Розкажіть, будь ласка, хто бере участь в роботі експертної комісії з відбору куратора українського павільйона?
В комісії сім експертів (серед яких немає представників міністерства – ми лише займаємось прийомом заявок): Ілля Заболотний, Тарас Полатайко, Оксана Баршинова, Наталія Космолинська, Лілія Куделя, Наталія Іванова і Леся Смірнова.
В п’ятницю відбулось перше засідання комісії, де були присутні всі, окрім Лесі Смірнової, і на цьому засіданні експерти вирішили продовжити конкурс, щоб створити більшу конкуренцію – наразі було подано лише два проекти, один з яких фінансово виписаний дуже слабко. Два проекти – це дуже мало.
З одного боку, [в подовженні конкурсу] є плюси – можливо, хтось не встиг підготувати свій проект під перший дедлайн, хтось не знав про цей конкурс, і ми через наших партнерів будемо розповсюджувати інформацію про нього, щоб, можливо, хтось ще подався.
З іншого боку, ми затягуємо процедуру відбору, і знову робимо стару помилку: раніше завжди відбір йшов пізніше і це було приводом для критики з боку професійсного середовища. А тепер самі експерти подовжують конкурсний відбір до 1 жовтня. Для міністерства це не дуже добре, звичайно.
В чому тут ще нюанс – багато гравців цього поля, які займались або маленькими кураторськими проектами, або відбором проектів на грантових програмах, не розуміють, що це не просто проект, який ми маємо обрати в результаті open call, це національний павільйон на наймасштабнішій події в сфері сучасного мистецтва.
А чому Мінкульт не може оголосити конкурс проектів це раніше? Цього року ви оголосили його на початку літа, чому б не зсунути його на більш ранній період?
В 2016 році, коли ми почали структурувати всю цю історію з бієнале, ми затвердили Порядок відбору Куратора національного культурного проекту для представлення України на Венеціанській бієнале сучасного мистецтва – він зареєстрований в Міністерстві юстиції і був повністю погоджений. Там чітко прописані строки подачі і відбору проектів. Зараз ми в цих строках: з 1 липня до 1 серпня – перший етап, з 8 по 31 серпня – другий етап, а куратора треба обрати до 15 вересня. Це лише другий відбір (цього складу міністерства культури – прим.), ми вчимося на своїх помилках, і зараз в нас з’явились правки, які ми будемо вносити в цей Порядок.
В моїх планах – внести зміни до Порядку відбору на бієнале 2021 року, де прописати початок відбору проектів на павільйон в Венеції на лютий попереднього року (тобто 2020-го). В січні почати відбір нереально, оскільки це перший місяць року, коли доз’ясовуються питання з бюджетом. Крім того, сама процедура зміни Порядку дуже довга, адже правки мають пройти всі інстанції і погодження.
Зараз в Порядку зафіксовано, що держава оплачує не більше 60% вартості проекту в павільйоні. Це було рекомендацією нашої Ради з питань сучасного мистецва при міністерстві. Але ми проконсультувались з різними інституціями і наразі хочемо зняти це обмеження, і, можливо, вказати лише, що Мінкультури не покриває повністю видатки на павільйон, але не обмежується певним відсотком від загального бюджету. Це продиктовано тим, що в різні роки у Мінкульту різні кошти в розпорядженні – колись більше, колись менше, і це навіть залежить не від самого міністерства чи від уряду, а від народних депутатів, які розглядають бюджет.
Серед найбільш грандіозних планів – створити окрему інституцію, яка б займалась відбором проектів на національний павільйон на бієнале.
Щось типу бюро?
Так, якусь постійно діючу інституцію – можливо, на базі Українського культурного фонду, або Національного художнього музею.
Ми, до речі, обговорювали ситуацію навколо бієнале з Олесею Островською-Лютою і зрозуміли таку парадоксальну річ: в 2016 році експертне середовище рекомендувало одні правила гри, а в 2018-му році – абсолютно інші. Немає якоїсь сталості, це ясно, але нас теж варто зрозуміти –міністерство не може так різко змінювати правила. Нам здається, краще щоб щось нормально працювало із року в рік, аніж кожного разу вносити зміни до документів.
Особисто мені не дуже подобається, що комісія відтермінувала дедлайн, тому що для міністерства це створює неясність з нашими фінансовими зобов’язаннями та документами, які ми повинні погодити.
Ви вже знайшли локацію для українського павільйону в Венеції?
