Я лікар-анестезіолог дитячий вищої категорії та лікар УЗД. Працюю у відділенні інтенсивної терапії «ОХМАТДИТ» більше 10 років. Наше відділення приймає найтяжчих хворих зі всієї України. За ці роки ми врятували тисячі дитячих життів. Хоча, на жаль, не завжди вдається допомогти всім.Пацієнти відділення інтенсивної терапії – це особливі пацієнти, для яких важлива кожна хвилина. Зазвичай лікарю бракує часу на тривалі діагностичні процедури. Його рішення повинні бути миттєвими та точними. І в цьому має допомагати високоточне та швидкісне діагностичне устаткування.
Також важливу роль в рятуванні життя дитини має спеціалізоване лікувальне обладнання експертного класу. В новому корпусі нашої лікарні заплановано наявність такої апаратури в достатній кількості. Проте зараз ми вимушені користуватись мінімумом із того, що необхідно. Наша клініка завжди закуповувала найкраще обладнання, але все має свій термін роботи і потребує технічного забезпечення та ремонту.
Я не буду розповідати випадки з практики. Мої колеги до мене розказували про безліч таких. Майже всі ці діти, за рідкісними виключеннями, пройшли через наше відділення. І це яскраві приклади командної роботи лікарів усіх спеціальностей, що є у нашій клініці, та зовнішніх консультантів.
Ми всі родом із дитинства. У мої дитячі роки мама розповідала мені притчу: «У буремному морі тонув чоловік. Біля нього нікого не було, хто б міг його врятувати. І чоловік звернувся до Бога з проханням про поміч. Бог почув щирі молитви та прислав йому в порятунок людей у човні, які простягнули йому руку допомоги». Так, наші маленькі пацієнти і є тим «чоловіком, який тоне», а ми – «люди в човні». Нам не вистачає тільки човна! Тому ми звертаємося до всіх, хто може допомогти: «Подаруйте дітям, які благають допомоги, їх «Ноїв ковчег»!»