Все публикацииПолитика

Суддя-викривач Лариса Гольник: «Я відчувала моральний тиск і від голови суду, і від колег»

Осінь видалася щедрою на корупційні викриття й не будь-ким, а самими суддями. Кілька представників Феміди вголос заговорили про тиск системи й втручання в процес ухвалення рішень. Через громадський розголос і резонанс справ, комітет з питань запобігання і протидії корупції ініціював засідання, на якому заслухали справи двох суддів-викривачів. Першим доповів про тиск на себе збоку голови суду й вимагання винести незаконне рішення на користь позивача Сергій Бондаренко - суддя апеляційного суду Черкаської області. Другою стала справа судді Октябрського районного суду міста Полтави Лариси Гольник, яка відмовилася винести рішення на користь чинного мера Олександра Мамая.

Хвиля гучних заяв і викриттів людей з системи може свідчити про те, що запит на оновлення суддівської влади у суспільства є, його чують й самі представники Феміди. LB.ua вирішив поспілкуватися з суддями-сміливцями про їхній опір системі, нову суспільну роль – «викривач корупції» та особисту мотивацію триматися до кінця.

Роман Маселко
Фото: Facebook
Роман Маселко

Об 11:00 ранку на Садовій в комітетах натовп журналістів, депутатів, активістів - займають місця в залі. Приміщення вщент забите. Аншлаг. Не кожен день на комітет приїздять судді, що повстали проти системи. Їх лише двоє, проте вони майже не хвилюються, зайнявши свої місця, чекають на початок засідання. За хвилин п’ять в зал заходить Єгор Соболєв. Голова комітету вітається й починає: «Є судді, які заявили про корупцію і факт тиску в своїх судах. З одного боку – це безпрецедентний вчинок. З іншого – ми повинні тримати це під парламентським контролем».

Опісля слово має адвокат «Автомайдану» та громадський активіст Роман Маселко. Він зазначив, що ці два приклади суддів-викривачів спонукають інших представників Феміди не боятися й заявляти про спроби впливу на них. «Після Бондаренка та Гольник пішли інші покази. Вони стали реальним прикладом, що свідчити можна, і це дає результат».

Далі виступали представники ВККС, депутати, експерти. Усі ґречно підтримували суддів, проте як зарадити їхній проблемі, ніхто не знав. По завершенні засідання ми домовилися про розлоге інтерв’ю з обома суддями. Сьогодні до вашої уваги пропонуємо прочитати першу частину матеріалу – історію Лариси Гольник, судді Октябрського районного суду міста Полтави, досвід суддівської практики – 5 років . Згодом ви матимете можливість дізнатися й про суддю Сергія Бондаренка.

Лариса Гольник
Фото: poltava.po
Лариса Гольник

Ви стали дуже популярною після розгляду резонансної справи за участю мера Полтави Олександра Мамая. Розкажіть, будь ласка, про неї детальніше.

Справа мера потрапила до мене у травні 2014 року після того як кілька суддів написали самовідвід. Через величезний резонанс, я її призначила до розгляду досить швидко. Дана категорія справ (корупційні правопорушення, – авт.) розглядається за участю обвинуваченого, проте якщо він не з’являється на судове засідання, за законом, я маю право застосувати до нього привід через ограни внутрішніх справ. Що я і зробила. Суть справи була така: мер міста Олександр Мамай обвинувачувався у конфлікті інтересів. Він надав своїй падчерці (Ірині Климко, яка була депутатом міської ради від партії мера «Совість України», – авт.) дозволи на встановлення 13 торгових павільйонів площею майже 500 кв. м. без відповідних процедур, використовуючи службове положення. Моїм завданням було вирішити, чи присутній в цій справі конфлікт інтересів. Проте міський голова самостійно у суд не приходив, його привели органи правопорядку. Певно, це і була крапка невідворотності. Хто я для них така, що посміла силою привести мера в зал засідання?! Але в цей момент йому начебто стало зле, приїхала швидка, його забрали до лікарні. Класика жанру. Після – він ще довгий час не з’являвся на судові засідання, і прокурор вирішив винести питання про неповагу до суду.

Мамай на засідання все одно не з’являвся, і тоді я вдруге скористалася нормою закону – винесла постанову про затримання і доставку підсудного. Через три години після розгляду справи йому знову стало зле, приїхала швидка і забрала його. Я винесла рішення про неповагу до суду, проте апеляція не підтримала його.

Між судовими засіданнями, чи зверталися до вас люди від міського голови, аби по-дружньому залагодити цю справу?

Після цього рішення до мене прийшов колишній заступник міського голови Дмитро Трихна, який був у дружніх стосунках з мером. Це людина, якій Мамай довіряв. Він мене переконував, що Мамай хоче прийти в суд. Проте, він прийде, якщо буде впевнений у результаті. На що я відповіла, що прийму рішення, але якщо воно йому не сподобається, він зможе його оскаржити в апеляційній інстанції. Тут же він перевів розмову у своє русло й заявив, що адвокат неодноразово зі мною розмовляв, проте не зміг домовитися. Трихна пропонував мені подумати ще, зважити усі «за» і «проти», натякаючи на винагороду за «правильне» рішення. Що мене ще насторожило у цій розмові, так це те, що пан Дмитро попрохав нікому не говорити про нашу зустріч. Тут я вже зрозуміла, що це завуальоване спонукання мене взяти хабар і вирішити справу на користь Мамая.

