Отож Партія регіонів пішла на штурм, озброївшись версією, що зміна директора потрібна для фальсифікації виборів. Мовляв, БЮТ збирається надрукувати зайвих півтора мільйони бюлетенів.
Однак, придумана ПР історія з друком фальшивих бюлетенів не більше ніж передвиборчий піар. Політична істерія - це той коник, яким не гребують користуватися наші політичні сили, адже емоціями мобілізувати виборця Віктора Януковича набагато легше, ніж інтелектуальною роботою.
Які зайві бюлетені? Яка фальсифікація виборів? Ну, надрукує поліграфкомбінат зайвих три, п’ять чи десять мільйонів зайвих бюлетенів, що потім з ними робити, куди їх кидати?
Журналіст задавав це питання депутатам з Партії регіонів. Чув відповіді, які не мають нічого спільного з реальністю. Лише один депутат гордо зізнався: «Ми ж в першому турі в 2004 вкидали». Справді вкидали. Але обставини тоді були геть іншими. Зокрема, вкидання бюлетенів було можливо на Донбасі, де за Віктора Ющенка на деяких дільницях віддавали рівно нуль голосів. На таких дільницях, де всі до останнього виборця, члена комісії і спостерігача від Ющенка були віддані Віктору Федоровичу, можна було докинути зайві бюлетені. Але чи є нині в країні хоч один регіон фанатично відданий Юлії Тимошенко? Ні, як показує перше голосування, немає.
На виборах 2004 бюлетені вкидали також на дільницях сотого округу – Кіровоград. Там була застосована практика, коли суд напередодні дня голосування вивів з виборчих комісій всіх членів, що представляли інтереси Віктора Андрійовича, отож фальсифікація також стала теоретично та практично можлива. Однак після цього були внесені поправки у виборчий закон, що не дозволяють робити такі фокуси.
Теоретично можна уявити сценарій, що бютівські агенти будуть вкидати бюлетені на дільницях, де голосуватимуть за Януковича. Адже згідно закону, якщо отримані дільницею і підраховані після голосування бюлетені не сходяться на 10%, то вибори на цій дільниці вважаються недійсними.
Однак, практично це організувати дуже важко. Адже в регіонах, де абсолютна більшість за Януковича, члени виборчих комісій теж за Януковича.
Вкидання бюлетенів - дуже складна виборча технологія, яка не по зубам БЮТ. Так навіщо Партії регіонів нагнітати істерію навколо поліграфкомбінату «Україна», розносити там все в пух і прах? Тільки заради виборчого піару?
Фото: dozor.kharkov.ua
Насправді, ситуація набагато цікавіша. Конфлікт стався не через політику - через гроші. Як, в принципі, майже всі наші політичні конфлікти, де вершина айсберга - ілюзія політики, а підводна частина – гривні, долари та євро.
Треба сказати, автор очікувала чогось подібного з середини грудня минулого року. Тоді майже непоміченою пройшла одна знакова подія - нереалізоване голосування за відставку міністра МВС Юрія Луценка. Тоді цілий тиждень нагніталася ситуація. Скандали навколо Луценка йшли один за іншим. Спочатку це була сварка Луценка з Президентом Віктором Ющенком на нараді у СП. Коли Віктор Ющенко назвав відомство Юрія Віталійовича надміру корумпованим, а міністр грюкнув дверима і викинув на смітник портрет Президента зі свого кабінету. Президент звернувся до всіх небайдужих - ініціювати відставку Луценка. Потім був скандал з Нестором Шуфричем. Коли Луценко звинуватив нардепа в тому, що той зламав щелепу своїй колишній дружині, за це Нестор Іванович набив Луценку пику. І пообіцяв, що його чекає відставка за підсумками звіту комісії з приводу п’яного дебошу у Франкфуртському аеропорту.
Нарешті олії у вогонь підлив Олександр Турчинов, який заявив: ПР скуповує в БЮТ голоси на відставку Луценка за ціною 150 тисяч доларів - штука.
Однак прийшов день голосування, і питання відставки Юрія Луценка навіть не було внесено на розгляд Верховної Ради. Повний пшик. Чого голосувати, якщо не вистачає голосів – пояснювали регіонали. Так чого тоді весь тиждень було заливатися, що голоси є?
Бо голоси справді були, зокрема і в БЮТ. Бо розкачування ситуації з відставкою Луценка потребувала не опозиція, а деякі впливові сили БЮТ. По суті, доля Юрія Віталійовича вирішувалась зовсім не в ПР, а в середині БЮТ. А Партія регіонів здуру підіграла.
Юрія Луценка просто шантажнули, щоб він більше зважав на інтереси свого політичного блоку. Якщо конкретно, мова йшла про прибутки, що отримуються на виготовленні населенню паспортів, номерних знаків, водійських прав, що йдуть потім «наліво». Юрій Луценко тоді зрозумів свою помилку – після зустрічі з Олександром Турчиновим, і конфлікт навколо поліграфкомбінату «Україна» став невідворотним.
Тут варто детально розповісти про суть бізнес-питання. До цього часу на виготовленні закордонних паспортів заробляв такий собі посередник, що називається концерн ЄДАПС. Власником цієї структури є нардеп фракції Партії регіонів Василь Грицак. Щоправда, він заперечує щодо власності. Стверджує, що ЄДАПС тільки його дітище, мовляв, він його створив, а тепер дитятко виросло і абсолютно вільне від його опіки. Однак, зрозуміло, що це не так.
