Чому Київ такий неприязний до тих, хто робить його більш вишуканим, витонченим, неповторним. Я дивуюсь, як коробки на коробках витісняють простір для душі. А в кожного ж діти ще є, ми принаймні щось бачили, що вони бачитимуть?
Урбан виснажує. Він примітизує та нівелює потребу в живому емоційному спілкуванні. Тепло людських сердець роблять місто привабливим. Архітектура й господарсько-побутова частина нескінченно важлива, але, даруйте, вона створюється для обслуговування комфортного існування людини. На мою думку не менш важливим фактором приємного міста є чемність та тепло городян, що треба й треба виховувати.
Зробіть,будь-ласка, місто люб’язним для митців. Нехай відсоток художників, поетів, взагалі митців буде більшим. Місто не зробиться багатшим, якщо продасть/сдасть усі мансарди, підвали й кімнатки. Залиште простір для тих, хто живе не грошима, а духовним, а заробити на «круту майстерню», навіть на оренду не в змозі. (прошу не ототожнювати поняття Митець й Заробітчанин від піару на сучасному мистецтві) Впевнена, що кожен район має багато площ для такої мети. В сучасній «єдності несхожих» не забуваймо й про велику виховну роль мистецтва.
В усі часи мітці складали славу держави й залишали в історії згадку, за яких правителів вони творили.
А ще, згадайте Париж, Прагу, Венецію… В світі багато міст, де відпочиваєш душею та милується око, куди хочеться повертатись.
Дякую за увагу.
Вероніка