Незадовго до відкриття PÖFF Тііна Локк порівняла свій кінофестиваль з “Титаніком”, який намагається уникнути зіткнення з айсбергом. Ситуація з поширенням ковід-19 в Естонії перед початком “Темних ночей” у листопаді 2021 року, справді, бажала бути кращою. Проте дирекція фестивалю вирішила ризикнути і провести його в офлайн-форматі у звичний для нього час – кінець осені. Не переносили PÖFF і в 2020 році, хоча тоді до мінімуму скоротили кількість показів у кінотеатрах і перевели їх на фестивальну онлайн-платформу.
Заради найпрестижнішого у своїй країні кінофестивалю естонський уряд навіть пішов на деякі поступки. Для PÖFF він пом’якшив окремі карантинні обмеження. Зокрема, дозволив організацію кінопоказів до 23:00. Для забезпечення епідеміологічної безпеки дирекція кінофестивалю підготувала детальний регламент, що стосувався не лише співробітників і волонтерів, а й приблизно тисячі іноземних гостей з усіх куточків світу. Крім того, перед входом до кінотеатрів у всіх глядачів перевіряли наявність паспорту вакцинації проти ковід-19.
Були тут й свої ноу-хау. Під час фестивалю багатьох його гостей можна було побачити з новим естонським винаходом – схожими на “космічні” шийні корсети ультрафіолетовими гаджетами-очищувачами повітря. Їх надавали учасникам для зустрічей з глядачами і дискусій на індустріальних секціях, а за кількасот євро їх могли придбати всі охочі. Серед гостей поширювали й інший винахід естонських розробників — назальний спрей з антитілами проти SARS-CoV-2. Стовідсоткового захисту від ковід-19 усі ці дивовижні новинки не гарантували. Проте, як стверджує Тііна Локк, завдяки всім запровадженим заходам безпеки жодного випадку захворювання на ковід серед глядачів або гостей фестивалю не виявили.
Для дирекції PÖFF було важливо провести фестиваль й через те, що цього разу він був двадцять п’ятим, ювілейним. До того ж, за традицією він складався не лише з чотирьох основних конкурсних і численних позаконкурсних програм, а й з повноцінних субфестивалів – PÖFF Shorts і Just Film та професійної секції Industry @ Tallinn & Baltic Event. Крім Таллінна події фестивалю також проходили у різних куточках Естонії - Тарту, Нарві, Йихві та Кохтла-Ярве.
Більш детально про проведення масштабного міжнародного кінофестивалю в умовах пандемії — в нашій розмові з Тііною Локк.
Через пандемію ковід-19 багато кінофестивалів у світі довелося скасувати, вони переносили дати свого проведення або повністю переходили в онлайн. Як це позначилось на останньому PÖFF? Чи був він теж під загрозою перенесення або переходу в онлайн як у 2020 році?
– Порівняно з важким 2020 роком цього разу ми були налаштовані більш оптимістично. Вже в серпні 2021 року стало очевидно, що Європа буде більш відкритою, що основна частина населення буде вакцинована. Всі прогнози були оптимістичні і все рухалось у більш позитивному напрямку. Тож якщо в 2020 році ми мали сценарії А, В, С для фестивалю, то в 2021-му лише сценарій А.
Ми хотіли провести “Темні ночі”, щоб повернути глядачів до кінотеатрів. Проте незадовго до початку PÖFF в Естонії почала зростати кількість захворювань на ковід-19. Для нас це була повна катастрофа, бо ми не знали, чи вдасться взагалі провести фестиваль і в якому форматі. Перенести його було неможливо, адже ми запланували біля 80 прем’єр, для яких було важливо організувати саме фізичні покази в кінотеатрах. До того ж, на момент формування нашої програми завершували свій відбір Берлінале і Роттердамський кінофестиваль. Тож ми не мали часу на нові домовленості, що робити з фільмами на випадок форсмажору. Також ми вже понесли великі матеріальні затрати. Якщо в 2020 році ми мали домовленості про те, що платитимемо за фільми лише після їхніх фізичних показів, то цього разу ми мали заплатити за них наперед. Форсмажор уже не діяв так як у перший рік пандемії. Це підтвердили й наші юристи.
Тому у нас не було іншого виходу крім як проводити фестиваль. Ситуація була доволі жахливою. Бо попри те, що нам вдалося неймовірне - отримати спеціальний дозвіл від естонського уряду, він би нічого не означав у разі запровадження жорсткого карантину. Бо якби кількість заражень в Естонії досягла якоїсь критичної точки, могло статися все, що завгодно.
