Бєлоусов, де резерви?

Фото: ЗМІ окупантів

Виробництво Курганського машинобудівного заводу

Пройдемося по виробниках і ремонтниках.

Головний по БМП у Росії — Курганський машинобудівний завод (БМП-3, БМД-4М і БТР-МДМ, ремонт БМП-2). Завод щомісяця відвантажує 50–60 БМП-3. Проблему виробництва бойових модулів подолали минулого року, коли запустили виробництво 100 мм гарматних стволів для них на підприємстві «Мотовіліхінські заводи — цивільне машинобудування», перелаштувавши лінію з виробництва обладнання для нафтовидобувної індустрії.

Тобто щомісяця — два батальйони. Хоча такий темп підтримують лише кілька останніх місяців. Але ж розгортання резервів і поповнення втрат потребує сотень машин, як не тисяч. А це вирішують виключно відновленням і постачанням до військ озброєння з резерву на базах зберігання.

Є така спільнота в X. Хлопці звідти уважно моніторять російські бази зберігання й можуть установити тенденції. Я не довіряв би цифрам на 100 %, адже з космосу не видно, витягли російські прапорщики мідну проводку з бойових машин чи ні, витрусили деталі з дорогоцінними металами чи перебувають у процесі. Але порядок цифр таки правильний.

Так от, західні спостерігачі роблять висновки, що постачання не покривали потреб угруповання вторгнення до липня 2023 року. Але коли перебудували виробництво, знімки показали різке зростання випуску відремонтованих машин. У таблиці 1 — спостереження робили у травні-вересні 2021 року.

Тобто на початок 2022 року противник мав близько 13000 ББМ. 

Але ж є ще ремонтні заводи з майданчиками (таблиця 2). Там ситуація була така:

Так, 560-й бронетанковий ремонтний завод у селі Возжаєвка Амурської області у 2022 році мав план відремонтувати і поставити до військ 60 БМП і наростити ремонт до 160 БМП на рік. Але вже в жовтні 2023-го 560-й БТРЗ відвантажив до військ стільки ж, скільки планували за весь 2022-й.

БМП, БМД, БТР і МТЛБ відновлюють 61-й БТРЗ (Стрельна Ленінградської області), 72-й БТРЗ у мікрорайоні Шахта Ростовської області, 81-й БТРЗ в Армавірі, 103-й БТРЗ (Атаманівка Забайкальського краю), 144-й БТРЗ у Єкатеринбурзі, 163-й БТРЗ у станиці Кущевській Краснодарського краю, 560-й БТРЗ (Возжаєвка Амурської області), Волгоградський тракторний завод, Вольський механічний завод, Ремдизель (Татарстан), АТ «Щегловский Вал» (Тульська область), Арзамаський машинобудівний завод (Нижньогородська область), 103-й арсенал (Мордовія), Курганський машинобудівний завод, Рубцовська філія Уралвагонзаводу (Алтайський край). Випуск широкої номенклатури запчастин для ремонту бойових машин освоїли на підприємстві «Муромтепловоз» (Володимирська область).

Фото: ЗМІ окупантів

Ремонтний завод у селі Возжаєвка Амурської обл. РФ

Війська отримують часто-густо не те, що передбачене штатом, а те, що вдалося відремонтувати. Так, 228-й МСП 90-ї ТД почав війну на БТР-80 і БТР-82А, а продовжує вже на БМП-3. Відновлюються БМД-3 і навіть БТР-50.

У таблиці 3 зібрані відомості про наявність БМП на найбільших базах зберігання станом на липень 2023 року. Зменшення — на 1000 одиниць.

У 2023-му противник отримав бронеавтомобілів різних типів близько 3000 одиниць.

З артилерією вимальовується інша ситуація. До 2022 року в Росії тривав перехід на єдину артсистему — САУ 2С19М2. Виробник — один-єдиний: Уралтрансмаш (Свердловська область). Тут же відбувалася модернізація старого парку 2С19 до рівня 2С19М1.

У лютому 2024-го до військ відвантажили дивізіон (18 САУ) і планували передати першу батарею САУ 2С35 «Коаліція», яка пройшла випробування у 236-й АБр 20-ї армії. 2С35 розглядають як основний зразок для артилерійських дивізій.

Фото: вікіпедія

Колона 52 мм самохідних гаубиць 2С19М2 Мста-С 99-го самохідного артилерійського полку армії РФ

На Мотовіліхінських заводах відновили виробництво гармат 2А65 Мста-Б, хоча достеменно невідомо, чи почали серійне виробництво.

Картина в артилерії має такий вигляд (таблиця 4):

У розрізі баз зберігання картина така (таблиця 5):

Офіційні джерела в РФ повідомляють, що порівняно з довоєнним періодом випуск САУ зріс у 10 разів, причіпних гармат — у 14 разів, мінометів — у 20 разів, РСЗВ — у два рази. Судячи з цифр, які оприлюднює ГШ, противник втрачає щодоби 30–50 гармат і мінометів, тому цифри зростання виробництва можуть виявитися близькими до правди. Звісно, що заодно налагодили випуск запчастин, насамперед стволів. Кажуть, що вдвічі.

У 2023-му агресор отримав 4000 гармат і РСЗВ, засобів артрозвідки, важких вогнеметних систем. Знову ж таки, випуск нового втрат не покриває, треба шукати на базах зберігання. На фото майданчиків зберігання роздивилися лафети зі знятими стволами, тобто канібалізм процвітає. Зберігати причіпні гармати просто: після розконсервації заміняють гумотехнічні вироби — і гармата відразу їде у війська. 130 мм гармати М-46 пішли у війська. Чи є це ознакою браку 152 мм систем? Ймовірно, так.

Фото: ЗМІ окупанів

Продукція у дворі Мотовіліхінських заводів

РСЗВ (таблиця 6): нове покоління, «Торнадо-Г» і «Торнадо-С», тепер виробляють на Мотовіліхінських заводах, випуск зріс удвічі, навіть вдалося переозброїти реактивну бригаду Центрального округу, 232-гу. До війни «Торнадо-С» мали лише 79-та й 439-та бригади. Також важливо зауважити, що бригади були влаштовані на кшталт ракетної, по 12 ПУ РСЗВ. За два роки їх стало по 24.

Дещо складніше йшли справи з РСЗВ «Ураган», але у 2023-му у війська пішли відремонтовані й модернізовані РСЗВ 9К57 «Ураган-1» на базі шасі БАЗ-69092.

На тлі явного нарощування обсягів відновленого озброєння спостерігають певне зростання виробництва нових зразків.

Мораль тут така: противник здатен підтримувати боєздатність своїх угруповань, але їхній бойовий потенціал постійно знижуватиметься через відновлення озброєнь попередніх поколінь, частка котрих у загальному обсязі поставок постійно зростатиме. За оцінками британців, противнику вистачить запасів бронетехніки до осені 2025 року.

Фото: ЗМІ окупантів

Виробництво на Мотовіліхінських заводах