«Протистояння в ГПУ почалося ще влітку минулого року»
Ви активно критикували проведення конференції прокурорів 27 квітня, де обирали членів органів прокурорського самоврядування – Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію і Раду прокурорів. Заявляли, що порушення процедури її проведення дає підстави для оскарження прийнятих рішень.
Так, опрацьовуємо матеріали, щоб визначити, наскільки переконливі докази щодо допущених порушень, щоб подавати скаргу до суду.
Зокрема, під час конференції я разом із делегатом із Одеської області – Сергієм Костенком, а також іншими делегатами наполягали на тому, щоб спершу ухвалити регламент, а вже потім приступати до порядку денного. Однак, все відбувалося ніби за сценарієм, невідомо ким підготовленим. Порядок денний був ухвалений на початку роботи конференції без жодного обговорення, а регламент – аж в кінці.
Чому вас дивує «запрограмованість» подібних заходів в органах прокуратури? Так само відбувалися з'їзди прокурорів, до прикладу, щодо обрання членів Вищої Ради юстиції – пропонуються конкретні кандидати і майже одноголосно підтримуються.
Справді такі зібрання (а раніше це були лише з'їзди прокурорів для обрання члена ВРЮ) були фактично формальні. Щоправда, я не брав в них участі...
Ви були одним із кандидатів на голову президії конференції прокурорів. Кажуть, що делегатам конференції розсилали смс-ки з інформацією, за кого треба голосувати.
Я чув про те, що є записки і смс-ки зі списом з п'яти осіб, чотирьох з яких в кінцевому результаті обрали членами Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії (Стойко А., Кравченко Є., Фреїшин Ю., Палінчак О., Мельничук А. – LB.ua).
Мені такі повідомлення не надходили. Тож конкретних доказів, щоб когось звинувачувати в цьому, у мене немає.
Правда, склалось враження, що обраний головою президії делегат з Кіровоградської області (Анатолій Коваленко – LB.ua) діяв за певним планом. Дуже оперативно ставив на голосування певні рішення, модерував конференцією... Логічно, що особі, яку спонтанно обирають на голову президії, потрібен певний час, щоб обговорити з делегатами подальші дії, освоїтись з новими повноваженнями.
Викликає багато запитань і щодо того, що п'ятеро обраних членів КДК набрали від 140 до 160 голосів делегатів. Попри те, що більшість делегатів не знала їх особисто, вони навіть не виступали з трибуни... Для прикладу той кандидат, хто активно виступав, набрав максимум 80 голосів.
Таке враження, що прийняті на конференції рішення дозволяли досягати поставлених кимось завдань...
В одному зі своїх інтерв'ю ви припустили, що «без участі керівництва Генпрокуратури не обійшлось»... Мали на увазі в.о. генпрокурора Юрія Севрука?
Він мені поставив таке ж запитання, коли я якось нещодавно заходив до нього підписувати документи...
Я нікого не звинувачую, бо не маю доказів, а - виходячи з розвитку подій і непрямих даних - лише припускаю, що хід конференції міг бути зрежисований.
Очевидно, після подібних заяв ви матимете напружені відносини, а можливо і протистояння з вашими колегами, котрі - так чи інакше - обирали членів КДК і Ради прокурорів.
Моя позиція полягає у відстоюванні закону: є порушення, які треба усунути. А протистояння (в ГПУ – LB.ua) почалося ще влітку минулого року...
Зокрема, все почалося із гальмування окремих кримінальних проваджень, які розслідувало наше управління (управління спецрозслідувань ГПУ – LB.ua).
У квітні минулого року Віктор Шокін (екс-генпрокурор – LB.ua) створив Управління з розслідування злочинів, скоєних працівниками правоохоронних органів. Першочергово завданням цього управління було розслідування фактів протидії розслідуванню справ Майдану. За рік жодної особи, причетної до такої протидії, не притягнули до відповідальності.
