Росія вибудовує все складніші ракетно-авіаційні удари, застосовуючи сили й засоби з різних напрямків і висот, атакуючи одночасно і послідовно, поєднуючи різні засоби.
Суспільства країн, що підтримують нас, переймаються питанням «скільки коштує підтримка України?». А мали б: «скільки ми заплатимо, якщо відмовимося підтримувати Україну?».
З 11 по 27 жовтня на Авдіївському напрямку ОСУВ «Таврія» знищило приблизно 6890 військовослужбовців, 141 танк, 253 ББМ, 215 гармат. Але ворог готовий заплатити за Авдіївку і вищу ціну.
Навіть перед лицем великої біди ми не можемо обрати компетентних, здатних генерувати ідеї завтрашнього дня, а не тягнути радянську валізу, ще й без ручки.
Сили оборони хірургічно точною атакою пробили діру в радіолокаційному полі противника в Криму і завдали удару по головній цілі – судноремонтному заводу в Севастополі.
Свого часу ВМСУ залишилися практично без кораблів, і нині дрібненькими кроками відновлюються після тієї втрати. Спираючись на морські дрони різних моделей, наші моряки перехопили в акваторії
Чорного моря ініціативу у флоту противника. …
Наша арта вдень і вночі напружено працює, руйнує систему управління ворога, вибиває його штаби, знищує склади, розвалює логістику, ламає противнику його довгі руки – артилерію. Результат має бути.
Жодних сумнівів.
Головний висновок – недостатня військова допомога Заходу (у сенсі кількості озброєння, військової техніки, боєприпасів) не основна причина повільних темпів просування Сил оборони.
Якщо ми маємо намір 2024 року на саміті НАТО у США отримати як не членство, то запрошення, слід зараз визначитися з місцем України на східному фланзі Альянсу. Нам реально є що додати до їхніх
можливостей.