Коли ви звернулися до правоохоронних органів? Наскільки швидко вони зреагували на цю ситуацію?

Після зустрічі з Трихною я вирішила, що маю повідомити про цей момент тиску на мене, як на суддю, тодішньому УБОЗУ. З невеликою затримкою проти заступника була порушена кримінальна справа. Я би також хотіла наголосити, що за нашим антикорупційним законодавством, передбачена відповідальність не лише за передачу неправомірної вигоди, але й за пропозицію чи обіцянку. Посередника зараз судять конкретно за пропозицію. Сума, про яку йшлося – $5000 доларів. Я вважаю, що Трихна виступив посередником між мною і Мамаєм. Але верх судочинства має бути в тому, щоби притягти до відповідальності замовника.

На якій стадії зараз справа по обвинуваченню Дмитра Трихни? Яке рішення може бути винесене суддею? Ваші прогнози.

У мене є певні сумніви, що буде обвинувальний вирок. Усе робиться для того, щоб спустити цю справу. На даний момент Трихна нічого не коментує, не дає свідчення, заперечує причетність Мамая. У особистій розмові з мером я спитала, чи усе він може зробити заради друга. Він мені відповів: "Так". Я навіть більше можу сказати, усе що робила полтавська прокуратура у цій справі, було підґрунтям для виправдувального вироку щодо Трихни.

На якому етапі зараз справа про адмінправопорушення Олександра Мамая? Коли буде винесене рішення у ній?

Після того як Мамай звинуватив мене у хабарництві, я взяла самовідвід, і справа пішла іншому судді. Це - один з тих варіантів, який влаштовував обвинуваченого. Якщо суддя не хоче винести рішення на його користь, треба знайти іншого – який захоче. Суддя, що після мене розглядала цю справу, теж опиралася і не йшла на поступки з мером, проте під тиском здалася, взяла самовідвід і пішла в декрет по догляду за малолітньою дитиною. Третя спроба для Мамая стала успішною. Суддя, що розглядав його справу, виніс рішення, яке пропонувалося прийняти мені. Що цікаво, рішення було таке: закрити справу за термінами давності. Без уточнення - винний він чи ні. Наразі, падчерка може вільно вести підприємницьку діяльність, а мер балотуватися на наступний термін.

Олександр Мамай підчас заяви для ЗМІ
Фото: np.pl.ua
Олександр Мамай підчас заяви для ЗМІ

У процесі розгляду справи, чи здійснювався на вас тиск, чи погрожували вам або вашій сім’ї?

Серйозних і прямих погроз не було. Проте варто сказати, що голова суду, коли дізнався про розгляд цієї справи, перебуваючи у відпустці, перервав її і приїхав до мене на розмову. Перше, що він мені сказав, це не відмовлятися від цієї справи. Я не можу сказати, що він мене змушував прийняти незаконне рішення, проте наполегливо просив «добре» подумати, усе зважити, не поспішати з рішенням, звернути увагу на позивача і його докази. Я - "суддя-5-річка". До кінця цього місяця Верховна Рада має проголосувати за моє безстрокове суддівство, або ж проти цього. Якщо голосування не відбудеться, слово буде за ВРЮ. І в такій ситуації дуже легко можна тримати на близькій дистанції суддю, шантажуючи тим, що одне слово – і він не буде більше чинити правосуддя. Такі методи були яскравою ознакою режиму Януковича. Не перебратися безстроково було легко, якщо ти граєш не за їхніми правила.

Я скажу вам: тиск моральний набагато складніший в емоційному плані, ніж навіть фізичний. Я його відчувала і від голови суду, й від колег. Єдине, як вони можуть на мене тиснути, це залякувати, що я не оберуся безстроково. Проте наразі їм це не вдається. Я була рекомендована кваліфікаційної комісією.

Як ви вважаєте, наскільки важливо мати механізм захисту викривачів корупції в той момент, коли вони заявили про неї? Ви, як суддя, скористалися б захистом?

Якби це загрожувало моїй сім’ї або мені, звісно, що скористалася. Проте можу сказати, що наш закон «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» майже не діє. Новий закон про захист викривачів лише зареєстрований. Під час розгляду справи Мамая на вулиці до мене з чоловіком підходила особа, відома в кримінальних колах, яка радила мені змінити замки у дверях, обережно увечері повертатися додому, уважно подумати над рішенням, яке я мала винести у справі мера. А, наприклад, голова суду казав, що я, певно, не збираюся жити в цьому місті. Колеги майже не підтримували. Емоційно це було дуже складно. Не можу сказати, що я після цього злякалася, але трошки занепокоїлася. Це мій випадок. А бувають значно гірші, коли людина терміново має отримати належну охорону для себе і сім’ї або ж змінити місце роботи. Суддю, до прикладу, мають в дуже короткі терміни перевести в інший суд. Наразі це рішення приймається більшістю на Зборах суддів. До того дня може пройти занадто багато часу, і буде вже запізно.

