Все публикацииПолитика

Сергій Бондаренко: «Судді – це відображення суспільства, коли люди відмовляться займатися корупцією, ми схаменемося»

LB.ua продовжує публікувати серію інтерв’ю з суддями, які зважилися викривати корупцію у власній системі й публічного говорити про тиск з боку керівництва.

Сергій Бондаренко
Фото: humanrights.org.ua
Сергій Бондаренко

Час змін передбачає своїх героїв. Одна з найпроблемніших і неповоротких гілок влади здригнулася. Хоч зовсім трішки, проте для певних кіл відчутно. Минулого тижня ми публікували розмову з суддею Октябрського районного суду Полтави Ларисою Гольник, яка відмовилася виносити незаконне рішення на користь мера міста. Сьогодні ми пропонуємо інтерв’ю ще одного викривача – Сергія Бондаренка, судді апеляційного суду Черкаської області, суддівський стаж – 15 років. Його історія не менш значима.

Якою була ваша мотивація, коли ви вирішили стати суддею?

Я не можу себе вихваляти, проте достовірно вам кажу: кращих юристів, ніж судді немає. Хоча й у нашій спільноті як такої конкуренції немає, проте кожен намагається показати себе із кращої сторони. У процесуальному кодексі є така норма як всесторонність і об’єктивність. Я дуже хотів бути саме таким. Тому моя особиста мотивація – це професіоналізм в юриспруденції.

Ви суддя, який насмілився розказати про тиск на себе з боку голови суду. Розкажіть, будь ласка, вашу історію.

Тиск на мене почався ще з 2012 року, коли країну очолював президент Янукович. У цей же рік головою мого апеляційного суду Черкаської області став Володимир Бабенко. Конкретно від нього впродовж тривалого часу я отримував вказівки, як виносити рішення і на користь кого. Уся ця ситуація сильно мене бентежила й я певний час відчував емоційне перенапруження.

Голова апеляційного суду Черкаської області Володимир Бабенко
Фото: http://procherk.info
Голова апеляційного суду Черкаської області Володимир Бабенко

Морально працювати у такій атмосфері архіскладно. Пан Бабенко здійснював на мене тиск, щоби я прийняв незаконне рішення у справі приватного акціонерного товариства «Азот» про виселення жінки-вчительки із службового приміщення. Він мотивував це рішення тим, що ПАТ «Азот» безкоштовно надасть суду для святкування дня судочинства приміщення Палацу дружби народів. А на кону стояло виселення людини з квартири! Вони оперують такими речами, які здоровій людині навіть в голову не приходять. Після цієї пропозиції я мовчки вийшов з його кабінету і пішов геть. У день оголошення рішення, я зробив по-совісті – залишив житло жінці, тим самим не задовольнивши прохання голови суду. За що «розплачуюсь» досі.

Але ви знаєте, я от що думаю. Якщо біле назвати чорним, воно ж не стане чорним. Коли ти розглядаєш справу, особливо у цивільному процесі, прохання має дві сторони медалі. У момент, коли ти задовольняєш прохання однієї сторони, то нечесно дієш по відношенню до іншої. Після того як я прийняв це рішення, Володимир Бабенко не стримував себе. Він звинуватив мене у некомпетентності, порушенні суддівської етики та навіть неадекватності.

Яка реакція була у відповідь голови суду після того, як ви винесли рішення?

Голова суду робив усе для того, щоб паралізувати мою роботу. Ви знаєте, у наш час не потрібно мене приковувати наручниками і тим самим блокувати роботу. Зараз можна вивести з ладу комп’ютерну систему забезпечення, і я просто не зможу вчасно подати усі рішення по справам. У такому випадку це є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Чи це загальна тенденція по вашому апеляційному суду, коли голова може просити винести рішення на чиюсь користь? Чому він конкретно до вас звернувся?

Щоби відповісти вам на це запитання мають бути реальні докази. У моїй справі вони є. До прикладу, я зробив аудіо запис розмови, де Бабенко просить мене винести «правильне» для нього рішення.

