти 2,5 км. Це не в буковинському селі - це у місті Києві. Квартири у тому масиві не до кінця ще розпродані. З тих будинків до мене прийшли минулого року 32 дитини. Але ж приміщення у школі не добудовуються разом з багатоповерхівками”, - обурюється директорка.
За нормами 10м2 на дитину, у гімназії повинно бути 700 учнів, тобто майже вдвічі менше, ніж зараз. Аби розмістити учнів, доводиться руйнувати бібліотеку, майстерні, розповідає директорка. Нестача площі позначається на безпеці і здоров'ї учнів. Попри це щороку у гімназії додається 100 учнів. Щороку приходять нові батьки зі старим проханням.
“Батьки дивляться на мене як на ворога народу і думають: “От ти ж така! Одну мою дитину не хочеш узяти”. Тоді я я кажу, що це не одна дитина, і ви вже 169-ті. Вони хочуть у гімназію, хоча не проживають у нашому районі”, - розповідає Чернілевська.
Саме у Голосіївському районі минулого року здали найбільше житла - 19% від загального обсягу у столиці. Цей район серед лідерів кількості зданої площі з 2013 року. Але не серед лідерів зі зведених шкіл. За останні п'ять років тут з'явилися лише два заклади - приватні, побудовані “Ліко-Холдінгом”. Ні інших забудовників, ні місто, здається, це питання не обходить.
“Пайові внески розподіляються незрозуміло. Протягом декількох років Голосіївський район лідирує за кількістю зданих житлових метрів. Коли дивишся, де ж на наступний рік у планах школи і садочки, то їх немає. Усі депутати йдуть з гаслами побудувати нові школи і садочки, а потім змагаються за місця у земельні й чи будівельній комісії, не дуже престижні саме ці комісії гуманітарної і соціальної сфери. Ще йдуть на хитрість: у ДПТ планують будівництво школи, але не вказують, коли”, - обурюється Чернілевська.
Вона риторично запитує: “Якщо діти найдорожче, то чому таке ставлення? Я вважаю аморальним роздавати землю, будувати будинки і не будувати школи. Ми, школи, дійшли до своєї межі. От ви можете на свою ногу вдягнути черевичок, який носили 10-річним? Ми тримаємося в одну зміну, залишаючись переповненими, ми досягли такого стану, що вже вичерпали всі можливі ресурси”.
Фіданян радить батькам ретельніше обирати квартиру і досліджувати навчальні заклади у районі: “ Вони можуть не купувати квартиру, поки не будуть побудовані школи і садочки”.
Тим часом батькам, які вже купили квартири у густонаселених районах, залишається стояти у черзі до дитячих садочків та віддавати дітей до перенаповнених класів. Альтернатива - возити малюків до інших районів, де є вільні місця у навчальних закладах. Найактивніші батьки змушені ще й постійно нагадувати владі про обов'язки, відвойовуючи право на освіту.