ГоловнаБлогиБлог Степана Гавриша

«Roshen» в точці кипіння

Найбільше турбує, що президент Порошенко зовсім не бажає скористатися «вікном можливостей». Яке ще відкрите. Аби гідно, без надмірних репутаційних втрат для держави і особисто для себе вийти із «офшорного скандалу». Напередодні референдуму в Нідерландах всі місцеві ЗМІ надрукували критичну інформацію про офшори Порошенка, а в день референдуму ділове видання NRC закликало на своїй обкладинці сказати Україні «ні».

Фото: www.vinnitsa.info

У цей час єдиний власник «Roshen» просить у Японців, до яких він несподівано прибув з офіційним візитом «…відділити його від інших учасників офшорного скандалу, оскільки це публічна дія і це підприємство не отримало жодного пенса з України». Петро Олексійович впевнений, що йому, як завжди, вдасться заговорити не лише українців, але й міжнародну спільноту. Проте, він марно недооцінює глибину враження його політичного іміджу і дискредитації інституційного статусу Глави держави. Практично жодних шансів виділити себе тільки метафоричною красномовністю із скандального списку «панамських документів» Mossack Fonseka у нього немає. Не варто сприймати заяви представника Держдепу і Ангели Меркель разом з Крістін Лугард як його особисту підтримку. Швидше навпаки, вони рішуче і в подальшому збираються підтримувати Україну на шляху реформ, але ще більш жорстко вимагають боротьби з корупцією. Тобто використанням посад і державної служби у власних інтересах. В тому числі для отримання непрозорих доходів у Віргінських, Кіпрських і Нідерландських, Панамських та інших «податкових гаванях».

В уяві західного виборця, ким би він не був, у президента немає жодної можливості, юридичного права, економічного мотиву, виконуючи свої обов’язки ще й морального лідера, використовувати будь-які оптимізаційні податкові схеми. Тим більше закордонні офшори. Тому, що морально-етична, політична і юридична відповідальність президента нерозривно пов’язані і тільки в сукупності дають йому право на управління державою. Розрив цього ланцюга руйнує його демократичну легітимність і є підставою для позбавлення суверенітету. Через процедуру імпічменту. Вона є єдиним способом розслідування його дій і притягнення до відповідальності. Саме спеціальна тимчасова слідча комісія, її спеціальні прокурор і слідчі мають зробити юридичний висновок чи є неетична поведінка гаранта національних інтересів формою зловживання службовим становищем, що потягло тяжкі наслідки для держави, чи це «чесний бізнес».

Чим більше Петро Порошенко буде говорити, що його «компанія – одна із самих прозорих в Україні, а структура власності – це унікальний випадок, що в «Roshen» немає ніяких офшорних структур, все дуже прозоро, і ви не найдете такої другої людини, яка би так прозоро поступила», тим менше в це буде вірити величезна авдиторія, яка розсілася на стільцях з попкорном і чекає продовження «офшорного скандалу». Можливо, треба було відкласти візит до Японії, який принципово нічого не визначає, а зосередитись на діалозі зі своїми виборцями. Він ще не розуміє, що наніс найбільший удар по національному бізнесу, показавши ненадійність українського ринку і системи його захисту.

Немає сенсу заморочуватись на Інтернет-розслідуванні цієї ситуації. Помітимо тільки деякі деталі.

Перше. Це далеко не перший офшорний скандал навколо президента. The Guardian нагадала йому одразу після заяви про «прозорість особистого бізнесу» у використанні офшору Intraco Management Ltd для закупки у дочки «Газпрому» 500 тонн авіапалива для України. В лютому стало відомо, що Голандський офшор Salazie BV купив 25% акцій компанії Ахметова «Нафтогазвидобуток». Це та доля, яка колись належала Петру Порошенку. Тому, покупця з ним вперто і пов’язують.

Друге. Попри спроби радників президента пояснити, що акції офшорів не мають вартості, неспростованою інформацією залишається їх вартість в 1 тис. і 2 тис. доларів. Якщо це так, то ми маємо пряму інвестицію грошей за кордон, на що потрібен дозвіл НБУ. Крім того, непростим питанням є створення офшорних компаній для майбутньої реалізації «Roshen» через інвестиційний бутік Ротшильдів FinPoint. Справа в тому, що завдяки президенту в Україні діє законодавство про трансфертне ціноутворення яке забороняє використання іноземних юрисдикцій для податкової оптимізації. Треба також чітко розуміти, що трейдінг, виплата дивідендів, особливо, кредитів між пов’язаними сторонами, фіктивна оплата послуг, інтелектуальних прав, можуть бути способом відмивання грошей і корупційних схем.