Напевно ж, коли він запитував чому усі можуть, а ти ні? Малося на увазі, що ніхто відкрито проти нього не піде й готовий робити усе, як потрібно. І лише я став винятком. До того ж, я часто писав «окремі думки» (авт. – це викладена у письмовій формі думка судді, яка не узгоджена з рішенням більшості), що теж ще більше розпалювало наш конфлікт.

У законі про захист викривачів передбачено три канали повідомлення, куди може звернутися зі скаргою викривач – це внутрішні, регуляторні та зовнішні. У вашому випадку звертатися до голови суду немає сенсу, бо конкретно він тиснув на вас. Чи зверталися ви до регуляторних каналів?

Я подав заяву у листопаді 2014 року до прокуратури про те, що на мене здійснюється тиск з боку голови суду. 13 січня 2015 року справу було закрито. Після чого я оскаржив це рішення, і Олександрійський суд скасував постанову як незаконну. Справа набрала розголосу, і Генеральна прокуратура забрала її собі. Що вам сказати, наші прокурори її розслідують досі. Яка може бути об’єктивність у цій справ, якщо слідчі приїжджають дослідити ситуацію, допитати свідків, а голова суду лишається на посаді – навіть не домоглися його відсторонити на час слідчих дій. У нашому суді так: хто скаже щось проти нього – завтра буде звільнений. Дехто, звісно, не боїться і говорить усе відверто, але таких дуже мало.

На якому етапі зараз ця справа?

Я вже довгий час не спілкуюся зі слідчим з однієї простої причини. Я заявив клопотання про додатковий допит свідка. Він начебто його задовольнив. Але коли дійшла справа до давання показів свідком, вона відмовилася це робити, сказавши, що я на неї тисну. Прокурор це офіційно оформив. Коли я вийшов з прокуратури, він її знову почав допитувати. Далі, до прикладу, в цей же день, викликає мене для вчинення процесуальної дії. Я прошу, щоби він надав мені повістку, тому що у суді вже почали складати акти про те, що я не з’являюся на роботі без поважної причини. І лише завдяки моєму адвокату, через певний час, я їх отримав. От так це все робиться, ось таке розслідування.

Фото: www.20khvylyn.com

Чи просили ви прокуратуру застосувати заходи безпеки під час розгляду цієї справи? Чи погрожували вам або вашій сім’ї?

Я просив застосувати заходи безпеки по відношенню до мене шляхом переведення мене у іншу місцевість. Тому що охорона, наприклад, мені не допоможе. Чому? Тому, що правоохоронні органи у Черкасах залежать від голови суду. До нього часто приходять оперативні працівники. За нормами КПК, дозвіл на проведення негласних слідчих дій дає виключно голова апеляційного суду або визначений ним інший суддя. Вони від нього залежні. Прокуратура теж. І тому є ймовірність того, що якщо я попрошу охорону, на мене назбирають ще більше інформації, яку потім можуть в будь-якій окрасі використати проти мене. Саме тому я відстоював, щоб мене перевели. Але мені в цьому проханні відмовили.

Чим вони це аргументували?

Вони не вбачають підстав, щоб задовольнити моє прохання. Це максимальне пояснення, на яке вони спромоглися.

Як відреагувала Рада суддів на тиск голови суду на вас?

Рада суддів уже винесла одне рішення. У одному з пунктів йшлося про те, що вони вбачають у його діях ознаки посягання на незалежність судової влади. А останнім пунктом вони написали провести перевірку організації роботи суду. Вона тривала більше року. Проте ні до чого не призвела. Лише одне моє клопотання було задовільнене, усі інші – на їхню думку, або вони не стосувалися голови суду, або ж в них не вбачався склад злочину. Після перевірки роботи суду, Рада не побачила посягання на мою незалежність. До слова варто сказати, що голова Ради суддів Валентина Миколаївна Симоненко, при розгляді моєї справи, робила усе аби перевести її в русло міжусобиць і особистих непорозумінь між мною та Бабенко. Що повністю знецінило і нівелювало саму позовну заяву. Колегія її в цьому підтримала.

