Товарообіг за минулий рік склав $1,3 млрд, тоді як у 2014 році цей показник становив лише 932 млн. При цьому важливо те, що таких цифр ми досягли саме за рахунок експорту, який за 12 місяців 2015 року становив $1,2 млрд. А це майже в 2 рази більше, ніж за аналогічний період минулого року. Водночас імпорт впав практично в 2 рази, і станвив $94 млн у 2015 році проти $165 млн у 2014.
За рахунок чого ми досягли таких експортних показників? В першу чергу, зростання експорту української продукції в КНР відбулось завдяки збільшенню поставок продукції рослинного походження. В першу чергу це стосується зернових ($678 млн) та олії ($534 млн), обсяги експорту яких зросли на 83,5% та 46,6% відповідно.
Тут варто зазначити, що за підсумками липня-грудня 2015/2016 МР Україна стала найбільшим експортером кукурудзи до Китаю, посунувши навіть США. Зокрема, нам вдалося експортувати 3,85 млн тонн цієї культури, що складає 81% від загального обсягу її експорту. Крім того, нещодавно Китай законтрактував близько 1,2 млн тонн кукурудзи з поставками в першому кварталі поточного року. Основний обсяг буде знову поставлятися з України.
На збільшення обсягів українських зернових у поставках до Китаю вплинуло збільшення інтересу китайських споживачів до органічної продукції. Саме в цьому криється відповідь на запитання, чому українська аграрна продукція стала пріоритетною для наших партнерів з КНР, адже протягом тривалого часу основним постачальником кукурудзи до Піднебесної залишалися Сполучені Штати. Подібна позиція китайських колег вкотре підтвердила - вітчизняна кукурудза не містить ГМО, а її якість є високою та відповідає всім міжнародним нормам та стандартам.
Але не лише кукурудзу та олію ми пропонуємо китайському споживачу. Україна здійснює поставки до Китаю продукції борошномельно-круп’яної промисловості ($17 млн), какао-бобів, продуктів з них, шоколаду ($3 млн), кондитерських виробів ($2 млн), залишків та відходів харчової промисловості ($1,6 млн), сирів і йогуртів ($934 тис) тощо. Також ми отримали «зелений прапор» від КНР на постачання цукру, риби, ракоподібних і молюсків, харчових продуктів тваринного походження тощо.
Щодо імпорту, то основну частку товарів тут складають залишки та відходи харчової промисловості ($13 тис), тютюн та вироби з нього ($13 млн), кава, чай, мате та прянощі ($10 млн), шелак, камеді та смоли ($8 млн), овочі, рослини і коренеплоди ($6 млн).
Завдяки таким показникам Китай сьогодні займає першість серед торговельних партнерів України. Зважаючи на те, що це практично найбільший ринок споживання агропродукції у світі, який у перспективі буде тільки зростати, можна сміливо стверджувати, що взято правильний курс.
Саме тому у найближчому майбутньому ми сподіваємося розширити перелік вітчизняних товарів сільського господарства, які будуть спрямовуватися на ринок Піднебесної. Найбільш перспективним вектором експорту сьогодні є український соняшниковий шрот, адже Україна входить до трійки світових лідерів виробництва цього продукту разом з Аргентиною та Росією. Дозвільні документи для відкриття ринку Піднебесної для українського шроту перебувають наразі на фінішній стадії імплементації і ми сподіваємося, що найближчим часом цей напрям буде реалізовано.
Ще одне важливе завдання - прискорення погодження необхідних документів для експорту української молочної продукції. У результаті тривалих та складних перемовин з китайськими колегами минулого року відповідний дозвіл вже отримали 18 компаній. Експерти з сертифікації і ветеринарного нагляду КНР високо оцінили нашу молочну продукцію та визнали її відповідність стандартам якості. Наразі Мінагрополітики працює над тим, аби максимально розширити існуючий перелік виробників.
Окрім цього, ми докладаємо зусиль, аби відкрити китайський ринок для українських ягід, м'ясної продукції та ковбасних виробів. Крім того, немає сьогодні перешкод, продавати Китаю українські вина, експорт яких склав за минулий рік лише $9 тис. Це надзвичайно маленька цифра, яка, я сподіваюсь, у найближчому майбутньому буде істотно збільшена.
