Істинна антиутопія, мабуть, обумовлена лише п’ятьма правилами. По-перше, в описаному світі все дуже погано, навіть якщо його мешканці не розуміють цього. По-друге, погано там, бо у людей забрали політичні свободи — слова, віросповідання, самовираження. По-третє, погано стало через природний розвиток суспільства, а не катаклізми природи. По-четверте, про технології у світі відомо мало, якщо навколо них не будується сюжет. По-п’яте, читачеві зрозуміла мотивація «великого брата» (чи хто замість нього?) — влада, гроші, жадоба, «мир в усьому світі» і так далі.
У багатьох країнах є свої представники антиутопічного жанру. В Україні також — «Сонячна машина» Володимира Винниченка, наприклад. З останнього можна «притягнути за вуха» «Дику енергію» Дяченків.
Китайська історія також повна подій, які слугують неперевершеним джерелом для антиутопічних алюзій. Більшість із книг у цьому жанрі написані китайськими письменниками у світлі подій ХХ століття, особливо після смерті Мао. Однак деякі вартісні зразки літератури з’явилися уже у ХХІ столітті.
Це сатиричний роман, написаний 1992 року. У ньому автор досліджує взаємовідносини між китайцями, їжею та напоями і розповідає про корупцію та злочини в уряді. Романі має дві сюжетні лінії. Одна — стандартна детективна історія, а інша — листування між альтер его «Мо Янь» та автором-початківцем, прихильником його творів.
Дінґа Ґу’ера, досвідченого слідчого, відправили у Лікерленд — вигадану китайську провінцію. Йому потрібно розкрити справу про канібалізм. У Пекін дійшли чутки, що у цьому регіоні група «гурманів» пообідали кількома хлопчиками. «Ми сподіваємося, що помилилися, — каже Дінґу Ґу’еру його бос. — Роби що хочеш — поки це законно, — але розкрий цю справу».
Слідчий дуже буквально зрозумів ці слова і не надто стримує себе у спілкуванні із підозрюваними. Але у нього нічого не виходить: вино і жінки закрутили йому голову і невдовзі він не може викарабкатися зі свого становища. Його накачують алкоголем і раптово для себе чоловік усвідомлює, що обідає тією ж стравою, через яку приїхав у селище.
Хан Шаоґонґ «Словник макао»
Цей роман написаний у 1996 році, і вже невдовзі найбільше азійське міжнародне видання «Yazhou Zhoukan» внесло його у 100 найкращих творів Китаю ХХ століття.
Макао — це селище у провінції Хунан, Китай. Книга має форму енциклопедії — 115 статей про життя у селищі з перспективи студента, якого туди відправили на практику. Він описує самобутність та одночасну ізоляцію мешканців Макао, їхні абсурдні звичаї та заборони.
Роман Хана Шаоґонґа порівнюють з «Хозарським словником» Милорада Павича, і не даремно. Водночас, у ньому можна знайти і знайому з творів Кафки атмосферу — безвихідь і покору абсурду.
Лю Цисинь «Проблема трьох тіл»
Цей роман — наукова фантастика 2006 року, перша частина із трилогії «Пам’ять про минуле Землі». Назва книги відсилає до проблеми трьох тіл — однієї з так і не вирішених задач небесної механіки. Між іншим, це одна з 25 книг, яку радить прочитати засновник Фейсбуку Марк Цукерберґ.
Вона відкриває світ Трисоляріс, інопланетну цивілізацію на межі зникнення. Коли секретний військовий проект в Китаї намагається вступити в контакт з інопланетянами, трисоларанці захоплюють сигнали і вирішують вторгнутися на Землю. У Китаї люди розділилися на два табори: тих, хто вітає іноземців і тих, хто хоче боротися з ними.
Тим часом на початку XXI століття інший герой, нанотехнолог Ван Мяо, стає свідком низки дивних подій в світовій науці — експерименти на прискорювачах частинок дають суперечливі результати, вчені здійснюють самогубства. Військові і спецслужби вважають, що хтось намагається загальмувати науковий прогрес на Землі. Ключем до розгадки є комп'ютерна гра «Проблема трьох тіл», до якої приєднується і герой. Використовуючи образи земних історичних діячів, гра розповідає історію світу з трьома сонцями — планети Трисоляріс, що знаходиться на нестійкій орбіті в потрійний зоряній системі Альфа Центавра.
