Все публикацииПолитика

​Віктор Балога: «Якби 2007-го Ющенко дотримав слова і зробив Януковича прем'єром, сьогодні він би не був Президентом»

Продовження. Читайте також першу частину інтерв'ю "Віктор Балога: Тимошенко – лише один із епізодів, що створили штучний конфлікт між Брюсселем і Києвом".

Соня КошкинаСоня Кошкина, Шеф-редактор LB.ua

«Важливо, щоб в нас не було ні божків, ні лошків»
Фото: Макс Левін
«Важливо, щоб в нас не було ні божків, ні лошків»

«Я дуже хочу, щоб об'єднана опозиція і «Удар» набрали можливий максимум голосів - і за списками, і по мажоритарні»

Ви серйозно розраховуєте, що сьомий парламент відновить у владі баланси. Але за останні два роки політична конкуренція в країні була практично знищена...

Так, погоджуюся.

Це свідомо було зроблено?

Однозначно. Тому я дуже хочу, щоб об'єднана опозиція і «Удар» набрали можливий максимум голосів - і за списками, і по мажоритарці. Це й сприятиме відновленню рівноваги.

Хоча, ми ж бачимо, скільки людей «мігрує» із фракції у фракцію - як це відбувалося 2002-го, 2004-го, 2006-го, 2007-го, 2008-го, 2010-го тощо. І якщо станеться так, що ті, хто наразі обирається як опозиціонер, у Раді зайде в провладну більшість, суспільство цього вже не сприйме. Так, якийсь час пануватиме зневіра, розчарування, але такий стан справ не вічний. Рано чи пізно, люди визначать: хто справді є владою, хто - опозицією. Але - з повною «зачисткою» тих, хто сьогодні опозицією називається. Якщо вони не справлятимуться зі своїми, як опонентів влади, функціями, такий розвиток подій неминучий.

Опозиція і так сильно деморалізована і дезорієнтована. Ті, хто міг проявляти активність, - або в тюрмі, або за кордоном. Рік тому ми прогнозували: внаслідок знищення конкуренції, конфлікти відбуватимуться не по лінії «влада-опозиція», але «одна група впливу у владі проти іншої».

Ми ж розуміємо, що це - не вихід, лише тимчасовий замінник здорових політичних процесів...

Добре, тоді моделюємо ситуацію: заходите ви, разом з соратниками, в парламент. Що далі? Неформальна група? На фракцію вас все одно не вистачить. Або ж бігти в провладну більшість записуватися.

Ми точно нікуди не побіжимо, бо ті, хто побіжать - їм скоро, як щойно говорили, настане кінець.

Глобально є всього два шляхи розвитку. Перший - коли еліти, на чолі з Президентом, докладають максимум зусиль для масштабної розбудови держави, повноцінного громадянського суспільства. За таких умов Україна пройде європейську дорогу доволі швидкими темпами.

Другий - чекати, поки відійдуть у небуття ті, хто тягне нас назад у совок; поки до керма стануть представники молодого покоління.

Банкова, Грушевського - це не вся Україна. Питання в тому, що хоче звичайний українець, особливо - молодий українець..

«Давайте називати речі своїми іменами: Королевська - проект влади»
Фото: Макс Левин
«Давайте називати речі своїми іменами: Королевська - проект влади»

Хіба він усвідомлює, що хоче? Українці вперто голосують за тих самих політиків, що обіцяють, але ніколи не забезпечують покращення.

Той, хто не усвідомлює, взагалі голосувати не ходить. Натомість старше покоління завжди політично активне, тому й маємо такі «електоральні перекоси».

Рано чи пізно, це все минеться. Але скільки часу знадобиться? Якщо процес очолять еліти, Президент - не так вже й багато.

У перегонах завжди спрацьовує ефект новизни та несподіванки. На цьому, свого часу, швидко «виріс» Яценюк, потім - Тігіпко. Потім прийшла черга Королевської. Останній тренд - Кличко. Бажання «вхопитися» за яскраву обгортку, не надто задумуючись про «начинку», свідчить про інфантилізм і безвідповідальність виборця. На жаль.

Ні, не погоджуюся, український виборець - свідомий. Давайте називати речі своїми іменами: Королевська - проект влади, Ющенко - проект влади.

Щодо Кличка... Так, він - опозиціонер і його шлях у великій політиці тільки починається. Згадайте, в 2004-му він чітко заявив свою позицію, підтримав демократичні перетворення в Україні. І що йому та влада, в особі Ющенка, дала за п'ять років?

Хороша людина - не професія. Талановитий спортсмен - не факт, що хороший політик.

