Безпека, справедливість та її інституціоналізація, сковородинське щастя: як новий суспільний договір України поєднуватиметься з трьома головними концепціями
Існують 3 головні концепції суспільної угоди. Вони пов’язані з іменами своїх фундаторів – Томаса Гоббса, Джона Локка та Жан-Жака Руссо. Ці філософи жили у різні часи та у різних контекстах, що зумовило різницю у підходах до визначення соціальної угоди:
• Основа суспільного договору відповідно до Томаса Гоббса – безпека. Має утворитися така держава, яка гарантуватиме її для всіх.
• Головна ідея концепції Джона Локка – обов’язок держави опікуватися не тільки безпекою, але й справедливістю, виступати арбітром у ситуаціях, коли люди не можуть порозумітися між собою.
• Жан-Жак Руссо вважав, що держава має повертати громадян до стану щастя – такого, який люди мали ще до її появи.
Український філософ, письменник, журналіст Володимир Єрмоленко вважає, що Радянський Союз імітував суспільний договір, поєднуючи безпекову концепцію Томаса Гоббса та бачення Жан-Жака Руссо. У СРСР громадянин отримував щастя через примус. Подібним шляхом йде і російська держава, яка переконує своїх громадян, що вони у небезпеці і ця держава – єдина, хто може їх захистити.
За словами Володимира Єрмоленка, українська традиція різниться. Щастя у ній – максимально індивідуальне та децентралізоване. Таким баченням українці завдячують ідеям Григорія Сковороди. Водночас, у нашій традиції існує проблема невкоріненості ідеї справедливості. Але ж свобода передбачає побудову інституцій, які цю справедливість забезпечуватимуть. Зважаючи на ці особливості, Володимир Єрмоленко поділився своїми роздумами про майбутнє суспільного договору України:
У майбутньому суспільному договорі Україна має ставити великий акцент на безпеку. Адже загроза війни з північним сусідом не зникне ще багато років. Другим елементом має стати сфера справедливості з реформою судової влади і правоохоронних органів. Водночас, елемент щастя та самореалізації має бути максимально сковородинським та індивідуальним.
Від консенсусу сірої зони до необхідності забезпечити гідність
Ярослав Грицак, український історик, науковець, публічний інтелектуал вважає, що суспільний договір виник, як відповідь на ключову проблему світової історії – обмеження насильства. Далі соціальний контракт пройшов кілька етапів розвитку:
• Першим суспільним договором, фактично, стало звичаєве право.
• Суспільний договір у більш сучасному розумінні виник у античний період і визначав права та обов'язки мешканців державного об'єднання.
• Концепція суспільного договору звузилася з появою ідеї монархії і відродилася в епоху революцій 17-18 століть.
• Концепція “нічого для нас без нас” з’явилася серед польської шляхти. Ця ідея передбачала безспосередню участь громадян у вирішенні питань, які їх стосувалися.
За словами Ярослава Грицака, сучасність налічує безліч різних соціальних договорів-консенсусів. Дуже часто вони співіснують одночасно. Україні притаманні:
• Консенсус сірої зони, що виник у пізній період Радянського Союзу і у великій мірі залишився у країнах пострадянського простору. Він означає, що держава закриває очі на певні речі, які роблять її громадяни, бо без цього неможливе існування суспільства.
• Консенсус ліберальної демократії, що є головним для сучасного світу. Він означає, що ми делегуємо свої права державі в тій мірі, в якій держава має гарантувати і безпеку, але також і добробут.
• Консенсус нового середнього класу, що виник за останні 60-70 років. У цій концепції, крім добробуту та безпеки, з’являється нова цінність – гідність. Україна є однією з небагатьох країн, де панує ця концепція.
Ярослав Грицак зазначив, що що між різними соціальними контрактами можуть існувати конфлікти. Україна зараз переживає саме такий момент конфлікту:
Пострадянський консенсус у нас вигоряє в умовах війни. Він стає все більше і більше неможливий. Питання чи зможемо ми закріпити новий консенсус, який побудований не лише на добробуті та безпеці, а й на людській гідності.
Аспен Інститут Київ реалізує проєкт, присвячений обговоренню нового українського суспільного договору. Інститут залучає для діалогу лідерів різних галузей, щоб визначити основні принципи та “червоні лінії” такої соціальної угоди.