Блог Олени Бортнікової
психолог, доктор філософських наук, керівниця психологічного центру «ДіЛенД»
Усі дописи блогу
-
Ми маємо навчитися дивитися в очі одне одному, розуміючи, що кожен із нас несе свій уламок цієї війни. І тільки визнавши прірву, ми зможемо почати будувати надійні міцні переправи.
- Ми стали жорсткішими не тому, що наші серця зачерствіли, а тому, що нам довелося тримати занадто велику вагу. І після цього вже не боїмося приймати складні рішення.
-
Після війни ми будемо змушені знову вчитися компромісам, але наші вимоги до якості людських зв’язків назавжди залишаться високими.
-
Ми не стали святими чи монстрами. Ми стали іншою версією людини, для якої стара інструкція з експлуатації більше не підходить.
-
Ми маємо зрозуміти, що стабільність – це не пастка і не ілюзія. Це простір, де ми можемо нарешті почути себе, а не лише звуки сирен.
-
Жити «зараз» - це наша суперсила. Але щоб не вигоріти дотла, ми маємо поступово відвойовувати у невідомості хоча б наступний тиждень, тому що нам потрібен простір для дихання.
-
Реальність існує лише в межах вашого видиху та вчинку, який ви робите прямо зараз. І щоб вижити потрібно дозволити собі не знати, що буде завтра.
-
Ми не стали гіршими, навіть якщо стали менш терплячими чи більш тривожними. Ми не стали автоматично кращими, навіть якщо задонатили мільйони. Ми стали гартованими.