Країні вкрай необхідне перезавантаження базису розвитку. Однак, я не впевнений, що при такій структурі сучасної економічної складової базису країни можлива якась якісна її зміна. Все, що сьогодні відбувається, може призвести тільки до зміни прізвищ олігархів. В Україні має місце формальний розвиток демократії, при якому свобода слова обертається повною безвідповідальністю за сказане, а формально проголошені права людини – відсутністю реальної можливості їх реалізації. Логічне запитання: чи стоїть середній клас на Майдані? Складається враження, що останнім часом Майдан (під сценою і поза нею) складає люмпенізована частина українського суспільства якій поперемінно свою локшину вішають представники нових фінансово-олігархічних груп.
Зміни в країні потрібні. До того ж – якісні зміни. І носієм цієї ідеології може бути тільки середній клас. МАЙДАН має стати формою суспільної зрілості та змін, а не місцем для маятникової міграції на Майдані Незалежності.
Західна демократія спирається на середній клас, який становить більшість населення, має партії, що представляють його інтереси і формують владу. Кого сьогодні представляють «Батьківщина», «Удар» чи «Партія регіонів»? Однозначно – люмпенізоване середовище та олігархократію. В Україні частка середнього класу не перевищує 15% населення. Він не є більшістю, не має чітких структурованих уявлень про свої власні інтереси і політичних партій, що адекватно їх представляють. В цих умовах до влади приходять кланово-олігархічні групи, які ведуть постійну боротьбу за приватизацію держави і використання державної машини для вирішення своїх кланових інтересів, прикриваючись загальними фразами про турботу про долю народу. Верховна Рада не прийняла жодного закону, а уряд не здійснив жодних заходів, які б суттєво зачіпали інтереси олігархічних кланів.
Зараз є реальна загроза не якісної зміни країни, а просто забезпечення більшого доступу для перерозподілу національного продукту через бюджет для окремих політичних структур та діячів. В даний час на діючому економічному і соціальному підґрунті не може сформуватися дійсно демократичне суспільство. Потрібне повне перезавантаження. В Україні група осіб привласнила значну частину суспільного багатства, а більшість змушена працювати за мізерну заробітну плату, яка не забезпечує нормальний процес відтворення робочої сили, а значить, і не зацікавлює в результатах праці.
Друге логічне запитання: чи призведе до якихось позитивних результатів введення санкцій для України? Питання про введення «санкцій для України» в принципі неправильне. Як можна вводити санкції для держави з населенням 46 млн осіб? Санкції можна вводити проти окремих чиновників як від влади, так і опозиції, а також тих осіб, діяльність яких призвела до порушення прав людини.
Вже зараз, на прикладі Білорусі яскраво видно, що санкції проти Лукашенка та його оточення нічого не принесли, а тільки призвели до ще більшої ізоляції білоруського народу. Ну не їздить Лукашенко в Брюссель – він без проблем їздить в ООН та Москву. ЄС треба було думати про санкції в той час, коли Росія давила Україну і вводила обмеження на торгівлю. І скажу відверто: з боку Європейського Союзу найближчим часом ніяких санкцій до України не буде.
Європейський Союз є найголовнішим торгівельним партнером Росії (припадає більше 50% російського товарообігу), а також найголовнішим інвестором – до 80% прямих іноземних інвестицій в Росію надходять з країн Європейського Союзу. Реалізація ініціативи Росія-ЄС «Партнерство для модернізації» з метою розвитку ділового співробітництва в інтересах модернізації між Росією і Європейським Союзом є не менш важливим для Росії ніж для України Договір про ЗВТ та Асоціацію. Модернізація – це ключ в майбутнє. В принципі – Україна і Росія – конкуренти по випуску багатьох видів продукції і питання модернізації господарства країни є питанням її майбутньої конкурентоздатності. Тобто відносини з Європейським Союзом є стратегічними для Росії. Цей факт може бути вдало використаний Україною.
Замість того, щоб вимагати від Європейського Союзу грошового відшкодування за потенційні втрати російського ринку, Україна повинна домагатися прийняти зобов’язання Європейським Союзом застосування санкцій у випадку неправомірних заходів з боку Росії щодо України. Подібний політичний крок буде більш дієвим і матиме довгостроковий ефект, хоча б з того погляду, що буде слугувати правдоподібною загрозою для Росії. Щодо України, висуваючи такі вимоги, політики можуть продемонструвати, що Європейський Союз – це не лише джерело фінансування (саме за це були розкритиковані українські представники з переговорів щодо євроінтеграції), але система цінностей.
Замість того, щоб їздити по Європі і вимагати «санкцій для України» наші як колишні так теперішні посадовці мали б сісти за стіл переговорів і домовлятись. Ніхто нам порядок в своїй хаті наводити не буде. А як прийдеться вже – то це вже буде зовсім інший порядок і в трохи іншій формі, включаючи і ту, яка «популярна» в гарячих точках. Головне завдання політиків – чути один одного, відчувати потреби і на заході і на сході України, врешті решт зрозуміти, що ми один великий народ – Український народ.