Цивілізації Трисоляріса розвиваються і гинуть в безладно наступаючі «Ери Хаосу», коли планета виявляється занадто близько до зірок або занадто далеко від них. У цьому і полягає проблема трьох тіл — ніхто не може передбачити, як рухаються небесні тіла у потрійних системах.
Кунчанґ Чан «Жирні роки»
Книга написана у 2009 році у жанрі наукової фантастики і розкриває недалеке майбутнє (2013 рік) Китаю.
У Пекіні сталося щось дивне: цілий місяць зник з офіційних документів та записів. Ніхто нічого про це не пам’ятає, але всім байдуже — крім невеличкого кола друзів. Вони не зупиняються ні перед чим, щоб дізнатися про незрозумілу бадьорість та амнезію, які здолали китайців. Коли герої викрадають високопоставленого чиновника і змушують його розкрити всі карти, то дізнаються приголомшливі подробиці про своїх лідерів та співвітчизників. Вони розуміють, що це сколихне світ.
Свого роду це «Чудовий новий світ», який показує сьогоденний Китай. «Жирні роки» — це складний роман ідей, який надзвичайно гостро показує махінації тоталітарної держави, а також доводить величезне значення пам’яті про минуле.
Чанґ-Рі Лі «Таке повноводе море»
Книга побачила світ у 2014 році. Ми бачимо майбутнє Америки, де суспільство чітко поділене на класи. Давно занедбані міські квартали перепрофілювали у автономні трудові колонії, оточені високим парканом. Члени робочого класу — це нащадки людей, яких привезли багато років тому з екологічно непридатної частини Китаю.
У цьому світі живе Фен, жінка-водолаз, що заробляє ловлею риби. Вона залишає свій будинок у селищі Б-Мор (колишній Балтімор), коли чоловік, якого вона любить, раптово зникає. Фен відправляється у подорож, щоб знайти його. Вона мандрує крізь анархічні землі, де процвітає злочинність і не відчувається присутність держави. Її дорога обростає легендами.
В кращих традиціях антиутопій ми бачимо протистояння індивідуальності та тоталітаризму, до останньої сторінки не знаючи, хто ж із них переможе.
Лао Ше «Котяче місто»
Це, імовірно, одна з найвідоміших антиутопій Китаю, написана ще у 1933 році. Дія відбувається на Марсі, де нібито існує цивілізація істот, які зовні нагадують котів. Головний герой-землянин, озброєний пістолетом і сірниками, виявляється володарем найпотужнішої зброї в котячому світі. Котяче місто — столиця держави. Його мешканці хизуються своєю давньою історією, поезією і культурою, однак тепер їх цивілізації занепадає внаслідок вирощування «дурманних» дерев і розтління правлячої еліти. Все, як заповідав дядечко Оруел: у книзі є і підміна понять, і двоявність, і навіть щось на зразок новомови.
Деяка наївність оповіді привела до того, що «Котяче місто» іноді відносять до дитячої літератури. Проте, впізнавана панорама реалій Китаю першої третини XX ст., створена Лао Ше у яскравому трагікомічному стилі, визначила гідне місце цієї книги у китайській та світовій літературі.
А Ї «Ідеальний злочин»
Цей роман написаний 2012 року у жанрі трилера, але заслуговує на звання «психологічної драми». Одного звичайного дня у провінційному Китаї знудьгований гімназист йде у своїх звичайних справах. Але насправді він планує жорстоке убивство своєї єдиної подруги — талановитої скрипальки. Він запрошує її на зустріч, душить, запихає її тіло у пральну машинку і втікає з міста. Спочатку юнак ховається. Та потім він телефонує у поліцію і віддається в руки таємних агентів. Він саботує усі зусилля судової системи Китаю, спроби психологів і родини врятувати його від смертної кари. І при цьому не показує ні крихти каяття.
«Ідеальний злочин» — це відображення найтемніших аспектів життя у Китаї, як каже автор. Він описує відчай, пастку бідності і лють, яка ховається за флегматичними масками людей. Крім цього, А Ї робить реалістичний екскурс у клаустрофобний світ жаху і невідомості.