Популярніша за Чернишова
В Україні є традиція: раз на близько 10 років обирати запобіжний захід Юлії Володимирівні Тимошенко. Тому ця подія не могла залишитися поза увагою представників медіа, яких було набагато більше, ніж, до прикладу, на суді в Олексія Чернишова, коли запобіжний захід ВАКС обирав йому.
Ми з колегою приїжджаємо до будівлі Вищого антикорупційного суду близько 8:20 ранку, маючи в запасі 40 хвилин до початку засідання. Зазвичай у такий час можна легко потрапити до будівлі ВАКС. Не цього разу. Біля дверей — велике скупчення колег, між якими періодично пробігають працівники суду.
Атмосфера в черзі своєрідна: стояти майже годину на вулиці в 15-градусний мороз — це ще те задоволення. Журналісти поряд жартують, вигукуючи: «Юлі — волю» і «Юля, Юля!». Вони ж бо пам’ятають усі справи найдосвідченішої, напевне, української політикині.
Заходимо всередину. З натовпу з камерами й диктофонами виділяється група жінок, одягнених у білі манішки з написом «ФОП маленький звичайний Київ». «О, група підтримки під’їхала», — пошепки каже колега. Як виявилося згодом, це — «журналісти».
Під’їхала Юлія Тимошенко. Вона швидко заходить до зали суду, де обіцяє поговорити зі ЗМІ.
Перша її репліка, яку варто запам’ятати: «Розмови, яку опублікувало НАБУ, ніколи не було»…
Судова зала — не парламент
Головує на засіданні суддя Віталій Дубас. Він жваво пояснює формальні деталі сторонам захисту й обвинувачення. Тим часом за спиною Юлії Тимошенко збирається нова група підтримки — колеги з партії «Батьківщина».
Питання про трансляцію засідання призводить до суперечки між депутаткою і суддею: Тимошенко наголошує на тому, що сотні тисяч людей повинні побачити все від А до Я. Суддя миттєво відповідає: «Я думаю, пів країни притулилося до екранів, особливо пенсіонери й пенсіонерки. Навіть моя люба теща, якій 72 роки».
Дістається й прокурору. Він просить суддю заборонити журналістам, які стоять позаду нього, знімати його документи. Дубас пропонує поставити для нього спеціальну ширму, водночас повідомляючи представникам медіа про незаконність подібних дій. Колеги ж банально намагаються поміститися за спинами «київського ФОП», представники якого вибилися в перший ряд.
На такій ноті розпочинається, за словами Тимошенко, «політичне кілерство». Цей вираз вона повторювала, мабуть, п’ять разів.
Спершу слово дали стороні обвинувачення. Прокурор Грінчишин надає судді докази, зібрані детективами НАБУ, які, на його думку, мали б довести причетність Юлії Володимирівни до системного підкупу депутатів.
Сторона захисту Тимошенко разом із неформальною її частиною — депутатами з «Батьківщини» — експресивно реагують чи не на кожну репліку прокурора. Найбільш вправним виявився Андрій Кожем’якін, який вимагає у Грінчишина показати списки депутатів, з якими контактувала голова партії. Розбірки припиняються після попередження з боку судді. Найспокійніший з усіх — нардеп Олексій Кучеренко. Він вирішує подрімати, поки тривають словесні перепалки…
Засідання триває. Юлія Тимошенко просить прокоментувати чи не кожну заяву прокурора й, коли дозволяють, слів не обирає. «Таких прокурорів треба садити, тому що він (Грінчишин, — LB.ua) виконує політичне замовлення, — експресивно кидає Тимошенко. — Це банда, а не НАБУ, вони працюють поза процедурами».
Тимошенко згадує і про суддю Кірєєва, який свого часу посадив її, і про експрезидента-втікача Віктора Януковича. Суддя, відповідаючи на це, запитує, хто такий Янукович. Юлія Володимирівна одразу зауважує, що це колишній президент, але ж пана Дубаса цікавить інше. «До чого він тут?» — з подивом запитує.
Суддя Дубас після чергового коментаря лідерки «Батьківщини» наголошує, що вона повинна звертатися у своїх промовах до суду, а не до всіх.