Лариса Гольник
Фото: np.pl.ua
Лариса Гольник

Чи підтримав вас орган самоврядування – Рада суддів, яка має слідкувати за забезпеченням незалежності суддів та розглядати справи про тиск на вас?

Мене здивувала реакція Ради суддів України. У такій критичній для мене ситуації вона мовчала. Особисто голова Ради, Валентина Миколаївна Симоненко, мені імпонує. Я їй відразу зателефонувала, розказала про справу. Вона швидко приїхала у Полтаву, намагалася достукатися до голови суду, щоб він якось врегулював цю ситуацію. Підтримувала мене чисто людськими порадами. Усі інші – відмежовувалися. Казали, що це мої особисті проблеми.

Як ви думаєте, з чим це пов’язано? Чому склалася така ситуація в суддівських колах?

Чесно кажучи, суддів, мабуть, не торкнулося те, що пройшли за останні два з половиною роки наші громадяни. Судді як були відірвані від суспільства, так такими і лишаються. Вони досі є кастою недоторканних. Звісно, є представники, які виносять рішення справедливо, проте навіть дивлячись на мій суд, можу сказати, що таких дуже мало.

В Україні викривач досі асоціюється зі «стукачем». Як побороти цей негативний відтінок і, навпаки, заохотити людей, особливо суддів, публічно викривати корупцію?

Мені здається, що має бути багато успішних прикладів, коли викривається не тільки посередник схеми, але й замовник. Лише, коли ці справи будуть доведені до логічного кінця, а винні будуть покарані, суспільно отримає запит на викриття, і таких, до прикладу, суддів як я, буде більше. Один знайомий мені сказав, що дарма я займаюся справою Мамая, говорячи що конфлікт інтересів - дрібна причина для посадки й що ми не в Америці, де діють відповідні закони. На що я йому відповіла: вже час починати будувати нову систему правосуддя у нас. У моїй справі фігурували $ 5000 доларів. Я розумію, що це не дуже великі гроші. Мене обурює, що ніхто не дивиться глибше. За цим неправомірним рішенням стояло би набагато більше шкоди. Людина, яка займає посаду мера міста, тримається за неї, розуміючи що заплативши, зможе значно більше отримати. Якщо не усунути таку людину від посади, небезпека буду серйозніша, ніж ті $ 5000 доларів.

Мамай (справа) під час слухання у справі колишнього свого заступника Трихна, якого судять за спробу дати судді хабара, у Київському суді Полтави, 26 травня 2016 року
Фото: kolo.poltava.ua
Мамай (справа) під час слухання у справі колишнього свого заступника Трихна, якого судять за спробу дати судді хабара, у Київському суді Полтави, 26 травня 2016 року

У законі про захист викривачів передбачена винагорода за викриття корупції. Чи доцільний такий механізм заохочення суддів викривати корупцію у своїх лавах й чи працюватиме він?

Я підтримую цю ідею. Але мені, здається, що мотив отримати гроші не повинен бути першочерговим. Перш за все, я схиляюся до того, що це має бути свідома дія самого судді, яка характеризує його як доброчесного. Наприклад, у моєму випадку, повідомивши про тиск і намагання дати мені хабар, я витратила багато власних ресурсів. Тому у разі дії цього закону, я б не відмовилася від фінансового заохочення. Проте для мене це було б лише компенсацією власних витрат й ознакою того, що мене підтримують. Не більше того. Тут інша глибина питання.

Що змінилося у вашому житті після цієї справи?

Я відчула запит суспільства на чесних суддів і зміну системи. Мене підтримало багато людей, з якими я навіть не була знайома. Одна охоронна фірма нашого міста запропонувала безкоштовно мене охороняти. Це дуже приємно. У такі моменти я розумію, чому досі борюся і заради чого це роблю. Моїм орієнтиром було ставлення мого сина до моїх вчинків. Він всіляко мене підтримав і був певний, що я все роблю правильно.

І на останок, на вашу думку, які три основні кроки треба зробити для того, щоб успішно відбувалася суддівська реформа?

По-перше, суддівські лави мають оновитися за рахунок доброчесних і порядних суддів. По-друге, держава має вирішити адміністративні проблеми суддівського корпусу. Тому що дуже складно емоційно виносити рішення в приміщенні з обшарпаними стінами, відсутністю меблів чи ще якимись незручностями. До того ж, як на мене, неправильно, коли свідок обличчям повернутий до судді, а не в зал і на прокурора чи потерпілого. Здається, що це незначні зміни, але повірте – вони на часі. Будинок правосуддя має бути відповідним, щоби і ставлення було поважним як з боку самих суддів, та і громадян. По-третє, має бути сильне юридичне підґрунтя – тобто справедливі закони. Неузгодженість законодавства – серйозна проблема, над якою треба працювати. Тому що за аналогічних підстав суддя може винести різні рішення. Це створює ґрунт для маніпуляцій. Тому у нас є над чим працювати.