Все публикацииПолитика

11 годин тверезості

Заборона на продаж у столичних магазинах алкоголю після 23.00 нагадала авторові студентські роки, коли саме о 23-й (чи то опівночі — важко згадати точно, давно це було) вахтерка зачиняла вхідні двері до гуртожитку. Ходити по другу пляшку студентам ставало значно важче, ніж удень чи ввечері по першу, але кидати цю непросту справу вони все одно не збиралися — до нічного “овочевого” з дешевою горілкою та назад діставалися через балкон другого поверху, до якого спритне й натхненне студентство дострибувало з загратованого вікна поверху першого...

Юрко КосминаЮрко Космина, політичний оглядач LB.ua

Фото: bereznyaki.org

З огляду на таку переконливу відповідь життя всіляким штучним обмеженням перспективи новації викликають обгрунтований скепсис. Тим паче що й Верховний Суд України ще 24 травня нинішнього року визнав такі торгівельні заборони органів місцевого самоврядування незаконними — відтак і запроваджуватися вони зможуть хіба що на добровільно-рекомендованих засадах без особливих важелів контролю. Утім, закон — така штука, яку теж можна не лише обійти, а поміняти, і навіть якщо введення обмежень у Києві провалиться зараз, його запровадження цілком можна очікувати в подальшому. А поки ж реальна заборона є лише неприємною для багатьох громадян перспективою, можна спробувати зважити й оцінити можливі наслідки цього кроку.

При спробах знайти плюси заборони одразу на думку спадають зграйки стрьомних тіпочків, які щоночі ошиваються біля вхідних дверей цілодобових магазинів. Сама ідея розвести в часі та просторі категорії веселих агресивних громадян, які приходять уночі затаритися добавкою, та, скажімо, тверезих мирних жіночок, яких незручний графік роботи заніс до супермаркета по їжу аж опівночі, має сенс: жіночка не дихатиме чужим перегаром та убезпечить себе від принад п'яного колективного флірту в черзі на касу, а хлопці не мучитимуться усвідомленням того, шо тут, бля, водка стинєт, а ета кобила уже 5 мінут тока тєлєжку на конвєєр вигружаєт. За умов обмежень людина, зацікавлена у продовженні п'янки, тусуватиметься в барі або під баром, не викликаючи в себе й оточення жодного когнітивного дисонансу, а тверезі покупці без жодних пригод мирно купуватимуть свої сосиски та йогурти в крамниці.

Щоправда, так воно виглядає лише на перший погляд, адже дуже вірогідно, що без звичних зграйок покупців “другої пляшки” власники супермаркетів та крамничок просто почнуть зачиняти о 23.00 не лікеро-горілчаний відділ, а весь заклад — оскільки саме ця категорія й є основним покупцем у нічні години. Бо, що не кажи, а якщо в киянина вночі раптом закінчаться пельмені, він навряд побіжить до супермаркета. А ось із алкоголем, та ще й у розпал застілля, мотивація значно суворіша...

Фото: aif.ru

Як не намагайся обійти закони природи, а незмінне гасло “скільки горілки не бери — все одно двічі бігати” нехтує будь-якими людськими спробами опору. Зіткнувшися з “мертвою зоною”, яка накриватиме Київ із 23.00 до 10.00, споживач алкоголю аж ніяк не вирішить припиняти пити, щойно завершиться взяте до 23-ї. Він спробує убезпечити себе від несправедливості буття та зарані взяти більше — аби гарантовано вистачило на повноцінну пиятику, і потреба в поході по добавку відпала. Але, як уже зазначалося, гасло “скільки не бери” обійти ще нікому не вдавалось, тож замість випити пляшку й лягти спати (як очікують прихильники обмежень), людина вип'є пляшку, за нею — другу (значно швидше, ніж це б зробила до заборон, адже витрачати час на похід до магазину не треба!), після чого питання про продовження бенкету все одно постане.

Через ці прості закони циркулювання алкоголю в крові громадян думка про те, що заборона знизить рівень алкоголізму, викликає дуже великий сумнів — адже все має бути якраз навпаки! В результаті на вулицях опиниться все та сама кількість нетверезих громадян, тільки ще веселіших та агресивніших — веселіших, бо пляшки в громадянинові вже дві, а не одна, та агресивніших, бо знайти третю за “сухого закону” значно важче, що викличе в громадян законну злість.