Важливим напрямом українсько-китайського співробітництва залишається інвестиційна діяльність. Зокрема, серед конкретних проектів, що реалізуються або плануються до реалізації в Україні за рахунок експортних кредитів - реалізація спільних проектів у рамках підписаного Меморандуму про взаєморозуміння між Міністерством аграрної політики та продовольства України і Експортно-імпортним банком КНР та Китайською національною корпорацією машинної індустрії та генеральних підрядів (ССЕС) щодо співпраці у галузі сільського господарства на суму $3 млрд, який було укладено у 2011 році.
Мова йде, в першу чергу, про реалізацію Генерального договору про співпрацю у сфері сільського господарства між ПАТ «ДПЗКУ» та Китайською національною корпорацією машинної промисловості і генеральних підрядів (ССЕС) щодо поставок зернових та пов’язаної з ним Кредитної угоди між ПАТ «ДПЗКУ» та Державним експортно-імпортним банком КНР на суму $1,5 млрд, які були підписані у 2012 р.
Наразі відбуваються перемовини з китайськими партнерами щодо коректування умов договору. Водночас, хочу зазначити, що для України є важливим виконання українсько-китайської угоди. Цей контракт - єдиний працюючий контракт між українськими державними підприємствами та Китаєм. Він відкриває двері на китайський ринок і тому є надзвичайно привабливим.
Так, фінансування, передбачене Кредитною угодою, крім закупівлі зернових культур на експорт, має бути спрямовано на інвестиційні інфраструктурні проекти, зокрема – на відновлення в Україні зернової і загалом логістичної інфраструктури. Плануємо за рахунок китайського контракту здійснити ремонт існуючих елеваторів, а також побудувати нові, як портові, так і внутрішні. Для українського агросектору китайські гроші – не просто кредитна лінія. Фактично це довгострокова інвестиція у галузь, адже за рахунок китайського контракту планується відновлювати в Україні інфраструктурні об’єкти. У цьому зацікавленні і Україна, і її торговельні партнери, адже якщо ми прагнемо збільшувати експорт, без нової інфраструктури нам не обійтися.
Саме про це йшла мова під час останньої зустрічі з Сунь Баєм – головою правління Китайської національної корпорацією машинної індустрії та генеральних підрядів (ССЕС), яка відбулася на минулому тижні. Під час зустрічі було обговорено питання подальшої реалізації українсько-китайських проектів у галузі сільського господарства, а також співпраці в інфраструктурній сфері. Адже саме це передбачає друга частина тримільярдного китайського кредиту. Півтора мільярда доларів відводиться саме на реконструкцію наших потужностей – на інфраструктурні проекти, серед яких реконструкція Одеського зернового термінала, Миколаївського портового елеватора, інших елеваторів ДПЗКУ, у тому числі лінійних, будівництва глибоководного портового елеватора. Крім того, предметом Кредитної угоди є будівництво заводу з переробки органічних міндобрив та інші будівельні проекти, узгоджені між сторонами. Йдеться про закупівлю і запуск заводів «під ключ». Це крок до модернізації аграрної галузі, наближенні її до світових технологічних стандартів.
Для України кожний крок з реалізації китайського контракту означає нові робочі місця, сучасні технології, можливості розвитку для країни, вагомі бюджетні надходження та збільшення експортного потенціалу українського сільськогосподарського сектору.
Як бачите, в аграрній сфері Китай дійсно став стратегічним партнером України, а китайські інвестори готові вкладати гроші в розвиток українського АПК, зокрема, через участь у процесі приватизації ряду державних підприємств галузі.
На кінець хочу сказати, що нам дійсно вдалося досягти значних успіх у співпраці з Китаєм. За перспективний китайський ринок борються всі передові країни, і те, що ми змогли туди потрапити - велике досягнення. Тому сьогодні головна мета - будь-якою ціною закріпитися на цьому ринку та продовжувати розширювати перелік українських товарів, які можуть потрапити до Піднебесної. Ми не повинні збавляти обертів та зупинятися на досягнутому.