А з серпня минулого року це управління повідкривало провадження на працівників нашого управління щодо подій в Одесі 2 травня, розшуку Лукаш (екс-міністра юстиції в уряді Азарова – LB.ua), закриття справи Присяжнюка (екс-міністр агрополітики – LB.ua) і т.д. Випадково ми дізнались, що готувалось повідомлення про підозру одному прокурору за несвоєчасність повідомлення про підозру фігуранту цих проваджень. Були й інші факти, висмоктані з пальця...
Це управління входить до ГСУ (Головного слідчого управління – LB.ua), керівником якого є Грищенко, що перебуває в підпорядкуванні Столярчука.
Зі Столярчуком ви обговорювали цю ситуацію?
Так, неодноразово. Він переконував, що кримінальні провадження є непорозумінням і розслідуватися не будуть.
Я не заперечував проти будь-якого розслідування, готовий надавати будь-яку допомогу, але у випадку, якщо дійсно в діях моїх підопічних є склад хоча б ознаки злочину.
«Були намагання спрямувати провадження щодо окремих високопосадовців в «необхідне» русло»
Ви писали рапорт на ім'я Севрука щодо тиску на вас і ваших підопічних. Після цього розпочалось службове розслідування.
Так, я написав в рапорті про комплексні проблеми всередині ГПУ, що впливають на розслідування, в тому числі справ Майдану. І просив керівництво ГПУ вплинути на ситуацію.
У рапорті я також описував ситуації, котрі вважаю тиском через намагання дискредитувати мене. Так, на одній із робочих нарад, на якій йшлося про справи Майдану, Столярчук сказав, що ми не належно виконуємо свою роботу. Коли я попросив конкретизувати, в чому полягають недоліки нашої роботи, він сказав, мовляв, роботу управління критикує Томбінський (голова представництва Європейського Союзу в Україні – LB.ua). Як на мене, заступник генпрокурора повинен краще знати недоліки в роботі одного зі структурних підрозділів ГПУ, ніж посол ЄС.
Службове розслідування завершилось. Результат прогнозований: жоден з моїх доводів начебто не був підтверджений. Я підготував заперечення на результати розслідування. Там очевидне перекручування фактів...
Ви заявляли, що вам пропонували перейти на посаду прокурора Львівської області, щоб усунути вас з ГПУ. Від кого виходила така пропозиція?
У нас була розмова із заступником генпрокурора Столярчуком. Він сказав, мовляв, скоро прийде новий генпрокурор і на 90% змінить керівництво підрозділів. “І ви підете...” – натякнув, що мене також звільнять з ГПУ. Столярчук запевняв, що добре ставиться до мене і запропонував очолити прокуратуру Львівської області в знак так би мовити, високої довіри, бо на цій посаді не затримуюсь. Це було 22 березня.
Я відмовився, оскільки сьогодні ми — лише на півдорозі в розслідуванні справ Майдану. Та й на посаді прокурора області було б складно відразу приносити користь за браком досвіду.
Можна говорити про ваш особистий конфлікт зі Столярчуком?
У мене немає з ним жодного особистого конфлікту. Я говорю лише про те, що заважає нормальній роботі… Були намагання спрямувати провадження щодо окремих високопосадовців в «необхідне» русло.
Про яких посадовців йдеться?
Прізвища називати не буду, тому що провадження «рухаються» далі. Можу сказали лише, що йдеться про фігурантів кримінального провадження за фактом незаконного заволодіння земельною ділянкою лісового фонду Дніпровсько-Тетерівського лісомисливського господарства на території Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області, де в якості підозрюваного значиться і Янукович.
Крім цього, йдеться про кримінальне провадження за фактом зловживання владою та службовим становищем колишнім міністром доходів і зборів Олександром Клименком та іншими посадовими особами міністерства, а також ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. Хочу наголосити, що йдеться не про ці прізвища, а про інших фігурантів цих проваджень.