Не можна так зразу з плеча рубати. Він сім років чекав. Потрібно дати людині шанс - нехай росте. А вже у парламенті побачимо, як себе проявить. Віталій має чисту репутацію: він не створював ніяких коаліцій, не вів сепаратних переговорів.

Можна згадати його роль у київських виборах.

Тоді потрібно згадати й те, що Ющенко і Тимошенко його кандидатуру не підтримали. Хоча зрозуміло, що він би переміг... Але Тимошенко поставила на Турчинова. Хіба це правильно?

Те, що Королевська - проект влади, відомо. Але хочеться почути вашу аргументацію щодо цього.

Не хочу я аргументувати, вважайте - моя суб'єктивна думка.

«Тимошенко поставила на Турчинова. Хіба це правильно?»
Фото: Макс Левин
«Тимошенко поставила на Турчинова. Хіба це правильно?»

А Ющенко? У них з Януковичем наразі прекрасні відносини. Можливо, не в останню чергу тому, що Віктор Федорович здійснив мрію Віктора Андрійовича - посадив Тимошенко; на що сам Віктор Андрійович, зрозуміло, ніколи б не наважився. Вам, як людині, що знає його давно та близько, довгий час із ним працювала, не здається, що Віктора Андрійовича багато в чому «згубила» енергія ненависті? Зокрема - ненависті до Тимошенко.

Чому епоха Ющенко закінчилася так, як вона закінчилася? Це не суто його проблема, але проблема команди, яку він формував, проблема особистих стосунків між ним та Юлією Володимирівною. Вони були два антиподи. В 2004-му їх об'єднав спільний маркер - демократи, що розбудовують Україну. Насправді це різні зовсім люди, з різними світоглядами: Ющенко - ліберал, Тимошенко - соціаліст. Тому коли формально декларувалося, що вони - демократи, а насправді механізми вирішення проблем застосовувалися зовсім інші, це породжувало всі ті численні проблеми. Час витрачався на чвари, на міжусобну війну Юлії Володимирівни і Віктора Андрійовича. Працювали не над тим, щоб створити щось нове - щоб знищити одне одного. Це їх обох і зламало. Тут немає секрету.

Хіба може справжній ліберал підтримувати дії влади, яка практикує масові посадки, зруйнувала конкуренцію, судову систему, прийняла закон про мови, намагається обмежувати проведення масових акцій, відродити практику анонімних доносів?

Дозвольте, не даватиму особистісних оцінок - мені б це було некоректно робити. Оцінку будь-якому політику, тим більше - Президенту, має дати історія.

«Чому ви переконані, що першість на виборах за ПР? Всяке буває…»

Добре, забули про Ющенка. Спробуємо спрогнозувати результати ключових учасників виборчих перегонів.

За оптимістичним прогнозом, ПР матиме десь 150 мажоритарників, та ще 70 пройдуть за списком. Плюс комуністи - і влада має більшість.

«Час витрачався на чвари, на міжусобну війну Юлії Володимирівни і Віктора Андрійовича»
Фото: Макс Левін
«Час витрачався на чвари, на міжусобну війну Юлії Володимирівни і Віктора Андрійовича»

Вибори робляться в останні три тижні. Зараз якраз фінішна пряма. Тому прогнозувати якісь абсолютні показники я б не став.

Подивіться на Грузію - ще зо два тижні тому всі були переконані, що провладна сила Саакашвілі виграє вибори, але той механізм, що його було запущено - я маю на увазі медійний скандал, спричинений відео катувань у тюрмі - спрацював, він дав свої результати.

Саакашвілі проявив мудрість - одразу відреагував на ситуацію, що склалася: звільнив профільних чиновників, призначив комісії, відкрив тюрми для відвідин журналістами. Якби цього не сталося - результати голосування були б для нього ще більш згубними.

Він зачищав помилки, але було вже пізно. Суспільство по-іншому бачить свободу, надії, права, мрії - на чому, власне, акцентував Іванішвілі.

Відтак, якщо ті, хто займається кампанією партії влади в Україні, почнуть зараз гарячкувати, перестраховуватися додатково, «вмикати» адмінресурс - ефект отримають протилежний. Багато громадян іще не визначилися з симпатіями...

Ця тема якраз і може стати предметом конфлікту між кланами у владі. Так, відповідальному за вибори Клюєву безпосередньо вигідна чистота та бездоганність усіх процесів. Натомість його опонентам у ПР - навпаки, оскільки першим постраждають саме Клюєв єнд Ко. Це, звісно, лише один приклад, але доволі показовий.

Не звужуйте. Відповідальні за результат виборів - не ті люди, прізвища яких ви називали. Відповідальний - гарант Конституції.

