Максимальна можлива кількість балів при тестуванні становила 90. Прохідний бал до наступного туру – 60 балів, крім Касаційного кримінального суду, де він трошки відрізнявся, становлячи 54.
Тобто, щоб бути допущеним до наступного етапу необхідно було набрати 67% правильних відповідей (а для кримінального суду – 60%). Не так багато, враховуючи, що і час відводився на підготовку, і питання були в загальному доступі.
Тестові завдання заздалегідь були вивішені на сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Перший блок питань був затверджений ВККС 30.12.2016 (перші 600 питань); повний перелік – 20.01.17 (ще додатково 400 питань).
Питання з конституційного права, антикорупційного законодавства, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод для всіх кандидатів та окремі тематичні блоки в залежності від суду, в якій подається кандидат (відповідно адміністративний, господарський, кримінальний та чи цивільний касаційні суди).
Таким чином, для кожного суду був сформований перелік із 1000 питань.
З моменту оприлюднення першого блоку тестових завдань (по 300-350 питань для кожної спеціалізації + ще 300 загальних питань) до самого іспиту відводилось 1,5 місяці; з моменту появи повного переліку (тобто ще додаткових 400 питань) – трошки менше місяця.
Як би мав готуватися кандидат до написання тестів? Візьмемо, наприклад, мою улюблену сферу – антимонопольне законодавство. Питання з цієї сфери відводилися до кандидатів до Касаційного господарського суду. Так от, серед питань, наприклад, було таке: «що є метою діяльності Антимонопольного комітету України?». Чесно кажучи, мені важко уявити, що юрист зі стажем 10 років, а тим більше практикуючий суддя в господарській юрисдикції міг би не знати відповіді. Але тим не менш, готуючись до іспиту, він мав би відкрити Закон України «Про Антимонопольний комітет», де в першій же статті чітко вказано: Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель».
Таким самим шляхом кандидат мав опрацювати 1000 питань.
Людина, що претендує на найвищі посади в судовій системі та зарплату в сотні разів більшу за мінімальну, мала б готуватися до цих тестів, як думаєте?
Громадська рада доброчесності закликала громадян "не злословити і не принижувати осіб, які зазнали поразки, лише з тих підстав, що вони не набрали певну кількість балів, а подякувати їм за участь у конкурсі".
Я не злословлю, я дивуюсь. Що ці кандидати робитимуть далі в своїх судах?
Причому тест не склали навіть судді вищих інстанцій. Так, з Верховного Суду України ¬ це Потильчак О.І., Гуменюк В.І., Пошва Б.М., з вищих спеціалізованих судів: Вищий адміністративний суд – Єрьомін А.В., Швед Е.Ю., Вищий господарський суд – Корнілова Ж.О., Могил С.К., Плюшко І.А., Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ – Дьоміна О.О., Закропивний О.В., Іваненко Ю.Г., Кадєтова О.В., Маляренко А.В., Попович О.В., Квасневська Н.Д., Мороз М.А.
Також тести не склали й судді першої та апеляційної інстанцій. Відомо, що на сьогоднішній день найбільше навантаження й, відповідно, кількість справ припадає на київські суди, а значить в Києві судді мали б мати найбільший практичний досвід. Але серед киян з першої та апеляційної інстанцій кількість суддів, що не склали тести, також найбільша. Це, зокрема, наступні: з Київського апеляційного адміністративного суду – Коротких А.Ю., з Київського апеляційного господарського суду – Дідиченко М.А., Пантелієнко В.О., з Київського апеляційного господарського суду – Сотніков С.В., Ткаченко Б.О., Апеляційний суд м. Києва – Гаращенко Д.Р., Музичко С.Г.
А якщо ще згадати, що найбільше питань до здійснення правосуддя останнім часом виникало саме до Київського апеляційного господарського суду та Апеляційного суду м. Києва… То взагалі якась дивна ситуація виходить. З правосуддям проблеми, зі знаннями також. То чим там займаються судді?
Верховний Суд найближчим часом буде сформований і це означатиме, що діючим суддям з ВСУ та вищих спеціалізованих судів, що не склали іспит, залишилося працювати недовго. А от що стосується першої та апеляційної інстанцій, то кандидати, що не пройшли тестування, працюватимуть і далі, поки до них не дійде черга атестації. Але чи виконуватимуть вони свою роботу професійно і чи здатні забезпечити правосуддя? Чесно кажучи, я дуже сумніваюся.
Насправді, початок конкурс вже став дуже показовим, бо він дав можливість звернути увагу й на професійність представників системи правосуддя. І це лише перші дзвіночки. Завтра на кандидатів до Верховного Суду чекає наступний етап: написання практичного завдання. І тут у діючих суддів мали б бути переваги порівняно з адвокатами й науковцями. Але чи є він насправді? Побачимо.