Автобуси з Херсона до Залізного Порту їздять із приміської автостанції, що розташована біля центрального ринку. Від залізничного вокзалу до центрального ринку їздять маршрутки або ви можете пройтися пішки хвилин 30. Автобусний квиток Херсон – Залізний порт коштує 120 гривень, а їхати в середньому півтори – дві години. Якщо їхати своєю машиною або попутками, то виходить приблизно 105 км по доволі хорошій дорозі. Вздовж траси місцеві продають картоплю, овочі, яйця. Кілограм картоплі коштував 12 грн.
В Залізному Порту мене одразу здивувала пустота вулиць. Дуже мало людей, все зачинене. Поїсти ніде, лише в центрі працюють декілька магазинів. Періодично повз мене пролітають пусті пакети і ледачо обгавкують дикі собаки. Електричні стовпи міста перетворилися в дошки для розміщення реклами: виглядає жахливо.
Магазини працюють у центрі і фактично без клієнтів. Лише продавчиня стоїть за касою, поруч працюючий термінал. Звертаю увагу на цінники, вони українською мовою, але не усі. Більша частина — суржиком. Магазин величенький: як у селах, тут є все: від цементу — до кави з автомату та мийних засобів, але просили не фотографувати.
«Зараз торгівлі майже немає, працюємо навіть інколи у збиток. А от влітку — тут немає проходу, хоча клятий вірус. Народу було багато», — розповідає місцева продавчиня Людмила.
Скрізь у місті висять таблички-запрошення поселитися в готель чи будинок. Єдиний готель, який першим починає працювати, був ще зачиненим. З одного боку, все логічно: немає попиту — немає пропозиції, але хочеться, щоб хоч один заклад приймав туристів. Це ж так прикольно: море, чайки, немає людей... ехх...
Вздовж узбережжя ходило троє туристів включно зі мною. Трохи далі у воді лазили двоє мужичків у гідрокостюмах з металошукачами, а берегом ходила місцева жителька Єлєна. Вона, як і ті двоє мужичків, шукає загублені речі туристів.
«Влітку ми шукаємо предмети, коли до нас звертаються. Плавала дівчина, загубила сережку. Показала, де загубила, ми і шукаємо. Коли туристів немає, ми прочісуємо пляж, хоча нині мало знаходимо. Але дні три тому я знайшла срібну сережку. Потім її здам за гроші», — розповіла вона.
Саме море — чудове, як завжди. А без великої кількості народу можна просто качатися на гойдалці, дивитися на море і думати про життя. Або просто насолоджуватися тишею та сонечком.
«От скажіть, чого у вас в Києві проходять факельні марші, як на Западенщині? У вас що, Бандеру теж шанують?» — раптово спитала під час розмови про Залізний Порт пані Тамара (по-батькові не згадаю), яка гуляла вздовж узбережжя. За її словами, їй 90 років, працювала в місцевій школі спершу вчителем, потім — директором. Після невеличкої розмови про місцевих жителів, пані Тамара пішла далі прогулюватися набережною.
А де ж про масонську церкву?
Так от, у сусідньому селі Круглоозерка розташована колишня масонська церква / храм. Про церкву мені розповів Павло Білецький, який організовує тури Херсонською областю та Херсоном, бо ні у Вікіпедії, ні в переліку пам'яток області немає інформації.
Від Залізного Порту до Круглоозерки 9 км, але я не знаю, як їздять автобуси. Тому десять гривень в руці, рюкзак за спиною і посмішка — і зупиняю попутку, яка туди їде. З Херсону має курсувати маршрутка Херсон-Приморське, якщо нічого не змінилося.
Село маленьке, до церкви — другий поворот наліво. На в'їзді трохи руїн теплиць, але дорога доволі хороша.
Вздовж дороги розташовані звичайні сільські хати. Влітку частина жителів працює в Залізному Порту — продають товари у місті або на пляжі, а взимку — працюють на присадибних ділянках або ж їздять в Херсон на роботу.
А ось і сама церква. Насправді, біля церкви дууже сильний та холодний вітер, який мене ледь не здував. До речі, дивіться під ноги, щоб не забруднити черевики — поруч є пасовище корів.
Масонський храм збудував Карл Потьє у 1820-1830 роках, храм має 8 граней. На кожній грані стоїть вікно — фальшиве або справжнє, через одне. Фальшиві вікна у масонській культурі використовуються для контрасту світла і тіні. Вхід арковий та направлений до моря.
Головна особливість – кругла ротонда. Вона означає вихід у четвертий вимір, бо під куполом масони шукали Божественне натхнення, шлях до центру світобудови. Пишуть, що саме в цьому храмі засідали масони з ложі «Три каменярі».
Купол розвалився і впав, тому храм виглядає непрезентабельно. Плани щодо відновлення даху у місцевих є, але що буде швидше – відремонтують дах чи розтягнуть храм на цеглу – залишається відкритим.
Загалом, цікава місцевість, але що найпровальніше – про масонський храм та цікавинки Круглоозерки нічого немає ні на Вікіпедії, ні на сайті ОДА. До нових подорожей!