Часи змінилися, проте саме вищезгадана фраза спала на думку в ході ознайомлення з теперішніми концептуальними підходами до зміни кадрів на керівних посадах в органах державної влади, оприлюдненими заступником глави Адміністрації Президента України Дмитром Шимківим. «Сьогодні ми маємо ситуацію, коли державне управління потребує професіоналів, особливо на керівні посади управлінь або департаментів. Перед нами стоїть завдання – залучити фахівців з бізнесу, які глибше розуміються на економічних процесах і мають інший досвід щодо організаційної роботи, реформування або змін. Але є одне обмеження – гідна оплата праці таких працівників», – заявив він.
На думку цього гарвардського майстра у справі заробляння грошей, одне з першочергових завдань у реформуванні державного управління України аналогічне – отримувати доплату до ринкового рівня оплати праці без використання бюджетних коштів. Передбачається, що найнятим державою елітним бізнес-фахівцям, регулярно надходитимуть платежі за рахунок спеціально створеного недержавного фонду, а вони, навзаєм, душу й тіло безкорисливо положать на службі народові. Такий рецепт добору державницьких кадрів пропонується кращим українським топ-менеджером 2012 року, котрий легко перекваліфікувався на знавця нової справи.
Примітивність викладеного бачення особливо вражає на тлі героїчного сьогодення. Виходить, сотні громадян свідомо віддають життя в ім’я України, тисячі вносять власні гроші, працюють волонтерами, але не знаходиться кількох десятків справжніх спеціально підготовлених патріотів, готових не заради зарплати, а як на свій персональний фронт, піти «роботу робити» на ключових державних посадах?
Пане Шимків, закликаю Вас відмовитися від усіляких «лівих» фондів для залучення тимчасових заробітчан у владу! Пропоную оптимальний, на мій погляд, покроковий шлях перетворення адміністративного апарату держави в суспільну сервіс-систему, побудовану на ідеології державницького служіння, а саме:
1. Здійснити оперативну заміну керівників, що підпадуть під люстрацію, прогресивними і, водночас, досвідченими профільними управлінцями. Замість тези з Вашого проекту: «не працювали останні 5 років у будь-яких органах державної влади», було б значно ефективніше відкрити «вікно можливостей» та підняти «соціальний ліфт», провівши пошук серед відносно молодих начальників відділів, секторів, рядових спеціалістів кожного органу. Тут ідеться лише про сучасних ініціативних фахівців, чиї глибокі знання та нестандартні здібності просто не могли бути затребуваними раніше через превалювання практики негативного відбору при розстановці ключових кадрів поваленого режиму.
2. Залучити на керівні посади осіб, які закінчили з відривом від виробництва (за направленням) українські спеціалізовані вузи у сфері державного управління та не були задіяними в роботі адекватного рівня. Як правило, такі люди є носіями високої громадянської свідомості, оскільки один лишень факт добровільного полишення державної служби з метою навчання без будь-яких гарантій подальшої долі, є свідченням соціальної сміливості. Вони критично, знаючи із середини, оцінюють сучасний стан органів державної влади, морально та функціонально підготовлені наполегливо долати щоденний спротив, коли, наприклад, «постанова мала б прийматися на раз-два», але стає предметом тяганини. Саме подібні керівники на ключових неполітичних посадах будуть спроможними до реальної синергії з відповідними представниками громадянського суспільства, що дозволить уникнути випадків швидкого «обламування» розумників типу Павла Шеремети.
3. Внести суттєві зміни до Закону України «Про державну службу», де крім поступового приведення рівня оплати праці до гідних стандартів, передбачити перетворення нинішнього Національного агентства України з питань державної служби в незалежного регулятора даної надважливої сфери суспільного життя з виведенням його із підпорядкування Кабінету Міністрів України. Головною метою реформованої по-новому структури має стати забезпечення функціонування дієвої системи прозорого добору та кар’єрного зростання якісних кадрів, орієнтованих на стабільне професіональне життя у форматі добросовісного служіння українському народові в усіх утворених його волею органах державної влади та місцевого самоврядування.
Перші два кроки дозволять у стислі терміни раціонально використати наявний творчий потенціал значного числа серйозних прогресивних людей, чиєю місією, без перебільшення, є усвідомлене публічне управління. Якщо ж серед бажаючих долучитися виявляться нинішні бізнес-менеджери, то нехай спочатку засвідчать це жертовною відмовою від захмарних зарплат у своїх офісах. Згодом, коли запрацюють сталі механізми, закладені вищевказаним третім кроком, усі отримають справедливу винагороду.
А допоки, пане Шимків, облиште розмови про гроші! Шукайте технократів-борців, гуртуйте організаційно спроможних ідейних людей, для яких самореалізація на державній службі – своєрідна передова. Той, хто обґрунтовано та свідомо прагне особистої участі у результативному творенні народної держави в історичні часи, потрібніший країні за високооплачуваного заробітчанина.