Народилася 16 червня 1973, Рим, Італія.
Закінчила класичний ліцей і деякий час підробляла в колл-центрі.
Вивчала політику в римському університеті Ла Сапієнца, захистила диплом по політичній філософії про зв'язок між релігією і політикою в ісламі в рамках проекту «Еразмус» у Франції.
У 1990-х роках як волонтер Італійської розважальної і культурної асоціації брала участь в національних та європейських кампаніях проти расизму і ксенофобії.
З 1988 року член «Італійської комуністичної федерації молоді» — молодіжної секції Італійська компартії. Після саморозпуску Комуністичної партії та її трансформації у Демократичну партію лівих в 1996 році, вона перейшла до молодіжну організацію цієї новоствореної парті — «Ліві демократи».
З 1988 року член «Італійської комуністичної федерації молоді» — молодіжної секції Італійська компартії. Після саморозпуску Комуністичної партії та її трансформації у Демократичну партію лівих в 1996 році, вона перейшла до молодіжну організацію цієї новоствореної парті — «Ліві демократи».
З 2001 року член партії Ліві демократи, член Національної ради цієї ж партії, а пізніше член її Національного правління і Політичний комітет. У 2003 році почала працювати в партійному Департаменті зовнішніх зв'язків, де відповідала за зв'язки з різними рухами, а пізніше стала координатором департаменту, займаючись проблемами Іраку і Афганістану, мирним процесом на Близькому Сході, відносинами з Партією європейських соціалістів, Соцінтерном і партіями, що входять в неї, а також з Демократичною партією США.
У 2007 році вступила в Демократичну партію, в 2009 році відповідала в її Секретаріаті за напрямок політики забезпечення рівних можливостей. У грудні 2013 року увійшла в Національний секретаріат Демократичної партії, в Інститут міжнародних відносин, Раду по зв'язках між Італією та Сполученими Штатами, Європейську мережу за роззброєння і нерозповсюдження ядерної зброї.
У 2008 році обрана до Палати депутатів XVI-го скликання; була секретарем IV-й комісії (оборона) з 22 травня 2008 по 12 жовтня 2010 року і з 13 жовтня 2010 по 14 березня 2013 року; брала участь у Парламентській делегації в Парламентській асамблеї Західноєвропейського союзу з 24 вересня 2008 по 30 червня 2011 року, а також у Парламентській делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи з 24 вересня 2008 по 14 березня 2013 года.
У 2013 році стала депутатом XVII-го скликання. З 5 липня 2013 року по 1 квітня 2014 року входила в італійську Парламентську делегацію в Парламентській асамблеї НАТО (з 1 серпня 2013 року очолювала цю делегацію); з 7 травня 2013 року по 27 червня 2014 року — член III комісії (іноземні і загальноєвропейські справи); з 7 травня 2013 по 21 лютого 2014 року — член IV комісії (оборона), де заміняла заступника міністра закордонних справ Лапо Пістеллі; з 27 червня по 30 жовтня 2014 року — член XIV комісії (зв'язки з Європейським союзом). 30 жовтня 2014 року здала депутатський мандат у зв'язку з вступом на посаду верховного представника Євросоюзу із закордонних справ і політики безпеки. Місце Могеріні в Палаті депутатів зайняв Марко Бергонци.
30 серпня у Брюсселі на зустрічі лідерів країн Євросоюзу Могеріні була затверджена на посаді верховного представника із закордонних справ та заступником нового голови Європейської ради Дональда Туска (заступив на посаду 1 листопада 2014 року).
1 листопада 2019 року на посаді верховного представника ЄС із закордонних справ та політики безпеки Федеріку Могеріні змінив Жозеп Боррель.
З вересня 2020 року – ректор Коледжу Європи (Брюгге, Бельгія).
Пані Могеріні, під час зустрічі з Міністром закордонних справ України Павлом Клімкіним 8 липня 2014 в Києві, запевнила, що Італія сприятиме пошуку шляхів врегулювання ситуації в Україні у контексті виконання мирного плану Президента України Петра Порошенка, імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, лібералізації візового режиму. Для забезпечення тісного співробітництва між Україною та ЄС під час Італійського головування, Федеріка Могеріні запропонувала підтримувати постійний зв'язок між МЗС України та радою ЄС у закордонних справах.
Того ж дня була зустріч з Президентом України Петром Порошенком, під час якої відбувся обмін думками щодо поточної ситуації в Україні та перспектив допомоги Італії на міжнародній арені зусиллям Києва владнати ситуацію на Сході країни та перспектив міжнародної участі у відновленні інфраструктури Донбасу після звільнення від бойовиків.
Заміжня за Маттео Ребезані, має двох дочок — Катерину 2005 року народження і Марту — 2010-го.
Слухає Даніеле Сільвестрі і Васко Россі, любить вірші Пабло Неруди. Володіє англійською мовою. Згідно з власними твердженнями, Федеріка Могеріні побіжно говорить французькою мовою, трохи іспанською, обожнює подорожувати якомога частіше і різними способами, читати романи (переважно бульварні), проводити час в колі сім'ї і близьких друзів.
07.12.2021