Депутати з «Батьківщини» натомість нагадують Дубасу, що вони голосували за створення ВАКС. «На щастя, ви за мене не голосували», — відрізає суддя.
У ході розгляду матеріалів обвинувачення Юлія Тимошенко розповідає, що депутат, з яким записана розмова, — це представник «Слуги народу» Ігор Копитін. Він приходив, щоб попроситися до «Батьківщини». Натомість детективи НАБУ скомпілювали, підробили запис розмови, яка, виходить, усе ж була… За версією політикині, Копитін співпрацює з НАБУ з власних інтересів: хоче, щоб з нього зняли кримінальне провадження. Вона ж депутатам грошей ніколи не давала і не дасть. Ба більше, Тимошенко заявляє: «Мені прикро за цій парламент, в якому можна підкупити депутатів України за десять тисяч доларів». «А за яку ціну не прикро?» — запитує суддя Дубас.
Нарешті слово передають стороні захисту. Юлія Тимошенко готується до довгої промови, сперечаючись із суддею про тривалість свого виступу. Дубас намагається виставити якісь часові обмеження, бо ж в ораторських навичках Тимошенко сумнівів немає. Вона погоджується на пів години. Те, що було далі, — в довідник з політології без редагування…
Звіт про виконану роботу
Лідерка «Батьківщини» стартує з самого початку, бо ж, як акцентувала раніше, має 26-річний досвід у політиці. Вона розповідає про дві війни — проти ворога на фронті й проти «зовнішніх колонізаторів». Тимошенко наголошує, що «Україну поступово захоплюють західні корпорації, перетворюючи її на колонію, а громадян — на рабів».
Каже, що існує програма, яку реалізують через Верховну Раду, і таким чином українців позбавляють права на суверенітет і проведення політики в інтересах власного народу. Перебирають управління країною через міжнародні дорадчі ради, які формують склад Конституційного суду й інших органів. Вона порівнює Україну з Афганістаном, називає політичний режим держави фашистським, потім — сталінським, північнокорейським, говорить про гібридну колонізацію великими корпораціями й руйнацію традиційних цінностей.
З боку здається, що Юлія Тимошенко загалом переймається тим, аби встигнути сказати все, маючи для того майданчик, а не пояснити свою позицію у справі про спробу підкупу депутатів.
Вона припускає, що Україна «повернулася у 1937 рік» і чекає на появу судових «трійок». Водночас суддя Дубас саркастично відповідає, що «трійки» не обирали запобіжний захід.
Репліка про «історичні паралелі», мабуть, сподобалася депутату Київради Михайлу Терентьєву, підозрюваному у справі про «туалетні схеми» в столиці, який тримав картонку з написом: «Сьогодні не 1937-й».
На завершення Юлія Володимирівна резюмувала: судова справа — це помста за її «боротьбу з колонізацією України».
Суддя Віталій Дубас дякує за звіт про виконану роботу й пропонує перейти до дебатів. Сторони обмінюються ще декількома репліками, після яких суддя йде в дорадчу кімнату.
Нарешті представниця «київського ФОП», яка записувала на відео буквально кожне слово Тимошенко, може перепочити. Погляд жінки падає на термос прокурора Грінчишина «Tramp». Вона вголос запитує: чого це у прокурора кружка з Трампом?
Пресбрифінг і анонс другої серії
Повернувшись до зали, суддя Дубас оголошує рішення. Суд частково задовольнив прохання прокурора, призначивши заставу для Тимошенко у розмірі 33 мільйони 280 тисяч гривень — прокурор просив заставу в 50 млн. Окрім того, вона повинна за першим викликом прибувати до слідчих і суду, не виїжджати за межі Київської області без дозволу й утриматися від спілкування з низкою народних депутатів.
На цьому закінчується офіційна частина й починається черговий виступ Тимошенко — для ЗМІ.
Вона критикує рішення суду й говорить, що подасть апеляцію. Якщо її не задовольнять, то намагатиметься сплатити заставу. За словами Тимошенко, через те що її рахунки заблокували, вона звернеться до колег, партнерів і друзів по допомогу.
Знову наголосила, що запис — скомпільований, і пообіцяла довести, що справа — це політичне кілерство й фарс «напередодні виборів».