Так, майже. І цьому теж передували дискусії з приводу того, від чого ми маємо відштовхуватись при підготовці павільйону: від проекту, під який шукати місце, чи від місця, під яке підлаштовувати проект? Звичайно, логічним є наявніть технічного завдання на конкурс, і один з пунктів цього ТЗ – обрана локація. Проекти можуть бути дуже різними і шукати під кожен з них окремий павільйон в Венеції дуже складно.
Відбір локації для національного павільйону – це не якісь підкилимні процедури, всі приміщення представлені на сайті бієнале, і ми можемо обрати з наявних. Крім того, на нас лежить велика відповідальність за прийняті рішення, оскільки ми витрачаємо кошти державного бюджету.
Я була в Венеції, дивилась вісім локацій, які залишились на сайті бієнале. У кожного приміщення є свій агент, з яким треба домовлятись про оренду. Зараз триває переговорний процес, контракт про оренду ми ще не підписували – плануємо це на вересень. У нас є два варіанти – про один ми написали напряму президенту бієнале з проханням виділити Україні приміщення в Арсеналі, і отримали декілька проміжних відповідей без жодної поки що конкретики щодо параметрів або ціни. І другий варіант – палаццо з виходом на Гран Канал, де, за технічними параметрами, ідеальне виставкове приміщення, яке можна адаптувати під різні проекти. Це палаццо ще не було офіційною локацією на бієнале – цього року його вперше виставили серед варіантів, і воно знаходиться в дуже хорошому місці – навпроти палаццо, де знаходиться Fondazione Prada в Венеції.
Для України мати свій павільйон в такому місці було б дуже важливо, не лише з огляду на думку критиків, мистецтвознавців та професіоналів в сфері мистецтва, але з політичної точки зору. Не будемо закривати очі на те, що бієнале з кожним роком стає все більш політизованим. В 2017 році це було дуже відчутно – з тих проектів, які були представлені, з того, які політичні питання вони ставили і як багато міністрів приїхало на бієнале. Звичайно, семиметровий банер на бієнале про наявність українського павільйону на Гран Канале для нашого іміджу був би не зайвим – це привернуло б увагу відвідувачів, туристів і преси.
Це і є нашою задачею також – не просто зробити арт-проект, а докластись до формування іміджу України та формування позитивного образу країни. Тому український павільйон має бути там, де його будуть бачити всі.
Я знаю, що ви дуже неоднозначно сприйняли ідею директора Українського інституту Володимира Шейка про те, що Інститут міг би бути співкомісаром національного павійльону на бієнале. Але чому б не розділити зобов’язання, в тому числі фінансові, з МЗС?
За моїм досвідом роботи з підготовки до попереднього бієнале, коли нам потрібна була допомога від МЗС (і ми просили про цю допомогу), на жаль, ми цю допомогу не отримали.
Ми вважаємо, що потрібно або йти разом в партнерстві, або хтось комусь просто не має заважати.
Інший момент пов’язаний з функціями Українського інституту. Я є членом наглядової ради Інституту і постійно наголошую на тому, що культурний компонент – не єдиний там. В їхньому статуті прописані й інші напрямки – освіта, інновації, інформаційна політика, туризм – тобто, набагато слабші блоки, на які треба звернути увагу.
Український Інститут – це державне підприємство, яке орієнтовано назовні, тобто воно має транслювати назовні продукт, який роблять в Україні, в найефективніший спосіб. А створення цього продукту – це внутрішня історія. Український Інститут – це не ще один роздавач грантів на проекти, а інституція, яка формує наш імідж за кордоном. Тому тут треба чітко розуміти, хто за що відповідає.
Крім того, існує регламент Венеційської бієнале та перелік національних представників різних країн, де написано, що такими представниками є міністерства культури або аналогічні урядові організації. Я все-таки думаю, що державне підприємство в складі МЗС не може бути національним представником України на бієнале.
Яку суму Мінкульт планує витратити на національний павільйон в Венеції?
Приблизно 6 млн грн, частину з яких ми заплатимо цього року, частину – наступного, адже згідно з нашими нормами, події, які проходять наступного року, ми можемо профінансувати лише частково – на це накладені обмеження.
Палаццо, про яке я казала раніше, коштує більше, ніж павільйон, який в нас був минулого року. Але воно і набагато краще. Його оренда коштуватиме приблизно 3 млн грн. Ще стільки ж піде на реалізацію кураторського проекту.
Але ви розумієте – у нас з державного бюджету по 6 мільйонів виділяється кошти на культурні акції, які тривають декілька днів, а павільйон в Венеції працює півроку і є представництвом держави на найбільшій події в сфері сучасного мистецтва.