Якщо Європа сама не буде розширюватися, знайдеться той, хто буде розширюватися за рахунок Європи.
Таку думку президент Інституту Горшеніна Вадим Омельченко озвучив сьогодні під час XXII Всесвітнього економічного форуму в польській Криниці, виступаючи з доповіддю в рамках панелі "Чи продовжиться розширення ЄС?".
"Досвід приєднання до ЄС нових країн-членів, демонструє: цей процес успішно відбувався, перш за все, там, де євроінтеграція ставала національною ідеєю. Як прикладу можна навести Польщу та країни Балтії. В Україні ж цього поки не сталося, хоча соціологія і вказує на стійку тенденцію росту чисельності громадян, які вважають євроінтеграцію одним із головних пріоритетів зовнішньої політики", - зазначив Вадим Омельченко.
За словами президента ІГ, за останні кілька десятиліть ЄС зумів стати новим потужним суб'єктом світової політики - "ще в середині ХХ століття говорити про це не доводилося, але на сьогодні Євросоюз є одним із ключових гравців на світовій арені".
"Природа цього суб'єкта така, що постійне розширення необхідне для нього самого - його розвитку, політичного й економічного зміцнення, безпеки. Тож питання "розширюватися ЄС чи ні", не стоїть, уся справа лише в темпах і термінах", - акцентував Омельченко.
Відповідаючи на запитання модератора панелі, замдиректора Польського національного телебачення Анджея Годлевського про те, як переконати "стару Європу" в необхідності розширення меж ЄС, президент Інституту Горшеніна наголосив: "Якщо Європа сама не буде розширюватися, знайдеться той, хто буде розширюватися за рахунок Європи. Таким чином, розширення - питання безпеки й економічного розвитку країн Старого світу".
Віце-президент парламенту Сербії Гордана Комік, яка також брала участь у засіданні панелі, підтримала цю позицію, зазначивши, що в Сербії прихильниками євроінтеграції є майже всі представники політеліти і при цьому лише чверть активного дорослого населення країни.
"Євросоюз є також певним цивілізаційною пропозицією. Говорячи про країни Східного партнерства, необхідно враховувати, скільки років чимало з них прожили за комуністичного режиму. Прожили при однопартійній системі, офіційно затвердженій доктрині атеїзму, в умовах відсутності політичної конкуренції, інституту приватної власності і т.д . Такі, на жаль, були реалії декількох поколінь. Тож "масовий попит" на євроінтеграцію в багатьох посткомуністичних країнах - питання зміни поколінь", - прокоментував Омельченко.