Третє. Президент переклав усю відповідальність за створення «blind trust» і відкриття в час війни на Донбасі трьох офшорних компаній через панамську юридичну компанію на підпорядковану йому фірму «Авеллум». Але низку юридичних дій (особисті підпис, нотаріально завірена довіреність, копія паспорта з підписом, уточнення анкетних даних, тощо) він змушений був здійснювати особисто. Ну, хоча би тому, що на цей момент повним і неподільним юридичним власником 85% акцій компанії «Roshen», через ланцюжок інших компаній, являється Петро Порошенко, володіючи 100% акцій компанії Called Prime Asset Partners Ltd. Траст не відбувся.

За цією схемою Порошенко діє і в Мінську, делегувавши туди, поза міжнародним правом і Конституцією, «людей без відповідальності». Як глава держави він залишається осторонь цього процесу доленосного для України. Хоча всі знають, що усі ключові рішення по «мирному плану» з Путіним глава держави приймає особисто. Це дало підстави Дрю Саллівану, редактору і засновнику OCCRP, одного з ініціаторів публікації «панамських документів», заявити в інтерв’ю «Апострофу», що «український президент сказав своєму народу неправду. Можливо у нього були на те причини, або він сам не знав, що відбувається… Політик не може переводити свою крупну компанію в офшор, аби не платити податки, коли його країна вимагає, щоб бізнесмени виводили свої активи із офшорів і платили податки. Це дуже лицемірно».

Австралія, Нова Зеландія вже заявили, що проведуть розслідування з приводу участі політиків у офшорних схемах. Прем’єра Ісландії вже допитує двохметровий слідчий по кризовим і особливо важливим справам Olafur Hauksson. Він приховав офшор на Сейшелах, який законно відкрив задовго до зайняття політикою, від суспільства. Та ще й продав вже публічною особою половину своїх акцій в ньому за 1 долар рідній дружині. 10 тис. ісландців, із 325 тис. всього населення, негайно вийшли з маршем протесту і таки змусили його подати у відставку.

Власне й Петро Порошенко створив свою бізнес імперію в основному будучи політиком, чиновником-високопосадовцем і президентом країни.

Більше як 500 тис. бразильців, а тиждень тому - вже 3 млн., почали вимагати імпічменту президенту Ділмі Русеф. Вона, як і наш гарант, обіцяла «бути іншою та сильною в боротьбі з кланами». Бразильці втомилися від корупції, розграбування країни кланами, брехні і безкінечних метафор. Особливо їм допекло призначення Головою Адміністрації колишнього президента Бразилії Луіса Ігнасіу Лулу да Сілву. Це все одно, що призначити Гройсмана прем’єр-міністром. Тоді створення нової Сім’ї практично буде завершено. Натомість неминучому діалогу про хоч якесь оновлення політичної системи через дочасні вибори, на тлі офшорного скандалу нам не перестають нав’язувати думку саме про це рішення президента. Наприклад, якихось 40% експертів опитаних інститутом «Діалог» за «підтримки організації Євроініціатива» розгублений по офшорах електорат переконують, що «тільки Гройсман може вивести країну з кризи».

Один із активних експертів Романенко, можливо іронізуючи, заявив, що «країна тримається на корупційно-олігархічному консенсусі. Якщо його прибрати то вся конструкція з гуркотом валиться». Це все одно, що не лікувати хронічного наркомана, бо його життя тримається виключно на наростаючій дозі героїну.

Президент зобов’язаний, в силу свого добровільного вибору стати главою бідної держави, яка при ньому почала розвалюватись і швидкими темпами виходити за межі навіть третього світу, показати особисту волю і рішучість вийти із цього мертвого піке. І треба почати із себе. Зовсім не варто погрожувати розслідуванням відносно всіх українських громадян за підозрою в участі їх в офшорних компаніях. Ще краще – почати лібералізацію економічного життя, провести амністію тіньових капіталів та перетворити Україну в легальну прозору податкову гавань для зовнішніх і внутрішніх інвесторів. Інакше, рано-чи-пізно, спрацює план Томенка – для врятування іміджу держави і президента «Roshen» може бути націоналізований. Найшвидше - це неможливо. Але політичні ризики для людей, які в одній особі поєднують політику і бізнес, є бомбою сповільненої дії. Вона вибухає без попередження.

Степан Гавриш Степан Гавриш , Директор «Інституту політичної кризи»
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram