Партія регіонів склала кадрову основу двох партій російського агресора. Політична сила Володимира Путіна та Дмитра Медведєва "Єдина Росія" в Криму як мінімум наполовину сформована з відомих представників колишньої провладної партії України.
Політична сила екс-голови Ради Федерації РФ Сергія Миронова, формально опозиційної до Путіна, стала другим майданчиком для реалізації амбіцій колишніх кримських регіоналів. Місцеві осередки КПУ в автоматичному режимі перейшли до КПРФ, включивши партійних стаж своїх членів до історії політичної сили Зюганова. Знайшлися теплі місця й для найбільш одіозних персонажів колишнього режиму штибу Вадима Колесніченка. Як виявилося, "Русская весна" не породила нових героїв, вона скористалася "нашими".
Масове входження до окупаційних структур кримських лідерів, вихованих в незалежній Україні, в черговий раз засвідчило глибоку кризу нашої політичної та партійної системи. На прикладі Криму відбулося поки наймасштабніше самовикриття в Україні, коли зміст "еліти" та її оболонка зійшлися.
Українське суспільство, у тому числі кримська громада, більше 23 років спостерігало і оплачувала за власний кошт зрадників. Готових з корисливих мотивів перебігти від Кучми до Ющенка, від Ющенка до Тимошенко, від Януковича до Путіна. Це не лише розчарування нашого суспільства, а й засвідчення умов для реалізації путінської агресії в Криму та її подальшого розгортання на теренах України
Досвід з поведінки кримського політикуму не був належно врахований при розгортанні російської агресії на Донбасі. Вчасний та рішучий вплив на професійних перебіжчиків у місцевій владі з боку держави дозволив би уникнути трагічних наслідків, які ми маємо сьогодні. Ті, хто за українські гроші підштовхували Крим до анексії, а Донецьк та Луганськ до крові, залишаються при своїх інтересах.
Політичні сили, представники яких стали кадрової основою для окупантів в Криму, досі не вибачилися перед суспільством. Тобто, не відбулося навіть формального визнання проблеми і не визначено спосіб її лікування. Політичні лідери, які штовхали вперед кар’єру нинішніх кримських соратників Путіна, не лише не зійшли зі сцени, а впевнено планують участь у позачергових виборах до Верховної Ради України. Натомість, ситуація на окупованих територіях потребує оперативного втручання з боку держави. Без належної реакції Україна продовжуватиме зі свого карману оплачувати агресію на власній території.
14 вересня "вибори" до так званого парламенту окупованого Крима ("Державна Рада Республіки Крим") мають закріпити російський політичний режим на території анексованого півострова. До цієї дати система управління Кримом продовжувала поєднувати українські та російські політико-правові практики, а також зазнавала значного впливу специфіки місцевої еліти. Після "волевиявлення" українська інерція має зникнути повністю, натомість виключно російський стиль управління буде поєднуватися із власне кримськими особливостями.
Людиною, яка схопила Бога за бороду, в окупованому Криму заслужено вважається Сергій Аксьонов. Політик, який у 2012 році не спромігся набрати і 10% голосів на виборах до Верховної Ради України у одному з округів Сімферополя, а його партія "Руська єдність" на виборах до місцевого парламенту набрала лише 4%, вважається головним локомотивом захоплення частини української території. Своїм статусом Аксьонов активно користується. Указом Путіна Аксьонов отримав посаду в.о. так званого голови республіки до виборів нового парламенту (із великими шансами зберегти посаду і в майбутньому), а вищому керівництву Криму дозволили до 2015 року поєднувати російську державну службу із комерційною діяльністю.
Дозвіл займатися комерцією на держслужбі став ярликом від Кремля на безконтрольне збагачення для місцевих переможців. Враховуючи кримінальний шлейф нових лідерів Криму, сумнів в їхній здатності скористатися цим не виникає.
"Вибори" до Державної Ради Республіки Крим відбуватимуться за пропорційно-мажоритарною системою. 75 мандатів формуватися на партійній основі, 25 депутатів обиратимуть у одномандатних округах.
Як і в Росії, монополістом політичного процесу окупованого Криму стала "Єдина Росія", яка висунула 74 кандидата за партійними списками та заповнила своїми представниками усі одномандатні округи.
Головну політичну силу Росії до вершин окупаційної влади Криму веде Сергій Аксьонов. Правильніше сказати, Аксьонов веде свою сім’ю до цих самих вершин. Окрім самого в.о. "глави республіки", який став першим номером списку "Єдиної Росії", від єдиноросів балотується його батько та сестра дружини. Валерій Аксьонов висунутий кандидатом в одному з округів Сімферополя, а своячениця партійного лідера, бізнес-партнер родини Євгенія Добриня включена до партійного списку ЄР під №10.
