Перемоги Берні Сандерса на демократичних праймериз у декількох штатах поспіль не становлять особливої загрози для Гілларі Клінтон.
Про це в Інституті Горшеніна на круглому столі "Президентська кампанія в США: тенденції, прогнози і вплив на американсько-українські відносини" сказав директор політичних програм Інституту Євген Курмашов.
"Багато штатів Гілларі програні, і електоральна хвиля Сандерса, яку він зробив за останні два тижні, перекрила електоральну хвилю, яку мала Гілларі Клінтон, коли вона виграла близько семи штатів поспіль. Безумовно, якась нервозність у кампанії Клінтон присутня", - сказав він.
Курмашов підкреслив, що Клінтон має доволі великий антирейтинг навіть серед прихильників Демократичної партії, і завданням Сандерса було перетягнути ці голоси собі. "І сьогодні ми бачимо, що Берні Сандерс демонструє дуже непогані показники, веде популістську, ліву кампанію. Кампанія Берні Сандерса має характер флеш-мобу і електорального, і фінансового. Тому що в певний момент йому вдалося втягнути досить велику кількість виборців в авантюру "перекинь Гілларі Клінтон". Це суть виборчої кампанії Сандерса", - вважає експерт.
"Але, напевно, не потрібно тішитися цими електоральними перемогами Сандерса. Партійна еліта демократів має величезну кількість інструментів, завдяки яким вона може нівелювати будь-який результат будь-якого кандидата, який кидає виклик Гілларі Клінтон, з приводу якої сьогодні вже існує внутрішньопартійний консенсус. Еліти вже домовилися, що вона влаштовує", - додав Курмашов.
Він навів як приклад штат Вісконсин, де Сандерс переміг з невеликою перевагою. "Начебто перемога, начебто багато слів і переможних картинок, але з погляду сухого рахунку делегатів - Гілларі Клінтон не дуже серйозно втратила конкретно у Вісконсині. І таку картину ми бачимо практично по всіх штатах. Берні Сандерс виграє, отримує свою частину делегатів, але потім велика кількість суперделегатів, які представляють партійну еліту, все одно стають на бік Гілларі Клінтон практично стовідсотково", - зазначив експерт.
За його словами, єдиний важливий момент для Клінтон полягає в тому, щоб перемогти Сандерса без урахування цих суперделегатів.