З початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну до лав ЗСУ приєдналось чимало відомих людей, серед них Сергій Стаховський — тенісист, перша ракетка України, який зараз боронить Батьківщину в районі Бахмута.
На відео, яке опублікував проєкт «Український Свідок», - тенісист Сергій Стаховський. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну він зустрів у Дубаї, де відпочивав з родиною — дітьми та тепер уже колишньою дружиною, етнічною росіянкою. За тиждень до цього чоловік почав готувати документи для подачі в ТрО Голосіївського району м. Київ, але зібрати їх не встиг.
«Я думав, що у сусідів працює якась розвідка, — каже Сергій. — Вони мали бачити, що ми готуємось, записуємось в тероборону. Але вийшло не так».
У ніч проти 27 лютого повернувся в Україну — перетинав кордон, маючи з собою шоломи та бронежилети. Приїхавши в Київ, потрапив до елітного підрозділу. «Це була військова частина спецури, до якої додавали тероборону», — розповідає Сергій.
Там він прослужив три місяці, а далі мав зробити вибір: або підписати контракт до кінця воєнного стану, або скласти зброю. Маючи родину, яка живе закордоном, він вагався. Але врешті вирішив захищати країну. «Я народився в Україні, я люблю людей, які тут живуть, — каже він. — Тут поховані мої дідусь, бабуся, прабабуся. Це не про статус та медійність. В якомусь сенсі мене можна назвати націоналістом, я не розумію, як ми можемо капітулювати перед державою, яка пропагує ідеї, зовсім відмінні від наших».
Тепер, після 12 місяців війни, український тенісист боронить Україну в районі Бахмута. Варто відзначити, що сюди, в найгарячішу точку війни, Сергій приїхав за власним бажанням.
Сергій показав архівні кадри з полоненими бійцями ПВК «Вагнер», які розповідають про свої судимості та про те, як вони опинились на фронті.
«Їм на все пофіг, — каже Сергій. —Це вбивці та мародери, ґвалтівники. Якщо вони отримають зброю, то стають неконтрольованими звірятами. А якщо залишити їх озброєними в будинку з цивільними особами, то це кінець. Я б їх в полон не брав. Але наших, українців, ще багато в полоні, тому треба мінятись. На жаль, росіяни взяли дуже багато наших в перші три місяці війни».
Сергій розповідає, що в нашій армії набагато краща медицина. «Так, багато ампутацій, але поранені живі, — каже він. — А в росіян 70% поранених гине, бо росіяни просто не знають, що з ними робити. Це свідчить про рівень підготовки».
Частина жителів Бахмута, за словами Сергія, чекає на закінчення війни. Але є ті, кому вже байдуже: люди живуть без світла, води та інших базових умов, вони до всього апатичні.
«Ніхто росіян сюди не запрошував, — підсумовує свою розповідь Сергій. — Кожен має для себе чітко сформулювати, чим він може бути корисний. І байдуже: в окопі ти чи не в окопі. Це наша держава, нам тут жити».
Нагадаємо, нещодавно Головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний заявив, що, попри постійний тиск ворога, українські військові продовжують утримувати Бахмут. На деяких ділянках фронту ЗСУ вдалося відновити раніше втрачені позиції.