Російський журналіст Аркадій Бабченко, відомий хронікер російських війн останніх двадцяти років, навіть текст написав – чому Майдан це саме Січ, а не щось інше.
Учора, під час «Маршу гідності» один з лідерів позапарламентської опозиції, скаржачись на лідерів опозиції парламентської, так само апелював до козацької традиції. Мовляв, оця «реєстрова опозиція» зовсім нас, «нереєстрових» ігнорує…
Звичайно, будь-які історичні аналогії досить умовні. Особливо коли йдеться про порівняння військово-політичного феномену XVI-XVIII століть та протестної акції епохи соціальних медіа.
Але певне раціо у такому порівнянні є. Хоч воно зовсім не там, де його шукають. Не у вільнолюбстві та здатності до самоорганізації схожі насамперед Січ та Майдан-2013. А у тому, що вони – фактор політики – як внутрішньої так і зовнішньої, проте не її суб’єкт.
«Титулуєтеся нами, Запорозьким військом, а нас за ніщо маєте, не тільки що не задовольняєте наші жадання, а над те наше товариство військове виносить і виносило тяжкі прикрості від городової старшини і від легких та незаслужених осіб»
З листа запорізьких козаків до гетьмана Івана Самойловича , 1684 рік.