Основним кадровим резервом для партії Путіна в Криму стали вихованці Партії регіонів. До анексії півострова 43% нинішніх кандидатів від "Єдиної Росії" належали до Партії регіонів. Необхідно зазначити, що у прохідній частині списку ЄР представництво колишніх регіоналів ще вище. Зокрема, у першій двадцятці списку колишні діячі Партії регіонів займають більше 50% місць.
У доокупаційний період 40% єдиноросів-списочників були умовно позапартійними, належачи до прорегіоналівських структур або проросійських організацій. Колишня українська партія "Руська єдність" Аксьонова представлена у всьому списку кандидатів "Єдиної Росії" приблизно 10%. Наявні поодинокі представники "Руського блоку", партії "Союз" депутата Верховної Ради Льва Миримського та Народного Руху України.
У першу п’ятірку партійного списку "Єдиної Росії", окрім Сергія Аксьонова, входять колишній лідер кримської Партії регіонів, спікер незаконного кримського парламенту Володимир Костянтинов, екс-заступник голови Меджлісу Ремзі Ільясов, колишній член Партії регіонів та "Руської Єдності" Сергій Цеков та заступник Константинова в кримському парламенті, регіонал Костянтин Бахарєв.
Участь Ремзі Ільясова у виборах до окупаційних органів влади не була сприйнята Меджлісом кримськотатарського народу. Натомість, ще у травні Ільясов був призначений заступником голови "Державної Ради Республіки Крим" за "квотою" кримськотатарського народу.
Одіозний кримський політик Сергій Цеков обирається до кримського парламенту, вже перебуваючи на посаді представника анексованого Криму у Раді Федерації Федеральних зборів РФ. До речі, "сенатором" від Криму також стала екс-помічник Міністра юстиції України Олени Лукаш, регіоналка, колишня соратниця Блоку Куніцина Ольга Ковітіді.
У випадку із лідерством Володимира Константинова у списку ЄР цікавим є те, що щирі прихильники кримського референдуму досі пишуть листи Путіну із проханнями ліквідувати корупційне "наслєдіє" Партії регіонів на півострові. Але, Константинов не лише розставляє співробітників власної компанії "Консоль, ЛТД" на прохідні місця в списку єдиноросів, а й заявляє про довіру кримчан винятково до нього та Аксьонова. Наслєдіє, як бачимо, живе і процвітає.
До перемоги в Криму єдиноросів також веде бойовик місцевої самооборони - "Самвел" (Армен Мартоян), екс-начальник департаменту міжнародного співробітництва та туризму Львівської ОДА часів Шемчука Сергій Стрельбицький, міністри молодіжного уряду при РадМіні Могильова Владислав Ганжара та Ані Григорян тощо. Під №19 в список "Єдиної Росії" включено Голову Ради представників кримськотатарського народу при Президентові Україні Лентуна Безазієва. Варто зазначити, що Указ Януковича про склад Ради представників кримськотатарського народу залишається чинним і досі.
У одномандатних округах кадри Партії регіонів складають 52% від усіх нинішніх висуванців партії Путіна. Багато хто з них обирався у цих самих округах на виборах до Верховної Ради Автономної Республіки Крим у 2010 році. Зокрема, в окрузі №2 (Сімферополь) балотується від "Єдиної Росії" генеральний директор ПАО "Кримський содовий завод" Владислав Шмельков. Кримський содовий завод належить Group DF українського олігарха Дмитра Фірташа. У червні група Фірташа переєструвала своє підприємство у відповідності з російським законодавством, обґрунтовуючи це рішення нестабільністю у Києві.
Партію Сергія Миронова "Справедлива Росія" на виборах до окупаційного органу влади Криму веде немісцевий політик - депутат Держдуми Росії Олександр Терентьєв.
Під дахом "Справедливої Росії" до кримської політики повертається колишній спікер Верховної Ради Криму Анатолій Гриценко, який у січні 2011 року був заарештований за звинуваченням у зловживаннях із землею на посаді голови Ленінської РДА АРК. Перед референдумом місцевий суд звільнив Гриценка від відповідальності у зв’язку із декриміналізацією вчинених дій. Цікаво, що Гриценко публічно протиставляє себе "Єдиній Росії", оскільки в місцевому осередку путінської партії, за його словами, засіли представники Партії регіонів, відповідальні за безлад та злочини в Криму. Ці заяви другого номеру в списку "Справедливої Росії" необхідно списати на бажання сатисфакції за кримінальне переслідування часів Януковича, оскільки кістяк партії Миронова формують знову ж регіонали.
У "Справедливій Росії" кадри Партії регіонів зайняли 36% виборчого списку, будучі найбільш відомими особами місцевого осередку. Натомість 44% списку складається з осіб, які до анексії півострова були позапартійними або їхня політична приналежність була маловідомою. Також наявні представники "Сильної України" (5 %), ВО "Батьківщина" та партії "Руська єдність" (3%).
