Натомість ГОГОЛЬFEST (який до речі цьогоріч святкує десятиліття) зіткнувся з серйозними проблемами — показ більшості вистав європейської програми, проведення якої планувалося у Театрі на Подолі, не є можливим ніде інде: жодний інший театральний майданчик не відповідає їхньому технічному райдеру.
Не кажучи про те, що роботу самого театру на Подолі та його колективу паралізовано в принципі. І це відбувається тому, що невелика група агресивно налаштованих людей, які називають себе "Громада Андрієвського узвозу", не задоволена відсутністю ліпнини на фасаді будівлі нового театру.
Градус абсурду навколо цієї ситуації зашкалює. Вперше за роки незалежності у країні збудовано технологічно-досконалий театр європейського зразка де спроектовано туалети для людей з інвалідністю, шрифт Брайля у ліфтах, новітня система пожежної безпеки, компактна і зручна сцена-трансформер, де передбачено роботу зі складною сценографією. В театрі створено унікальні для України технічні умови для роботи зі світлом та відеозображенням. Не кажучи вже про стильний лаконічний дизайн, в якому витримано інтер'єр.
В приміщенні такого театру неодмінно й обов'язково має постати новий тип театрального мислення, позбавлений задушливого мертвотного відблиску українського радянського псевдобароко, що й натепер залишається домінантною стилістичною складовою нашого державного театру.
Театр на Подолі міг би стати рушієм усієї галузі. Але, — ні. Істерія навколо питання естетичної кореляції зовнішнього вигляду театру з іншими об'єктами історичного та псевдоісторичного значення не спадає. Активність "Громади Андрієвського узвозу" у цьому питанні можна порівняти з поведінкою психопата, який наполегливо і системно відгризає собі руку.
Пасивність та маніпулятивність влади — бентежить.
І будемо відверті: гальмування процесу запуску в експлуатацію нової будівлі Театру на Подолі – це саботаж розвитку театральної галузі в цілому. Шкідництво і злочин. Напевно, що уся ця ситуація знаходиться у полі невідомих простим смертних політичних ігор, «дерибанів» і «розкладів», коли, закопилюючи губку, кажуть: «розумієш, не все так просто». Але здається, хтось уже загрався. Дайте людям працювати.
Від редактора: ця колонка є висловленням позиції авторки, театрального критика і головної редакторки журналу "Український театр". LB.ua сподівається на публічну і фахову дискусію щодо ситуації, яка склалась навколо Театру на Подолі.