Крім того, навколо цього розгорнулась величезна політична боротьба. Попри те, що культурні заходи в Естонії дозволили, а головні обмеження для них були пов’язані з часом їх проведення — всі вони мали завершуватися не пізніше 23:00 і, звісно, з наявністю у глядачів ID-картки та сертифікату про вакцинацію, різні політики почали використовувати PÖFF як зброю. Переважно це були так звані “антиваксери”, яких дуже багато в Естонії. Вони обурювалися, що частина людей не матиме доступу до культурних заходів без сертифікату про вакцинацію. Але до кіно все це не мало жодного стосунку.
Напружена ситуація з ковід-19 вплинула й на продаж квитків. Зазвичай до початку фестивалю ми їх продавали біля 50%. Перед останнім PÖFF ця цифра дорівнювала нулю. Тому у нас було відчуття, що ми робимо 25-й кінофестиваль як останній, а потім як “Титанік” підемо на дно. Та невдовзі сталося диво. Статистика нових захворювань почала знижуватися. З чим це було пов’язано, я не знаю, бо краще вакцинуватися естонці не стали, ці показники як були поганими, так залишаються такими й досі.
На PÖFF приїхали й майже всі гості. Біля 1 тисячі — навіть більше, ніж ми очікували. Не приїхали лише ті, хто захворів, не зміг з особистих причин або хто боявся заразитися ковідом.
Зрештою продаж квитків і відвідуваність кінотеатрів виявились непоганими — десь на рівні 40%. Це непоганий результат, враховуючи нинішню ситуацію і особливо на тлі 2020 року. Але головним результатом для нас стало те, що жоден гість, жоден глядач, жоден учасник фестивалю не захворів на ковід-19. Ми зробили все можливе й неможливе, щоб не допустити цього і проводили тестування для всіх учасників і членів нашої команди, попри наявність у них сертифікатів про вакцинацію. Навіть якби хтось із глядачів теж захворів, ми б теж одразу дізнались про це.
Чи вплинула пандемія на відбір фільмів? Як вам вдалося сформувати на останньому кінофестивалі таку велику програму?
– Жодного негативного впливу ми не відчули. Скоріше, навпаки — було краще ніж зазвичай.
Причин тому декілька. По-перше, авторитет PÖFF зростає з кожним роком. Тож отримувати фільми для своїх програм нам стає дедалі легше. Звісно, деякі з них ми втрачаємо через конкуренцію з Венеційським кінофестивалем, але це цілком нормальний процес і він стосується лічених фільмів.
По-друге, через перший рік пандемії величезна кількість фільмів застрягли або на етапі постпродукції, або дистрибуції. Тому 2021-й був дуже багатим і цікавим для кіно. Наскільки мені відомо, жоден кінофестиваль не постраждав через відсутність вибору.
Але така ситуація має й інший бік. Деякі мої колеги вже прогнозують, що 2022 рік стане більш важким, бо саме зараз почнуть відчуватимуться наслідки пандемії, коли кіновиробництво довелося згорнути. Вже на останньому фестивалі ми отримали значно менше фільмів з США. Очевидно, що на американський незалежний кінематограф пандемія вплинула особливо відчутно. Були складнощі з вибором фільмів із деяких азійських країн. Але щодо Європи або Латинської Америки проблем ми не відчували.
Як пандемія вплинула на фінансування кінофестивалю?
– Звісно, погано. Як і всюди. Бо знайти нових спонсорів практично неможливо. Ми дуже раді, що з нами залишились наші старі партнери, які намагалися допомогти фестивалю.
Загалом культурний сектор сильно постраждав від пандемії. І до неї культурні організації ледь виживали, а тепер опинилися практично на межі. Що стосується PÖFF, то найбільше ми втратили в 2020 році. Та й те, що цього разу нам вдалося провести фестиваль у звичному форматі не означає, що ми маємо такі ж доходи, що й раніше.
Постраждали ж не тільки ми, а й уся сфера обслуговування, туристичний сектор, з якими ми завжди були тісно пов’язані. Це як “ефект доміно”. Звісно, ми намагалися підставити один одному плече. Але через падіння доходів ті ж готелі не могли виставити нам менші ціни під час проведення фестивалю, як раніше.
Але ж мерія Таллінна і держава виділяють кошти на проведення фестивалю?
