«У столиці 800 кілометрів комунікацій зливової каналізації, більшу частину яких не ремонтували десятиліттями», — пояснював мер Києва Віталій Кличко в одному ефірі й підкреслював, що місто обов'язково оновлює мережі дощових стоків, коли ремонтує вулиці.
Але 80 % зливостоків столиці — це дорожня інфраструктура, побудована в 50–80-ті роки минулого століття. Через що перерізи колекторів не в змозі прийняти обсяг дощової води понад норму й виникають підтоплення, розказували в Київавтодорі.
Чому ж ці обсяги стали понаднормовими? Причин кілька, але перша — розвиток міста. Київ активно росте з тих самих 1980-х років, на коли збудували основну мережу зливостоків, з'явилися цілі нові масиви: забудова Харківського, Позняків, Осокорків; нові мікрорайони Оболоні й Відрадного; масована забудова Голосієва і Теремків, Виноградаря й центральних районів столиці. Усе це означає зменшення площі відкритих ґрунтів, зелених насаджень. Ці ділянки приймали частину опадів природно й віддавали їх у малі річки вже відфільтрованими.
Коли в місті стає більше асфальту й бетону, які не приймають води, то більший об'єм опадів іде виключно у зливостоки, перевантажуючи ці мережі. Крім того, ці потоки мають більшу кількість твердого стоку (наноси ґрунту, піску), які, потрапляючи у зливостоки, засмічують дощову каналізацію. Як пояснював нам раніше один з керівників КП «Плесо», навіть очисні споруди дощової каналізації, збудовані на Харківському масиві в кінці 80-х років, уже не справляються з навантаженням — саме через розширення площі твердого покриття в районі та збільшення брудних стоків (ці очисні в ремонті з 2018 року).
Іншою, вже похідною причиною є постійне забруднення каналів дощової каналізації. Наслідки цього ви можете бачити після кожної зливи, коли комунальники Київавтодору й ШЕУ районів точково очищають решітки зливостоків, колодязі й канали. Або принаймні відкачують воду в місцях, де її нормальний прохід ускладнено.
Є і ще віддаленіші від стану доріг причини — це стан малих річок і каналів, які виконують функцію природного водозбору в столиці. І ґрунтові стоки, і вода з дощової каналізації потрапляють у Північно-Дарницький меліоративний канал, річку Либідь і малі річки. Де, судячи з повідомлень КП «Плесо», постійні проблеми із засміченням. Тож кожна злива — випробування для цих каналів водовідведення, які не завжди можуть адекватно прийняти об'єм опадів. Що ми й бачили 15 червня в центрі Києва, коли вода просто виривалася залпами з-під землі в районі вулиці Антоновича: поруч із цим місцем вихід підземного колектора в Либідь, але вода виривалася назовні поза ним.
Узагальнити всі ці причини могло б спеціальне дослідження стану системи столичної дощової каналізації. Бо крім згаданих 800 км магістральної дощової каналізації, уся міська система включає 62 км малих річок, каналів, водойм, 1700 км внутрішньоквартальних зливостоків, 191 км штолень і дренажів — і це все за старими, неперевіреними даними. Результатом такого дослідження могла б бути актуальна карта мережі зливостоків з чітким розумінням аварійних місць, проблемних, потенційно проблемних. Що і є дорожньою картою дій.
Про комплексну реконструкцію системи дощової каналізації кияни просили торік у петиції. Була така ініціатива і в попередників нинішньої владної команди Києва, ще у 2011–2012 роках. А найголовніше — сам міський голова Віталій Кличко у 2020 році видав розпорядження про реконструкцію об’єктів дощової каналізації комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Програму мали втілити у 2021–2026 роках. Глава КМДА доручав КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд» роботи з технічного обстеження та інвентаризації об'єктів дощової каналізації міста, зробити технічні паспорти об'єктів. Ця програма мала б не лише зафіксувати реальний стан дощової каналізації міста, а й унормувати належність нових ділянок саме комунальній власності.
Але як ви, мабуть, уже здогадалися, цього досі не сталося. У 2021 році КП оголосило тендер на закупівлю робіт «Технічне обстеження, інвентаризація та виготовлення технічних паспортів об’єктів Київської міської дощової каналізації по об’єкту "Реконструкція об’єктів Київської міської дощової каналізації комунальної власності територіальної громади міста Києва"». Очікувана вартість робіт була досить значною — 464 млн грн. Закупівля не відбулася. Як пояснили LB.ua на підприємстві — «у зв’язку з відхиленою пропозицією» всіх трьох учасників через певні невідповідності.
Тоді, у січні 2022 року, КП вийшло на повторні торги з тією самою пропозицією ціни. Але цього разу торги не відбулися через повномасштабне вторгнення РФ в Україну. А нині у КМДА до цього питання й не повертаються — через війну. Як повідомили нам на підприємстві-замовнику робіт, Програмою економічного і соціального розвитку м. Києва на 2024–2026 роки не передбачені асигнування для цього об’єкта.
Війна завадила також здійснити точковий, але важливий ремонт дощової каналізації на Лівому березі столиці. Реконструкція цих мереж на Броварському проспекті від вулиці Шептицького до мосту давно на часі, оскільки «Лівобережна» пливе після кожного потужного дощу. Наприкінці 2021-го обрали підрядника робіт на 161 млн грн, але за рік угоду розірвали. Цьогоріч після довгої перерви Київавтодор пообіцяв зробити ремонти на п'яти локаціях у різних районах (вулиці Казанська, Братиславська, Святослава Хороброго, Табірна, Пантелеймона Куліша) — це точкові ремонти на невеликих ділянках. Поки що оголосили лише три закупівлі, угод щодо них ще немає.
Замість післямови варто додати, що сума в пів мільярда на саме обстеження й інвентаризацію системи — це дійсно немало під час війни, коли так багато об'єктів просто зруйновані. Проте, на щастя, останні три роки бюджет Києва не зменшувався. З рівня 69 млрд грн у 2022-му він зріс до 72,6 млрд грн у 2024-му (а видатків запланували 85 млрд грн, тобто очікують перевищення надходжень). І, наприклад, благоустрій раніше безлюдного острова Оболонський (до якого веде відкритий Кличком міст-хвиля) коштував бюджету понад 190 млн грн. А на Осокорках через війну не припинили будувати дорогу через пустир між озер до межі міста — на проєкт уже виділили 70 млн грн. Такі пріоритети.