Куди ж посунуть злі громадяни після 23.00 та двох пляшок? У паб? Це було би круто для розвитку туристичної галузі та дуже вигідно для власників ресторанного бізнесу. Але більшість громадян, які звикли пити вдома, п'ють на кухнях саме через те, що розцінки пабів для них зависокі. Можна, звісно, припустити, що власники пабів скористаються кон'юнктурою ринку та почнуть продавати алкоголь “на винос” за прийнятними демократичними цінами. Але, по-перше, в такому разі продати звичайним відвідувачам карафку горілки зі звичайною націнкою буде значно складніше — як і заборонити їм цмулити у закладі куплений “на винос” алкоголь: в чому проблема, як я саме у вас його й купив?! По-друге, цих звичайних відвідувачів і так скоро не залишиться: кому приємно сидіти з коктейлем за стійкою бару, якщо поруч із тобою переминається й матюкається черга п'яненьких мужичків у трєніках, які сповзлися до точки з навколишніх багатоповерхівок?

Фото: kievvlast.com.ua

Якщо ж паби не згодяться піти назустріч простому людові, то варто чекати епідемії алкогольних отруєнь. І зовсім не тому, що, як прогнозують деякі радикальні експерти, народ почне варити якусь бормотуху вдома — все-таки виробничий цикл самогону триває тижнями, і якщо алкоголь удома скінчився, простіше перечекати ті кляті 11 годин до відчинення лікеро-горілчаних відділів. Але, якщо 11 годин тверезості для людини — то надмірна жертва, а паб — надмірні витрати, то людина цілком може скористатися досвідом московитів: якщо супермаркети таки не закриють нічну торгівлю зовсім, то в них завжди можна буде купити антифриз чи рідину для миття скла! Не кажучи вже про нічні аптеки, з вітрин яких так хитро й заклично підморгує який-небудь бальзам “Вігор”!

Утім, може, й до таких крайнощів справа не дійде, якщо рітейлери просто прагматично підійдуть до виконання ініцітиав влади. Що, скажімо, заважає власникові якоїсь “Великої кишені” відкрити на території кожного супермаркету ресторанчик “Маленька пляшчина” і спокійно продавати відвідувачам “заборонений” алкоголь? Врешті, чим пластмасовий столик, поставлений у нічній крамничці, не перетворює її на “заклад ресторанного типу”? Переоформив документи — і вперед, продавай скільки хочеш! Якщо не вірите, що це можливо — просто завітайте якось в один із численних київських закладів під вивіскою “Національна лотерея”. Тільки не намагайтеся там перевірити виграшність лотерейних квиточків — бо в звичайних електронних казино, які після “заборони грального бізнесу” працюють під цією вивіскою, персонал із вас просто порегоче.

Що не дає заздалегідь зневіритися в успіху обмежень щодо продажу алкоголю — то це досвід заборони тютюнопаління в громадських місцях. Кілька років тому суспільство так само обурювалось і прогнозувало швидке закриття барів-ресторанів, але сьогодні слухняно ходить пускати дим за двері й навіть не згадує, що колись робило це прямо за столиком. А пригадуєте смішні паперові пакети, якими громадяни наївно прикривали на вулицях пивні пляшки після заборони вживання алкоголю на вулицях?

Хтозна, може, за кілька років кияни так само з поблажливою посмішкою згадуватимуть і нічні походи в маркет по другу пляшку. Чорна одинадцятигодинна діра не поглине нічне життя столиці, і вічний сум не впаде на обличчя любителів “бігати двічі”. Врешті, живуть же якось герої голівудських та європейських фільмів, які нацмулюються винятково в пабах, вдома доганяються пляшкою, вийнятою з домашнього бару, а похмеляються банкою пива, заздалегідь покладеною до холодильника.

Але, щоби з чистим серцем перевірити, чи справді заборона на нічний продаж алкоголю так зменшує рівень вуличної злочинності, як про це стверджує влада Львова, Чернігова та інших міст України, де запровадили подібні обмеження, непогано було би органам місцевого самоврядування ще й навчитися ухвалювати рішення, що не суперечать вимогам чинного законодавства.

А то перед героями голівудських та європейських фільмів якось трохи незручно.

Юрко КосминаЮрко Космина, політичний оглядач LB.ua