У новому матеріалі, який опублікував проєкт «Український Свідок», командир 2 штурмового батальйону 3 ОШБр Дмитро Кухарчук. Він один з тих, хто керував нещодавньою операцією зі звільнення Андріївки. Боєць розповів, як все відбувалося.
«Було важко зайти в Андріївку та оточити її. Саме мій батальйон оточував село, — згадує Дмитро. — Ми здійснили маневр, що спантеличив росіян, вони не знали куди має стріляти їхня артилерія. Чи було важко? Звісно. Наступальні операції завжди інтенсивніші за оборонні, вони вимагають ретельнішого планування».
Згідно із класичною військовою теорією, для вдалого наступу сторона, що атакує, повинна втричі переважати оборонців у живій силі. А якщо йдеться про штурм населеного пункту, співвідношення має бути п’ять до одного. Українським бійцям вдалося взяти Андріївку, перебуваючи у меншості.
«Ми не діяли лінійно. Ми не залучали до штурму втричі або вп’ятеро більше людей, в цьому не було потреби. — розповідає Сліп. — Ми маємо мислити гнучко. Так ми зможемо залучати менше ресурсів та меншу кількість бійців. Ми маємо берегти особовий склад, це наш генофонд».
«Ми не ставили мети взяти населений пункт Андріївка, — розповідає Дмитро. — Наша мета — просування якомога далі. Вихід на кордони 1991 року, а потім вже як вийде».
Нагадаємо, у середині вересня третя штурмова бригада підняла прапор України в Андріївці. Населений пункт повністю перейшов під контроль ЗСУ.