Блохін Олег Володимирович
Ексголовний тренер ФК "Динамо" (Київ)
Блохін Олег Володимирович – український футболіст та футбольний тренер. Найрезультативніший бомбардир радянського футболу – 319 голів у залік клубу Григорія Федотова.
Один із найкращих футболістів в історії радянського футболу. Власник "Золотого м'яча" (1975). Майстер спорту СРСР міжнародного класу (1972), заслужений майстер спорту СРСР (1975), заслужений тренер України (2005). Семиразовий чемпіон СРСР, п'ятиразовий володар Кубка СРСР, двічі володар Кубка Кубків УЄФА. Рекордсмен збірної СРСР із футболу за кількістю проведених за неї ігор та забитих голів.
Екстренер низки грецьких клубів, збірної України, ФК "Москва" та київського Динамо.
Місце народження
Народився 5 листопада 1952 в Києві у спортивній сім'ї. Мати, Катерина Адаменко, була відомою легкоатлеткою, батько працював у Київській обласній раді спортивного товариства «Трудові резерви». Матері дуже хотілося, щоб син теж став легкоатлетом, але він з дитинства обрав футбол.
Освіта
Закінчив Київський державний інститут фізичної культури та чотири курси факультету міжнародних відносин Київського університету ім.Т.Шевченка.
Кар'єра
Футбольну кар'єру розпочав у юнацькій команді київського «Динамо». Вихованець школи «Динамо» (Київ) з 1962 року (перший тренер — Олександр Леонідов). Вже в ті роки він умів відмінно тримати м'яч, сміливо йти у прорив, завдавати сильних і точних ударів по воротах. Талант голеадора був помічений, і Блохіна взяли в дубль.
Амплуа – нападник. У 1969-1988 pp. грав у футбольній команді "Динамо" (Київ), у збірній СРСР. У 1988-1989 pp. виступав за австрійський "Форвертс" (Австрія), у 1989-1990 роках - за кіпрський "Аріс".
Чемпіон СРСР 1971, 1974, 1975, 1977, 1980, 1981, 1985, 1986 рр. Володар Кубка СРСР 1974, 1978, 1982, 1985, 1987 рр. Володар Кубка володарів Кубків УЄФА 1975 і 1986 рр. Володар Суперкубка УЄФА (1975). Найкращий футболіст СРСР 1973, 1974, 1975 рр. (за результатами опитування тижневика Футбол). Володар "Золотого м'яча" (найкращий футболіст Європи, 1975). Володар премії Golden Foot-2009.
За збірну СРСР провів 112 матчів, забив 42 голи. За олімпійську збірну СРСР зіграв 12 матчів, забив 9 голів. Бронзовий призер Олімпійських ігор 1972, 1976. Учасник чемпіонатів світу 1982, 1986 рр.
Кар'єра тренера
1990-1993 рр. – головний тренер клубу "Олімпіакос" (Пірей, Греція).
1993-1994 рр. – головний тренер клубу "ПАОК" (Салоніки, Греція).
1994-1997 рр. - головний тренер клубу "Іонікос" (Атени, Греція).
1998-1999 рр. – головний тренер клубу "АЕК" (Атени, Греція).
1999-2002 рр. – тренер-консультант клубу "Чорноморець" (Одеса).
2003-2007 рр. – головний тренер національної збірної України. У 2006 році під керівництвом Блохіна вперше в історії незалежної України команда виступила на Чемпіонаті світу, потрапивши у вісімку найсильніших (пройшла до 1/4 фіналу першості).
Після провалу у кваліфікації Євро-2008 Блохін залишив збірну України і за кілька днів підписав контракт із ФК "Москва". У чемпіонаті Росії-2008 під його керівництвом "Москва" посіла 9 місце. 26 листопада 2008 року контракт тренера з "Москвою" був розірваний за взаємною згодою сторін. У сезоні-2009/2010 Блохін обіймав посаду спортивного директора одеського "Чорноморця", що, втім не врятувало команду від вильоту до Першої ліги.
З 21 квітня 2011 р. – головний тренер національної збірної України з футболу.
З 25 вересня 2012 до квітня 2014 р. - головний тренер футбольного клубу "Динамо" Київ.
З серпня 2021 року очолив Комітет національних збірних УАФ.
Політична кар'єра
1998-2002 рр. - народний депутат України III скликання, член комітету Верховної Ради з питань молодіжної політики, фізкультури, спорту та туризму. Пройшов до парламенту під №16 виборчого списку Всеукраїнського об'єднання Громада (лідер – Павло Лазаренко). Рік був членом фракції ВО Громада, два роки – фракції Батьківщина. Влітку 2001-го перейшов до фракції Компартії України.
2002-2006 рр. - народний депутат України IV скликання, голова підкомітету з питань олімпійського, паралімпійського руху та спорту найвищих досягнень комітету ВР з питань молодіжної політики, фізкультури, спорту та туризму. Пройшов до парламенту за №10 виборчого списку КПУ. За п'ять місяців перейшов до фракції Соціал-демократичної партії України (об'єднаної). У 2003-му став членом політради СДПУ(о).
На виборах 2006 року Блохін балотувався до Верховної Ради за №10 списку Опозиційного блоку НЕ ТАК!, сформованого на базі СДПУ(о). Блок не зміг подолати 3-відсотковий прохідний бар'єр, набравши лише 1,01% голосів виборців.
Звання, нагороди
Заслужений майстер спорту (1975). Орден За заслуги III (2002) та II (2004) ступенів.
22 серпня 2021 року президент Володимир Зеленський надав Олегу Блохіну нагороду Національна легенда України.
Громадська діяльність
З 1994 року – президент міжнародного благодійного фонду ім.О.Блохіна (Київ).
Сім'я
Двічі одружений. Першою дружиною Блохіна була відома гімнастка Ірина Дерюгіна. У футболіста три дочки - Ірина (1983 р.н., від першого шлюбу), Ганна (2001 р.н.) та Катерина (2002 р.н.).
Посилання
27.01.2024