Документ на сайті електронних петицій Кабміну зареєстрували запорізькі активісти. Ініціатори подання рекомендували забезпечити безперервний контроль за станом викидів на підприємствах-забруднювачах, зобов’язати їх встановити на всіх трубах які відводять гази та стічні води виробництва автоматичні аналізатори та дозволити раптові перевірки без попереднього погодження керівництвом заводів.
В разі виконання цих вимог в місті відбувся би справжній екологічний прорив – містяни могли отримати можливість контролювати ситуацію, адже сьогодні запоріжцям доводиться здебільшого покладатися на свідомість керівників підприємств, а вона не завжди направлена в бік громади, частіше – на максималізацію прибутку.
Чого тільки вартий той факт, що деякі металургійні підприємства Запоріжжя вночі та у вихідні дні дозволяють собі відключати очисне обладнання. У які хвороби та наслідки така економія виходить запоріжцям – навіть документально невідомо. А між тим згідно даних інституту раку, в 2016 році кожного дня 450 українців дізнавалися, що вони мають онкологічне захворювання і 30 % з них діагностують вже на пізніх стадіях. Статистика каже: в зону ризику потрапляють саме мешканці південних та східних регіонів нашої держави.
Всесвітня організація охорони здоров’я визнала безпосередній зв'язок між рівнем забрудненості навколишнього середовища та рівнем захворюваності у населення. І цей факт знову підтверджує статистика – кожного року кількість померлих від новоутворень у Запоріжжі катастрофічно зростає. В 2006 році ця цифра складала 1997 осіб, в 2010 – 2043 особи, а вже в 2015 році померли 2058 наших земляків. Тобто за дев’ять років загальний показник виріс майже вдвічі. І це при тому, що кількість населення Запоріжжя щороку зменшується.
Зарубувати всі ініціативи починають в провладних кабінетах. Так, завдяки небувалій активності окремих «заводських» фракцій, в місті не була прийнята низка важливих проектів. Взяти хоча б провал голосування за Програму відновлення функціонування пересувної лабораторії по вимірюванню забруднення повітря. Думаю, всім зрозуміло, кому не до вподоби вірогідність того, що запоріжці кожного дня могли б дізнаватись про екологічний стан в місті. Як і зрозуміло те, що проти функціонування лабораторії здебільшого голосували представники «Опозиційного блоку». І протягом року таких ініціатив було вдосталь.
Я недарма підняв тему екології саме сьогодні. Взимку світ вшанував чергову річницю трагедії в Бхопалі – найбільшої в світі техногенної катастрофи в сучасній історії, яка унесла життя 18 тисяч осіб. Аварія сталася на хімічному заводі – причиною став аварійний викид метілізоціаната – з 0:30 до 2:00 3 грудня 1984 року в атмосферу було викинуто близько 42 тонн отруйних парів – три тисячі городян загинули одразу в момент викиду, ще п'ятнадцять – пізніше, в наступні роки.
Промислове місто, якому пророкували розвиток та процвітання, водночас стало кладовищем для його мешканців.
І якщо в Бхопалі було лише одне підприємство, яке становило екологічну загрозу його мешканцям, то в нашому регіоні таких набагато більше. Згідно інформації, яку на мій запит надало Міністерство екології та природних ресурсів України, в Запорізькій області функціонують 43 підприємства, які отримали дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Тобто ми маємо вірогідність загрози в 43 рази більшу, ніж мешканці Бхопала. Здавалося б, мали бути в 43 рази обачнішими, втім, як показала активність підписів петиції, більшість з нас або невиправні оптимісти або напрочуд байдужі до себе та свого міста люди. На жаль, щось підказує, що ближчим є другий варіант.
В той же час, ми щоденно стаємо свідками вражаючої жаги до життя. За право на кожен зайвий день на цьому світі відчайдушно борються пацієнти з невиліковними діагнозами, смертельно поранені солдати, осиротіли діти, та ще безліч людей зі своїми проблемами, хворобами, життєвими ситуаціями.
Я закликаю своїх земляків брати приклад з таких осіб і не пускати на самоплив те, що можна змінити. Охочих зберегти довкілля, своє здоров’я і своє життя має бути набагато більше, ніж 9 тисяч.
Статистика – річ невблаганна, але не слід забувати, що вона все одно залежить від нас.