До прикладу, кандидатами від миронівців стали колишні лідери фракції Блоку Юлії Тимошенко у Верховній Раді АРК зразка 2006 року Сергій Бейм та Валерій Белозеров, екс-заступник голови Херсонської ОДА Анатолій Розенко, колишній військовий комісар Миколаївської області Анатолій Костенко. Власник однієї з найпотужніших мереж заправок Криму "ТЕС" Антон Раскін, яку ось-ось має купити олігарх Сергій Курченко, включений до списку СР під №24.
Як зазначають місцеві ЗМІ, кримським справедросом став Микола Котляревський, нібито член ОПГ "Сейлем" на прізвисько "Коля Котлета". Між іншим, у 2010 році народний депутат України Генадій Москаль запитував у прем’єр-міністра України Азаров інформацію про призначення Котляревського радником Міністра транспорту та зв’язку України. Із угрупованням "Сейлем" ЗМІ нерідко пов’язують минуле нинішнього кримського "президента" Сергія Аксьонова.
Як і можна було спрогнозувати, найбільш монолітним виявився склад кандидатів від КПРФ. 88% осіб зі списку КПРФ на виборах до ДержРади були українськими комуністами (лідери місцевих осередків, депутати місцевих рад). Приналежність кримчан до КПУ зарахували в партійний стаж КПРФ, що офіційно вказується в даних про кандидатів. Формально виходить, що усі роки Незалежності України прихильники Симоненка були членами КПРФ.
Очолює список КПРФ на виборах в Криму заступник партійної фракції в Державній Думі Російської Федерації Микола Коломейцев.
Лідер кримських комуністів Олег Соломахин йде під третім номером у списку.
Вже на анексованому півострові знову проявився фактор Леоніда Грача, давнього опонента лідера КПУ Петра Симоненка. Корифей кримського політикуму очолив республіканський список партії "Комуністи Росії", яка конкуруватиме із зюганівцями за лівий електорат. Не дивлячись на нові для себе горизонти, Грач не забуває про Симоненко, в інтерв’ю постійно згадуючи раніше невідомі подробиці політичного та особистого життя лідера українських комуністів.
Професіонал політичного трешу Володимир Жириновський особисто веде ЛДПР на вибори до так званої Держради Криму. За Жириновським у списку йде Сергій Шуванников, один з колишніх лідерів партії "Руська Єдність". Серед усіх російських парламентських партій ЛДПР найбільше задовольнила політичні амбіції маловідомих кримчан. 88% осіб зі списку ЛДПР до вторгнення Росії не мали широко відомої політичної прив’язки. Майже 20% кандидатів Жириновського є тимчасово непрацюючими.
Крім парламентських російських партій ("Єдина Росія", КПРФ, "Справедлива Росія", ЛДПР) за голоси кримських виборців змагатимуться ще 8 політичних сил. Зокрема, Вадим Колесніченко очолив список кандидатів партії "Родіна", натомість онук Леоніда Брежнєва Андрій став лідером списку КПСС (Комуністичної партії соціальної справедливості). Майже анекдотична ситуація вийшла із кандидатами від Російської партії пенсіонерів за соціальну справедливість. Абсолютна більшість висуванців цієї партії проживають у Тульській області РФ і місцевим знайшлося лише декілька місць в списку. Якщо деякі кримчани голосували на псевдореферендумі за право померти в Росії, то "пенсіонери" Тульської області проявили зворотню зацікавленість в мальовничих місцинах півострова.
В цьому матеріалі важко назвати всіх, хто жадає влади на окупованій території. Але, очевидно, що ніякого "нового російського Криму" мешканці півострова не побачать. При владі залишаться ті, хто 23 роки нахабно наживався на ресурсах Криму, паразитував на коштах місцевого та Державного бюджету України, постійно змінював політичну позицію, користуючись корисливими інтересами. Вони отримували найвищі посади з рук різних Президентів України, отримували і досі мають зиск від бізнесу по всій країні. Зберігають за собою державні нагороди, якими далі будуть нагороджувати українських героїв.
Факт імітації голосування на анексованій території не може трактуватися інакше, ніж порушення міжнародного права і загальних засад виборчого процесу. Але, Україна не може обмежитися лише апелюванням до міжнародної спільноти в цьому питанні. Держава зобов’язання здійснити реальні кроки із притягнення до відповідальності осіб, які стали добровільними виконавцями злочинної волі зовнішнього агресора. Реагування має складатися з двох компонентів:
- оголошення правоохоронними органами в розшук усіх "кандидатів" окупаційних політичних партій в Криму і при першій можливості забезпечити свою юрисдикцію щодо цих осіб;
- застосувати на території України санкції щодо бізнесу та іншої діяльності усіх без виключення "кандидатів".
І все це не питання тактики. Це питання виживання.