«Автопортрет». 1984
Данило Лідер створив сценографію до понад 150 вистав в Україні та Росії, в тому числі до спектаклів «Тев’є Тевель”(1989), «Патетична соната»(1966), «Дядя Ваня»(1980), «Візит старої дами»(1983), «Камінний господар»(1988), «Загибель ескадри»(1981) у театрі імені Івана Франка, де він працював головним художником; «Фіалка Монмартра»(1963), «Квітка Міссісіпі»(1964), «Ніч у Венеції»(1965) – у Театрі оперети; «Княгиня Волконська»(1966), «Дафніс та Хлоя. Болеро»(1968) – у Національній опері України; «Король Лір»(1979) у Малому театру в Москві. У 1952 році отримав Сталінську премію за оформлення вистави «Любов Ярова» Челябінського академічного театру імені С. Цвілінга, у 1993 – державну Шевченківську премію за виставу «Тев’є Тевель” Національного академічного драматичного театру ім. І.Франка.
Ескізи костюмів до вистави «Ярослав Мудрий» (театр ім. І. Франка), 1970 р.
Лідер був майстром дієвої сценографії – мальовничі декорації, побутові його не цікавили, він будував просторово-об’ємний театр, театр метафори, символу, в якому кожен предмет грав свою роль на сцені.
Макет до дилогії "Кар'єра Артура Уї - Макбет".
У Данила Лідера непроста біографія. Він народився в селі Вікторфельд (Ростовська область), закінчив Ростовське художнє училище і вступив до Ленінградської академії мистецтв. Під час війни як етнічного німця його вислали на Урал, він випадково потрапив до Челябінського театру, став там головним художником і отримав за свою постановку Сталінську премію. У Київ Лідер приїхав у 1962 році, йому було 45, і він зробив тут цілу естетичну революцію.
Фрагмент сценічного оформлення вистави Малого театру в Москві «Король Лір» (1979).
Помер Данило Лідер у 2002 році, похований на Байковому кладовищі.