Полонений російський військовий Сергій Галкін розповів про наказ головнокомандувача окупаційних військ Володимира Путіна захопити Київ і звільнити населення від "фашистського режиму".
На брифінгу в агентстві "Інтерфакс-Україна" Галкін сказав, що 1 лютого його бригаду перекинули в Самарську область у складі 2000 осіб і техніки. Усе це розвантажили в Брянській області, де ще були бригади номер 30, 21, 385 і 92. Потім бригада в повному складі переїхала в ліси Курської області.
"Перебували там близько трьох днів, 23 числа командир бригади підполковник Марушкін довів наказ верховного головнокомандувача президента РФ про наступ на Україну, захоплення столиці Києва, а також захист нібито населення від фашизму і тиранії в Україні", – заявив він.
За його словами, їм говорили, що це навчання з Білоруссю, але потім почали привозити боєприпаси. Особовому складу дали команду, щоб у них забрали документи і телефони. Близько 15-16 години дня їм скомандували сісти в машини, проїхати 5-6 кілометрів на трасу, щоб їхня техніка не вгрузла в багні. Близько 23-ї години командир роти Сарайкін роздав їм червоні повʼязки на ліву руку й ногу і медикаменти. О 4-й ранку 24 лютого їх підняли, завантажили в машини. 21 бригада з важким озброєнням мала їхати першою і прочищати дорогу, знищуючи все на своєму шляху.
На шляху до прикордонного посту вони побачили вбитих українських військових. Їх убила 21 бригада.
"Ми зрозуміли, що заїхали на територію України. Проїхали по трасі, зупинились на ночівлю. Стали, туди підтягувались трали із ЗРК", – продовжив окупант.
По українцях били з гаубиць, "іскандерів" 92 бригади. Протягом руху до Чернігівської області окупанти побачили, що їх замість спрямувань до населених пунктів шлють нах*й. У військових зламався трал, командир скомандував стерегти його, поки їх не заберуть. Поки окупанти там стояли – до них приходили місцеві і просили поїхати додому, казали, що фашистів тут нема, пригнічення народу нема. Простоявши там добу, росіяни не змогли полагодити трал. Вони почули, що їхню 15 бригаду після того, як вона застрягла в багні, розбили українські захисники. Командир взводу вирішив відступати і повертатись у Росію.
"Ми лишили трал і висунулись на схід, ми приблизно розуміли, куди нам треба додому. І загрузли в болотах. Намагались БТР витягнути, вона сильно загрузла. Вирішили спалити машину, важке озброєння, взяти сухпайок, взяли напрям на схід, у бік дому, звідки заїжджали", – продовжив росіянин.
Через два-чотири дні в лісах і болотах та ночівлі під ялинками залишки окупаційної бригади потрапили в селище з населенням, яке його захищало. Там почалась стрілянина, снайпер росіян відкрив вогонь. Командир взводу вирішив провести перемовини з озброєним місцевим населенням і здатися йому в повному складі. Окупантів передали в пункт поліції.
"Нас нагодували, напоїли, розмістили в себе. Усі були доброзичливі, попри обставини. Нас відвезли в госпіталь, оглянули медики, лікарі, чи є ураження. З нами завжди поводилися добре, давали поїсти. Коли ми були в госпіталі, то чули постійно, постійно, постійно обстріли важкої артилерії Росії, літаки проводили бомбардування, кидали по госпіталях і навчальних закладах, дитсадках, медзакладах свої бомби", – продовжив окупант.