Люди, які живуть на самому Майдані, так не вважають.
– Влада свої обіцянки ще не виконала. Не для того ми тут півроку живем, щоб прийшов Віталій Кличко, сказав усім розійтись – і ми послухаємось. Він повинен ще вибачитися перед людьми за те, як повів себе на Грушевського. Люди цього не забули, – каже мій співбесідник із Самооборони Майдану Роман, запрошуючи присісти на застелену килимом лаву. Смаглявий чоловік років сорока тут мешкає уже півроку. Зараз разом товаришами охороняють один із входів в огороджену частину Майдану, обладнали там з коліс та дощок своєрідну бесідку.
Роман, як і поголовна більшість тих, хто залився на Майдані, – не киянин. Однак, щодо київського мера свою позицію має: при владі в столиці «має бути добрий господар, а не Кличко».
– Доки був боксером, ми ним гордилися. Адже багато в чому лише завдяки Кличкам знали про Україну, а зараз, коли він прийшов до влади.., – розчаровано продовжує чоловік.
Біля чоловіків порядок, наскільки він може бути на Майдані, який на вигляд нагадує туристичний табір — прибране сміття, на мотузках сохне випраний одяг, палатки-юрти, уже з електроосвітленням, на “польовій кухні” є навіть холодильник. Більше того, біля спуску в метро висаджена грядка: часник уже підріс, як і бур’яни. Де-не-де досі стоять скриньки для збору коштів на потреби Самооборони — майже порожні.
Роман визнає, що є на Майдані й проблеми, зокрема з оковитою: «Дехто випиває, бо з такої компанії, дехто – бо не витримує». Але людей, на його думку, треба виховувати, весь український народ – щоб не було корупції. У самих активістів на столі прикріплені витяги з Конституції.
– Нинішня влада має пам’ятати, як вона цю владу здобула. За кожним з нас, хто на Майдані, стоїть ще мінімум 3-5 чоловік, які, якщо треба буде, приїдуть по першому дзвінку й будуть відстоювати своє право, – каже Роман.
Однозначно сформулювати свої вимоги активісти не можуть, але вважають, що вибори Президента – це ще не фінал, а тому Майдан повинен стояти. Як мінімум до часу, коли буде переобрана Верховна Рада.
– У нас надія тільки на молодь, вони мають прийти до влади. Ми стояли і бачили, що є в нас освічені люди, які гідні представляти народ. Гинули тут і хлопці з трьома вищими. Отакі мають прийти до влади. А хіба зараз щось змінилося? – запитує у мене інший співрозмовник, сухорлявий чоловік років п’ятдесяти, який досі мовчки слухав нашу розмову.
А от афганці додають, що, крім парламентських виборів, треба ще націоналізувати всі підприємства, які загарбала минула влада.
– Ми будемо стояти до кінця. Ми вже казали, що афганці підуть з Майдану останніми. Бо влада не виконала своїх обіцянок. За два місяці змінилися тільки портфелі, а колишні "регіонали" тепер перебігають до УДАРу і "Батьківщини". Не можна допустити, щоб усе так лишилося, - розказує Олег Міхнюк, командир восьмої афганської сотні. За його словами, теперішня їхня діяльність полягає в пікетуванні та контролі дій влади нинішньої.
До афганців якраз потрапила на обід - всі у зборі. За пластиковою склянкою вишневого компоту розказали, що свого командира у намірах стояти до повної люстрації влади вони підтримують.
Вибір народу 25 травня на Майдані оцінюють неоднозначно. Хтось каже, що Петра Порошенка критикувати рано, бо він ще не встиг нічого зробити, інші хочуть кардинальних змін. Але у відповідях чути одне – кожен хоче жити гідно у своїй країні, працювати, забезпечувати свою сім’ю, а не виживати.
На зауваження, що може б час уже привести до ладу Майдан, відповідають: «Прибрати, облагородити треба, але Майдан не розійдеться». Дехто зауважує, що "й так непогано", нікому, мовляв, не заважають.
Інший мій співрозмовник, Олекса з Закарпаття, на Майдані уже півроку. У криваві дні лютого був поранений у голову, має 27 швів. Але на Майдані досі. Має вже дорослих дітей. Сім’я його підтримує, приїжджала до нього сюди не раз. Каже, що додому вже дуже хоче, але їхати поки не збирається: «Влада ще не виконала свої обіцянки».
***