Василь Грицак - людина фанатично віддана справі ЄДАПСу. Як би не мінялася влада, він вперто відстоює інтереси свого концерну. З міністром МВС Луценком Василь Грицак тісно працює вже п’ять років! В незалежності від того, чи Янукович при владі, чи Тимошенко. Він вміє знайти спільну мову з усіма в інтересах бізнесу ЄДАПС.
Фото: ovsgeneral.org.ua
Заради ЄДАПС Василь Грицак навіть грозився розсваритися з Партією регіонів - коли у нього виник бізнес конфлікт з однопартійцем Сергієм Льовочкіним, що мав плани потіснити концерн з його монопольного становища. Заради ЄДАПС Василь Грицак, єдиний з фракції ПР, голосував за бюджет Юлії Тимошенко. «Вона мені перед голосуванням пообіцяла виплатити борги уряду перед ЄДАПСом в розмірі 19 млн. грн. І вона це зробила», - розповів автору Грицак.
Така політична гнучкість Грицака дозволяла всі останні роки зберігати монопольне становище ЄДАПСУ. Плюс, бізнес Грицака був недоторканий завдяки тому, що крісло міністра МВС всі останні роки було у Юрія Луценка, що прекрасно виконував роль даху ЄДАПСа. Прекрасні стосунки «блакитного» Грицака і «помаранчевого» Луценка зайвий раз підтверджують той факт, що підлеглим Юрія Віталійовича в структурі МВС працює брат Грицака. Віталій Грицак очолює Державну службу охорони МВС. Очевидно, в такій тісній співпраці Луценка і Грицаків був закладений і грошовий інтерес міністра внутрішніх справ.
Ця взаємовигідна спокійна співпраця продовжувалася, поки політичні соратники Юрія Луценка не шантажнули його голосуванням в Раді, і таким чином дах Грицака дав течію. Зміна директора поліграфкомбінату «Україна», коли на посаді замість лояльного до ЄДАПС керівника з’являється людина ворожа, буквально ставить Василя Грицака на коліна. Винуватить він у тому уряд загалом і Турчинова зокрема.
«Зміна директора поліграфкомбінату - це шантаж ЄДАПСу, - завляє Грицак. - Турчинов вже давно мене попереджував. Він казав: даєш 10 мільйонів доларів і працюєш далі. При чому мені пропонували, що буде піднята ціна на паспорти для населення. Мовляв, за два роки ЄДАПС «відіб’є» ці кошти».
В свою чергу перший віце-прем’єр міністр Олександр Турчинов заявляє, що уряд прийняв рішення потіснити ЄДАПС виключно в інтересах держави та громадян. «Головною метою влади було усунути «корумповане» керівництво комбінату «Україна» для укладання прямих угод з підприємством щодо друку закордонних паспортів, без участі таких посередників як ЄДАПС», - підкреслив Турчинов. Мовляв, цей крок здешевить вартість паспортів для людей.
У свою чергу, Грицак переконує: «старого» директора зняли для того, щоб прямий вихід на підприємство отримала ніби-то людина Турчинова - Сергій Чеботар, що працює шостим заступником міністра Кабінету міністрів. «Чеботар має ідею-фікс - друкувати закордонні паспорти з вклеєним фото, які дуже популярні на тіньовому ринку документів», - запевняє Грицак.
На це заступник міністра Кабміну Сергій Чеботар відповідає: «Ми прагнемо, щоб закордонний паспорт виготовлявся «Україною» без посередників. Так він коштує близько 10 гривень, водночас як аналогічний документ, виготовлюваний ЄДАПСом, коштує 504 гривні. Наша мета - це захист наших громадян».
Істина десь посередині? Якби не так! Як показує українська практика, якщо йдеться про політичні схеми заробляння коштів, істина буває ще більше компрометуюча стосовно обох сторін конфлікту.
А що ж тепер Луценко? А Луценко повернувся до того, з чого почалася ця історія в середині грудня. Над ним знову нависла загроза відставки. Тільки тепер голосування насправді ініціює Партія регіонів, що отримала чудовий привід попіаритися.
Найсумніше, що сторони конфлікту свідомо не виставляють на перший план бізнес-версію. Партія регіонів стверджує, що головна мета зміни керівництва поліграфкомбінату - це друк зайвих бюлетенів для фальсифікації виборів зі сторони БЮТ. Блок Юлії Тимошенко в особі Олександра Турчинова стверджує, що колишня дирекція друкувала зайві бюлетені для вкидання «біло-блакитними» активістами в першому турі виборів.
А електорат мусить цю нісенітницю їсти, обурюватися, ділитися на Схід –Захід, «блакитних» та «помаранчевих». Історія з поліграфкомбінатом «Україна» черговий раз демонструє справжні взаємостосунки політичних опонентів в Україні, влади та опозиції. Обидві сторони з радістю йдуть на обман громадян – виносячи на прапор боротьби політичну версію конфлікту. А ось конкретні детальні звинувачення в корупції на адресу опонентів ніхто виставляти не поспішає. Адже тоді можна нарватися на аналогічний дуже конкретний компромат з іншого боку. Набагато легше на публіку викинути історію про фальшиві бюлетені, а бізнесову складову розглядати в закритому режимі, щоб у майбутньому можливо вийти на спільний грошовий інтерес.