Певний період нас (працівників управління – LB.ua) просили почекати, наприкінці січня все ж ми наполягли на притягненні до відповідальності певних причетних осіб, але тоді ж відразу активізувалось розслідування щодо працівників нашого управління. Наступним кроком була пропозиція переходу на посаду до Львова.
Ви вважаєте, що причиною активізації справ щодо ваших колег були спроби тиску на вас, щоб не передавати ці справи до суду?
Я допускаю, що так.
На одній із нарад, до речі, просив Столярчука, щоб він пояснив, у чому полягають злочини, які розслідують у провадженнях щодо працівників нашого управління. У відповідь почув, що це не моя справа, я повинен лише ходити на допити і відповідати на запити того управління, інакше буду звільнений.
Сьогодні тиск продовжується?
Прямо мені ніхто не вказує на звільнення, але перешкоди існують, а той же Куценко (прокурор Генеральної прокуратури, помічник генпрокурора – LB.ua) в публічних заявах голослівно критикував наше управління.
Якщо аналізувати роботу Генеральної прокуратури за всю історію незалежності України, то постійно відбувалося спрямування слідства то під одну, то під іншу владу.
Приходить одна – розслідуються справи щодо її опонентів, приходить інша – все змінюється в протилежну сторону.
Нині активно критикують роботу саме слідчих прокуратури. Утім, за десять років роботи в ГПУ, багато слідчих відповідально ставились до своїх обов’язків.
Намагалися відстоювати свою позицію, не закривати справи. Керівництво протистояло цьому переведенню в інший підрозділ чи звільненню, як це було з Сакварелідзе і Каськом.
Ви стільки часу працювали в ГПУ, але жодного разу публічно про це не заявляли.
Я ж також не ідеальний, але по краплі видавлюю з себе раба (посміхається)... Всередині системи я робив від себе все залежне.
Виходячи з досвіду роботи в ГСУ, вирішив для себе, що стану таким собі буфером між керівництвом і слідчими, таким чином, забезпечуючи останнім самостійність. Звісно, це не подобається тим, хто хоче впливати на кримінальні провадження щодо Майдану і високопосадовців часів Януковича.
На словах це – «справа №1» в країні, у всіх душа болить… А на ділі – складається враження, що розслідування справ Майдану потрібне слідчим і адвокатам родин Небесної сотні.
Тобто немає політичної волі розслідувати справи Майдану?
У моєму розумінні, якщо говорять, що це – першочергова для розслідування справа, то логічно, якщо створюють відповідні умови.
Я писав звернення Шокіну, щоб управлінню закупили спеціальну програму, котра розпізнає обличчя з відео і фото. Ми й досі її не маємо. Керівництво також обіцяло на два мільйони закупити комп’ютерів, серверів, а передали нам лише десять комп’ютерів.
Також просив Столярчука скоординувати роботу слідчих територіальних прокуратур. Натомість Генпрокурор дав вказівку обласним прокурорам у двомісячний строк завершити розслідування проваджень (щодо справ Майдану – LB.ua) і передати їх до суду. Це призвело до поспіху, направлення в суд недопрацьованих справ, в яких не були встановлені організатори і замовники.
Станом на зараз, було винесено 11 виправдовувальних вироків щодо різних епізодів організації і проведення акцій протесту в регіонах, два – вступили в силу, інші – оскаржені. Наше управління змушене забирати кримінальні провадження щодо Автомайдану через неналежні результати розслідування у Черкасах, Сумах...
«В середині системи часто покривали одне одного»
Як ви оцінюєте призначення на посаду генпрокурора Юрія Луценка, зважаючи на відсутність у нього досвіду роботи в прокуратурі?
Як факт, який відбувся...
А те, що Верховна Рада спеціально для призначення Луценка серйозно змінила вимоги щодо кандидата в генпрокурори?
Як і сам Луценко, не підтримую такі зміни.
Цим же законом народні депутати призупинили окремі положення Закону “Про Державне бюро розслідувань”, котрі, зокрема, залишають в ГПУ кримінальні провадження, нею розпочаті, ще на два роки. Це – добре чи погано?