– Наша мерія виділяє кошти на гран-прі і в 2021 році вони збільшили розмір призу вдвічі — до 20 тис. євро. За це ми їй дуже вдячні. Але більше особливо нічого вона для фестивалю не робить.
А ось держава сильно нам допомагає і виконує всі свої зобов’язання. Власне, завдяки цій підтримці фестивалю не дають померти, за що ми дуже вдячні. Хоча особливо нових бюджетів ми не отримали і продовжуємо робити PÖFF за ті самі гроші, що й протягом останніх десяти років.
Традиційно на “Темних ночах” великим успіхом користуються фільми з сусідньої Росії. Більшість із них йшли з повним аншлагом. Чому саме російське кіно?
– На російські фільми глядачі йдуть і це наша стара традиція. Поки вони зніматимуться на гарному художньому рівні, ці стрічки матимуть успіх. Хоча фільми з інших країн теж користуються попитом серед фестивальної аудиторії. Вітчизняні, естонські, англійські, німецькі. Цього року у нас була дуже сильна програма фільмів Угорщини і вона теж мала велику аудиторію. Тому повні зали були не лише на російських фільмах.
Натомість фільмів з України на двадцять п’ятому PÖFF було вкрай мало. Чому? Чи подавали українці свої фільми в конкурсні програми “Темних ночей”?
– Точної відповіді я вам дати не можу, бо не так уже й багато Україна подає нам фільмів. Наскільки я розумію, українці більше намагаються потрапити до Канн або Венеції. Ми дуже просимо подавати паралельні заявки й на PÖFF. Тим більше, що наприкінці серпня ми вже остаточно закриваємо наш відбір. На жаль, Україна мало подає нам фільми паралельно з іншими фестивалями.
У 2021 році серед кандидатів до участі в нашій конкурсній програмі була пара дебютів з України. У нашому wishlist вони були майже до останнього. А до основного конкурсу PÖFF ми одразу були готові запросити один український фільм. Але ваша сторона зробила інший вибір — зрештою, цю стрічку відібрали до головного конкурсу в Венеції (мова про “Відблиск” Валентина Васяновича, показаний на PÖFF-2021 поза конкурсом, - прим. автора).
Українські режисери і продюсери могли б звернути більше уваги на наш фестиваль. Бо навіть коли ми відхиляємо якісь фільми, це нічого не значить. За останні два роки ми, на жаль, дещо втратили наш зв’язок з вашою країною. Сподіваюсь, нам вдасться їх поновити.
Попри пандемію в 2021 році фестивальні події, крім Таллінна, також відбувались в Нарві, Тарту та інших містах. Чому для вас так важливо “йти в регіони”?
– PÖFF із самого початку проводиться в трьох містах — Таллінн, Нарва, Тарту. І погодження Міжнародної федерації асоціацій кінопродюсерів FIAPF це нам дозволяє. Все це дуже важливі для Естонії міста. В Тарту розташований наш найстаріший і найбільший університет, там дуже велика молодіжна аудиторія. А Нарва розташована на кордоні з Росією. Нам не хотілося, щоб ці міста були відірвані від культурного життя.
Крім того ми третій рік розвиваємо ще один наш субфестиваль KINOFF в Йихві та Кохтла-Ярве. Традиційно він складався лише з російських фільмів, але згодом ми почали включати до його програми й естонські стрічки. А з 2022 року плануємо зробити його міжнародним.
У 2021 році “Темні ночі” відсвяткували 25-річний ювілей. Свого часу ви казали, що створення цього фестивалю для вас було актом протесту. Деякі естонці згадують, що в 1997 році мало хто вірив у те, що PÖFF стане таким великим кінофестивалем. Чи триває для вас цей “акт протесту” до сьогодні?
– Звісно, ні. Хоча ми наприкінці 1990-х й самі не вірили, що таке можливо.
Ми створювали PÖFF як маленький кінофестиваль і я навіть не думала, що “застрягну” в ньому на все життя. Десь до сьомого фестивалю кожного року ми не були впевнені, чи вдасться його провести наступного разу. Але потім поступово прийшла впевненість, що він неодмінно відбудеться. Не останню роль в цьому зіграла аудиторія, яка одразу сприйняла “Темні ночі” і ходила на кінопокази.
Дуже допомогла нам і міжнародна кіноіндустрія. З перших років нас оточувала дуже тепла і дружня атмосфера, ми отримували величезну підтримку. Але між собою ми й досі самі себе називаємо “вічним стартапом”.