Чиновники, котрі представляють ханьську етнічну більшість Китаю, які працюють у районах проживання етнічних меншин, повинні докласти зусиль до вивчення їхніх мов для глибшого розуміння культури національних меншин.
Про це в понеділок заявив уряд КНР, інформує агентство Рейтер.
Наразі в Китаї офіційно налічується 56 національностей, багато з яких мають свою власну унікальну культуру: від груп з більшою чисельністю населення (тибетці, монголи) і до невеликих етнічних груп, мови яких знаходяться під загрозою зникнення (евенки).
Хоча з 1913 року офіційною розмовною мовою в Китаї служить діалект путунхуа (мандарин), мови меншин вивчаються у школі та інколи широко використовуються, однак багато чиновників-ханьців не докладають жодних зусиль для їх вивчення, а також для розуміння місцевої культури, зазначає Рейтер.
Згідно з опублікованим у понеділок документом, одночасно необхідно навчити чиновників - представників меншин - мандаринської мови та китайського письма, і ханьців - мови нацменшин.
"Ханьці, котрі працюють в районах проживання національних меншин повинні вчитися і розуміти мову і писемність національних меншин", - йдеться в документі. З нього також випливає, що чиновників слід підготувати до довгострокової роботи в районах проживання нацменшин, щоб "виховати людей з глибоким розумінням таких регіонів".
Ху Чуньхуа (Hu Chunhua), глава Комуністичної партії у південній провінції Гуандун і потенційний голова КНДР, є одним з небагатьох високопоставлених ханьських чиновників, які розмовляють мовою меншини, в його випадку - тибетською, зазначає агентство.
Мовна політика вже давно є болючим питанням у Китаї, особливо в районах проживання національних меншин. Так, в останні роки хвилю протестів викликає насадження двомовної освіти у тибетських регіонах, незважаючи на те, що багато батьків хочуть, щоб їхні діти вивчали мандаринську для поліпшення своїх перспектив на працевлаштування.
Тибет і Сіньцзян неодноразово виступали проти китайського правління. Протягом останніх двох років у масових заворушеннях у Сіньцзяні загинули сотні супротивників Пекіна. У зв'язку з цим правозахисні організації звинувачують владу КНР у занадто суворому контролі над релігією, мовою і культурою, що, на їхню думку, і сприяє розпалюванню заворушень.