Ця ситуація, яка відбувається зараз зі мною, дуже складна як в емоційному, так і фізичному плані. Я не можу перевестися в інший суд. От дивіться, якщо мене переведуть в нижчестоящий суд – це вважатиметься дисциплінарним покаранням, а у рівнозначний – маю проходити конкурс, це все рівно, що призначити мене наново. Якби, наприклад, у прокуратури була постанова для застосування заходів безпеки, тоді можна було би хоча б спробувати. Наразі це зробити неможливо.

Абсурдно ще й те, що завдяки Бабенку проти мене порушили кримінальну справу. Він стверджує, начебто я о десятій годині вечора їхав за його машиною за місто, щоби підірвати її. А він в свою чергу, випадково впустивши ключі від машини на підлогу, нагнувшись за ними, щоб підняти, побачив гранату. В цей же час викликав поліцію аби ті її знешкодили. Мене хотіла допитати в цій справі як свідка, проте так як я цього не робив і не бачив хто це зробив, про що я мав свідчити?! А правоохоронці мені заявляли, що начебто у вас же був конфлікт. І вони це вважають причиною. І ось в такому випадку, голові суду Бабенку охорона надалась. Я би назвав це вибірковим захистом. Так у правовій державі бути не має.

У нашому пострадянському суспільстві побутує думка, що викривач – це «стукач». Як ви вважаєте, що варто зробити, щоб змінити цей негативний окрас?

Так, ви правильно кажете, нашому суспільству це притаманно. Розумієте, кожне покоління формується зі школи. На мій погляд, треба починати саме з маленьких діток. Коли вони почнуть думати по-іншому, навчаться критично мислити, зрозуміють що таке добро, а що зло, ось тоді буде результат і наша країна зміниться. У всьому світі вважається нормальним говорити про порушення закону, про корупцію. От до прикладу, їдете ви машиною за кермом, бачите, що хтось порушує правила дорожнього руху, в цей самий момент ви робите зауваження водію, або ж повідомляєте про це відповідним органам. У європейських країнах – це норма. Варто ці постулати утверджувати й у нас. Судді – це відображення суспільства, коли люди відмовляться займатися корупцією, ми схаменемося.

Фото: Сергей Нужненко

Як ви вважаєте, чи могла би фінансова винагорода заохотити суддів викривати корупцію й говорити про тиск вголос?

Я вважаю, що так. Але це не має бути пріоритетом. Перш за все, варто говорити про доведення справи до логічного кінця. От у моєму випадку: жодна моя заява не задоволена, морально як було складно, так і лишається, механізму перевести мене в інший суд немає, Бабенко впевнено працює на свої посаді. У такому випадку, не довівши справи до кінця, я би не хотів отримати гроші. Але якщо говорити на перспективу, то це гарна практика. До того ж, яка застосовується в різних країнах світу. Але особисто я це роблю не задля винагороди.

І на останок, на вашу думку, які зараз три ключові зміни мають відбутися у судовій системі, щоби ми пройшли крапку неповернення?

По-перше, я думаю, що варто повністю нівелювати посаду голови суду. Я переконаний, що голова не повинен мати права впливати на суддів. Це можна зробити, якщо кожні півроку будуть змінюватися голови судів. Також суддя, що претендує стати головою, має право скористатися такою можливістю лише двічі, не більше. По-друге, зробити суддів рівними між собою. На сьогодні, певна когорта суддів може хоч десять разів обиратися голою, а для всіх інших є обмеження в два рази. І по-третє, посилення покарання за втручання в діяльність судді. Я вважаю, що кожен суддя має користуватися лише одним принципом: вчиняй з людиною так, як хочеш, щоб вчиняли з тобою! І тоді у нас все буде добре.