З однієї сторони, це плюс, бо з 1 березня цього року (з часу вступу в дію Закону України «Про ДБР») було неоднозначне трактування щодо продовження повноважень слідчих прокуратури – тепер це частково усунуто. Водночас майбутнє слідчих прокуратури, які продовжують розслідування злочини, зокрема скоєні під час Майдану та щодо екс-високопосадовців, залишається, м’яко кажучи, невизначеним і незабезпеченим. Тому що по завершенні слідства вони будуть звільнені з прокуратури, а за цей час вже можуть пройти конкурси на слідчих в ДБР та НАБУ. І тому, як би слідчий добре не працював, і яких би якісних результатів не досягав, – його подальша доля невизначена. Тож тепер йому треба думати, чи далі якісно розслідувати провадження, чи кидати все та йти на конкурси. Та й загалом, якщо слідчий якісно, професійно і чесно виконує свої обов’язки і це видно за результатами його роботи, то чому він має йти на конкурс?..
У вас уже були зустрічі з Луценком, і чи плануєте продовжувати працювати на посаді за його керівництва?
Так вже була одна зустріч, на якій визначено пріоритети роботи та обговорено створення умов для досягнення результатів розслідувань про злочини під час Майдану та щодо екс-високопосадовців, а також усунення перешкод у цьому.
Чому, на вашу думку, генпрокурор з часом стає цапом-відбувайлом і в публічній площині активно починають піднімати питання про його відставку? Так було з Махніцьким, Яремою, а потім з Шокіним. У чому була їхня помилка?
Генеральна прокуратура є дуже важливим органом в системі правоохоронних органів і відповідно до неї прикута підвищена увага. Тому і недолікам (в її роботі – LB.ua) громадськість дає жорстку оцінку. Певно у суспільства складалося враження, що відсутня саме незалежність генерального прокурора і дотримання принципу: закон один для всіх.
Загалом однією з причин погіршення якості прокуратури я назвав би те, що всередині системи часто покривали одне одного.
Зокрема, усі кримінальні провадження стосовно прокурорів, в тому числі щодо хабарів, проходили через прокуратуру. І лише проти дуже цинічних хабарників або ж (працівників – LB.ua) низової ланки відкривали провадження.
А в більшості випадків, щоб не було розголосу, керівництво змушувало працівників писати заяви про звільнення, а кримінальні справи не порушувались.
Через два-три роки такі корупціонери могли повертатися в органи прокуратури і навіть розповідати, як «боролися з Пшонкою»... Конкретні прізвища таких осіб мені невідомі. Тому важливо, що розслідування злочинів щодо прокурорів здійснювалося, наприклад НАБУ.
Ви розділяєте позицію директора НАБУ Артема Ситника, що реформовувати ГПУ пізно, треба звільняти всіх, хто там нині працює, і набирати нових?
Ні, не погоджуюсь. Я вважаю, що в прокуратурі, міліції та будь-якому іншому державному органі 50-60% працівників – це люди, яких керівництво повинно спрямувати в законодавче русло; котрі хочуть змін, але бояться йти проти системи.
Цей страх зменшуватиметься, якщо буде, з однієї сторони, захист чесних і принципових працівників, а з іншої – невибіркова відповідальність за недотримання закону. Після кількох подібних прикладів, ситуація в державних органах, в тому числі в прокуратурі, може кардинально змінитися. І недобросовісні працівники відсіються самі по собі.
Реформування прокуратури відбувається знизу, втім, це не приносить суттєвих і видимих змін. Якщо немає волі керівництва, кадрова “чистка” серед працівників нижчого рангу ні до чого не призведе. Потрібно прозоро змінити керівництво на тих, хто хоче щось реформувати, в яких є власні принципи. Потім аналогічно відібрати середню ланку, а вже під відповідальність працівників цього рангу із залученням громадськості підібрати кадри на нижчий рівень. В такому випадку буде розуміння, хто понесе відповідальність в разі наступних порушень новими працівниками.