Народилася 21 вересня 1978, Харків.
З відзнакою закінчила Харківський університет внутрішніх справ 2000 року.
2013 року в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка захистила докторську дисертацію на тему «Захист охоронюваних законом інтересів у цивільному праві».
Чоловік — Денис Колесник, заступник начальника департаменту кіберполіції у Нацполіції. Має доньку Аделіну й сина Данила.
2000—2004 рр. — викладачка кафедри правознавства Харківського гуманітарного інституту Народної української академії.
2003 року в Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого захистила кандидатську дисертацію на тему «Договір довірчого управління майном як форма реалізації правового інституту довірчого управління майном в Україні», здобула науковий ступінь кандидата юридичних наук.
2004 р. — доцент кафедри правосуддя Харківського національного університету ім. Каразіна.
2005—2019 рр. — завідувачка кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського університету ім. В. Н. Каразіна.
2014 року отримала звання професора кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна.
До 2019 року була членом редакційних колегій наукових фахових видань та спеціалізованих вчених рад: заступник голови редакційної колегії профільного видання "Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна ". Серії «Право», «Медичне право», «Приватне право». Була головою спеціалізованих вчених рад у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна. Здійснювала підготовку докторів філософії, була науковим консультантом дисертації доктора юридичних наук і науковим керівником десяти дисертацій кандидата юридичних наук.
Поєднувала науково-педагогічну роботу та практичну діяльність:
2010—2019 рр. — член Фундації медичного права та біоетики України;
2012—2015 рр. — провідна наукова співробітниця Науково-дослідного інституту правового забезпечення інноваційного розвитку Національної академії правових наук України;
2016—2019 рр. — арбітр Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України;
2016—2019 рр. — член науково-консультативної ради при Верховному Суді.
Авторка понад 100 наукових і науково-методичних робіт, опублікованих у вітчизняних і зарубіжних виданнях, серед них 8 монографій, 80 наукових та 4 науково-методичних видання.
2018 року Ірина Венедіктова стала радницею Володимира Зеленського з правових питань. Входила до передвиборчого штабу кандидата в Президенти України Володимира Зеленського, була експертом з питань реформи судової системи.
21 липня 2019 року обрана депутаткою Верховної Ради України IX скликання за списком пропрезидентської партії «Слуга народу» (балотувалася під № 3 у партійному списку). 29 серпня 2019 року Венедіктова стала Головою парламентського Комітету з питань правової політики.
27 грудня 2019 року Указом президента України № 961/2019 Ірина Венедіктова була призначена на посаду тимчасового виконувача обов'язків директора Державного бюро розслідувань, замінивши на цій посаді Романа Трубу.
З 13 березня 2020 року Венедіктова — член Ради національної безпеки і оборони України.
17 березня 2020 року Ірина Венедіктова призначена Генеральним прокурором (Указ Президента України від 17.03.2020 № 90/2020). Її кандидатуру підтримали 269 народних депутатів.
17 липня 2022 року президент Володимир Зеленський усунув Ірину Венедиктову з посади генерального прокурора.
19 липня 2022 року Верховна Рада звільнила Ірину Венедиктову з посади генерального прокурора.
З 17 листопада 2022 року — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Швейцарській Конфедерації.
17.11.2022