Натомість ГОГОЛЬFEST (який до речі цьогоріч святкує десятиліття) зіткнувся з серйозними проблемами — показ більшості вистав європейської програми, проведення якої планувалося у Театрі на Подолі, не є можливим ніде інде: жодний інший театральний майданчик не відповідає їхньому технічному райдеру.
Не кажучи про те, що роботу самого театру на Подолі та його колективу паралізовано в принципі. І це відбувається тому, що невелика група агресивно налаштованих людей, які називають себе "Громада Андрієвського узвозу", не задоволена відсутністю ліпнини на фасаді будівлі нового театру.
Читайте такожТеатр на Подолі і його критики
Градус абсурду навколо цієї ситуації зашкалює. Вперше за роки незалежності у країні збудовано технологічно-досконалий театр європейського зразка де спроектовано туалети для людей з інвалідністю, шрифт Брайля у ліфтах, новітня система пожежної безпеки, компактна і зручна сцена-трансформер, де передбачено роботу зі складною сценографією. В театрі створено унікальні для України технічні умови для роботи зі світлом та відеозображенням. Не кажучи вже про стильний лаконічний дизайн, в якому витримано інтер'єр.
В приміщенні такого театру неодмінно й обов'язково має постати новий тип театрального мислення, позбавлений задушливого мертвотного відблиску українського радянського псевдобароко, що й натепер залишається домінантною стилістичною складовою нашого державного театру.
Театр на Подолі міг би стати рушієм усієї галузі. Але, — ні. Істерія навколо питання естетичної кореляції зовнішнього вигляду театру з іншими об'єктами історичного та псевдоісторичного значення не спадає. Активність "Громади Андрієвського узвозу" у цьому питанні можна порівняти з поведінкою психопата, який наполегливо і системно відгризає собі руку.
Пасивність та маніпулятивність влади — бентежить.
І будемо відверті: гальмування процесу запуску в експлуатацію нової будівлі Театру на Подолі – це саботаж розвитку театральної галузі в цілому. Шкідництво і злочин. Напевно, що уся ця ситуація знаходиться у полі невідомих простим смертних політичних ігор, «дерибанів» і «розкладів», коли, закопилюючи губку, кажуть: «розумієш, не все так просто». Але здається, хтось уже загрався. Дайте людям працювати.
Від редактора: ця колонка є висловленням позиції авторки, театрального критика і головної редакторки журналу "Український театр". LB.ua сподівається на публічну і фахову дискусію щодо ситуації, яка склалась навколо Театру на Подолі.