Вважайте, я даю зараз безкоштовну пораду: якщо намагатися «закрутити гайки», їх зірве у день виборів. Повториться, знову кажу, грузинський сценарій. Який, до речі, уже мав місце в Україні в 2004-му році.

У соціологів є такий термін «феномен Тимошенко»: коли політсила, що асоціюється з ЮВТ, за фактом набирає значно більше, ніж їй прогнозують.

Зараз матимемо інший ефект - Кличка.

Думаєте, він може посісти друге місце?

Може й перше. А чому ви переконані, що першість - за ПР? Всяке буває...

«Цей парламент розпустити неможливо. Забудьте думати!»

Давайте відверто: якщо Банкову не влаштує склад цієї ВР, її просто розпустять.

Ні. Чим більше некомфортною є ситуація для влади, тим краще розвивається держава. Це відома закономірність. Не завжди Президент США має підтримку Сенату чи Конгресу.

Ви, як ніхто, знаєтеся на розпуску ВР...

От і послухайте мене: цей парламент розпустити неможливо. Забудьте думати! Оскільки, як тільки закінчаться парламентські вибори, наступної ж миті розпочнуться президентські. А це - нові обставини, умови, до яких старі лекала не підходять. Не намагайтеся їх застосувати.

Кастинг на претендентів-2015 візьме старт у парламенті одразу після складення депутатами присяги?

Абсолютно точно.

...Якщо парламентські вибори буде визнано демократичними, сьома ВР відіграватиме серйозну роль у проведенні президентської кампанії в 2015. Дуже серйозну, повірте.

Чи є - станом на сьогодні - шанси у Віктора Януковича вдруге обратися президентом на прямих виборах у 2015-му?

Звісно. Шанси є завжди і у всіх. Питання в тому, які критерії висуватиме українське суспільство до претендентів у 2015. Яким буде порядок денний, які формуватимуться запити. Вливатимуть на це і суб'єктивні фактори і об'єктивні, і зовнішні і внутрішні, відтак змоделювати ситуацію, і то вельми приблизно, можна буде не раніше 2014 року. Перші намітки робити варто після парламентських виборів. Зараз - просто не на часі.

«Як тільки закінчаться парламентські вибори, наступної ж миті розпочнуться президентські»
Фото: Макс Левин
«Як тільки закінчаться парламентські вибори, наступної ж миті розпочнуться президентські»

Поширеною є думка про те, що у парламенті Віктору Федоровичу обратися буде все ж простіше. Відтак, якщо ВР не захоче цю схему реалізувати - а ще раніше позбавити себе недоторканності - її розженуть.

Ні, пройшов час, коли можна було таке робити. Після інавгурації, коли «на хвилі» успіху відкривалися можливості формування лояльної Ради - так, але точно не зараз. Сьогодні певним особам треба думати про те, як ще раз перемогти на виборах Президента.

Скасувати - в зворотному напрямку - конституційну реформу, що її анулював КСУ 2010-го.

Цього вже також не відбудеться - занадто сильний опір у суспільстві спровокує. Циган сонцем теж може крутити, але не безкінечно. Аби бути переобраним, потрібно працювати і давати конкретний результат. Тільки і всього.

Який супротив, ви про що? Не ідеалізуйте активність громадянського суспільства. Місцеві вибори 2010-го було спочатку взагалі скасовано, потім на півроку відкладено; осінь 2010-го - фактично здійснено конституційний переворот...

Погоджуюся.

...далі - судова реформа, невизначеність із київськими виборами, що мали відбутися ще навесні, закони про наклеп, намагання обмежити вільні зібрання, знищення свободи слова. Перелік можна продовжувати. Громадяни все бачать, але слухняно погоджуються.

Діжка має заповнитися по вінця. Тоді поллється через край, не раніше.

До того ж, якщо якісь процеси, що відбуваються в державі з подачі влади, громаді не подобаються, це ще не означає, що громада воліє, аби їх очолила опозиція.

«Послухайте мене: цей парламент розпустити неможливо»
Фото: Макс Левин
«Послухайте мене: цей парламент розпустити неможливо»

Що має стати каталізатором переповнення діжки? Економічна ситуація?

Діюча влада, як і будь-яка влада взагалі, має забезпечувати громадянам не тільки стабільну економічну ситуацію, але й реалізацію прав і свобод. Інакше нічого не допоможе.

2007-го перевибори стали можливими - багато в чому - завдяки тому, що Ющенко пообіцяв Януковичу прем'єрство. Коли і чому Ющенко не дотримав слова?

Якби Ющенко тоді дотримав слова, Янукович сьогодні не був би Президентом. Далі я не деталізуватиму.

Соня КошкинаСоня Кошкина, Шеф-редактор LB.ua