Все публикацииПолитика

«Закон Луценка»

12 травня Верховна Рада встановила своєрідний рекорд – вперше процес від подання законопроекту до його ухвалення за основу та в цілому, підпису голови ВР, підпису президента та публікації у «Голосі України» зайняв лише одну добу.

До такої «оперативності» не вдавалась навіть Партія регіонів в часи президентства Януковича. Сумнозвісні «закони 16 січня», з якими порівняла закон «під Луценка» нардеп від «Самопомочі» Олена Сотник, набули чинності лише через п'ять днів після ухвалення.

Так, за часів Януковича були поодинокі випадки підписання ухвалених в той же день законів (наприклад, скасування зобов'язання голосувати бюлетенями за законопроекти про внесення змін до Конституції або щодо спрощення процедури зняття депутатської недоторканності), втім, жодного разу з такою оперативністю їх не друкували в «Голосі України».

Вікторія МатолаВікторія Матола, Журналист

Фото: Макс Требухов

Найбільш дискусійна норма так званого «Закону Луценка» – можливість призначати генерального прокурора без юридичної освіти та стажу роботи в прокуратурі. За ухваленим законодавством генпрокурор повинен мати вищу освіту за будь-якою спеціальністю та стаж роботи в галузі права або досвід роботи у законодавчому та/або правоохоронному органі не менше п’яти років.

На яких саме посадах можна здобути «досвід роботи у законодавчому та/або правоохоронному органі», у тексті закону не вказано. А отже, це розширює коло осіб, що можуть претендувати на посаду керівника ГПУ.

Тож тепер будь-хто з народних депутатів, просидівши п'ять років у Верховній Раді, зможе очолити Генпрокуратуру. Та що там нардепи… Їх помічники чи навіть рядові працівники парламенту. Або ж рядові працівники правоохоронних органів: СБУ, МВС чи ГПУ.

Саме нові вимоги до генпрокурора вказували на приналежність нового закону саме до Юрія Луценка, в біографії якого значиться 4-річний досвід роботи в Міністерстві внутрішніх справ, а також 5 років – депутатського стажу в парламенті.

Юридична освіта є необхідною складовою кваліфікаційних вимог прокурора у країнах Європи. Зокрема, Польщі, Естонії, Грузії тощо. Так, в деяких країнах світу обов’язковою для кандидата в прокурори може бути лише досвід професійної юридичної роботи. І такі посади чітко визначені: прокурор, адвокат, суддя і нотаріус. А не депутат чи міністр внутрішніх справ, посади яких є політичними. І будь-яка освіта (не лише юридична) для них не є обов’язковою.

Про необхідність юридичної освіти та відповідного професійного рівня прокурорів йдеться у міжнародних нормативно-правових актах. Наприклад, у Рекомендації REC (2009) 19 Комітету Міністрів державам-членам Ради Європи «Про роль служби публічного обвинувачення в системі кримінальної юстиції» (ухваленої 6 жовтня 2000 року) правом і обов’язком усіх публічних обвинувачів є професійна підготовка як до призначення на посаду, так і постійно в будь-який інший час. Держави повинні вжити ефективних заходів для того, щоб переконатися, що публічні обвинувачі мають відповідну освіту і підготовку до і після призначення на посаду, йдеться в Рекомендаціях.

Будь-які рішення, ухвалені генеральним прокурором без юридичної освіти чи стажу юридичної роботи можуть піддаватись сумнівам чи визнаватись незаконними Європейським судом з прав людини.

Генеральний прокурор наділений процесуальними правами (в кримінальному, цивільному, господарському, адміністративному судочинстві та під час розгляду справ про адміністративні правопорушення). Іншими словами, йому щодня доводиться приймати рішення і підписувати спеціальні юридичні документи, в тому числі, повідомлення про підозру (адвокатам, суддям, прокурорам, народним депутатам тощо), дозволи на продовження строків досудового розслідування, запити на екстрадицію та ін. Більше того, генеральний прокурор разом із головою Верховного Суду України та міністром юстиції за посадою входить до складу Вищої ради юстиції. Нагадаю, органу, що формує суддівський корпус. Членами ВРЮ можуть бути особи, що з-поміж іншого обов’язково повинні мати вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менше 15 років.

Акція під ГПУ
Фото: Сергей Нужненко
Акція під ГПУ

Новими законодавчими змінами «пом’якшуються» вимоги й щодо прокурорів регіональної прокуратури та Генеральної прокуратури. Так, першими можуть бути особи, що мають стаж роботи в галузі права не менше трьох років (замість такого ж стажу на посаді прокурора за попереднім законодавством), а другими – особи, що мають стаж роботи в галузі права не менше п’яти років (замість такого ж стажу на посаді прокурора).

Одночасно так званим «Законом Луценка» в законодавство внесено ще кілька змін, які, за словами експертів, по суті підпорядковують органи прокуратури новому генпрокурору, а також зупиняють задекларовані Петром Порошенком реформи в цій галузі.

Зокрема, у жовтні 2014 року саме президент наполягав на прийнятті Верховною Радою змін до Закону «Про прокуратуру», що запровадив новий порядок призначення прокурорів і передбачив створення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії та Ради прокурорів. Для реалізації тих нововведень ліквідовані районні прокуратури та ряд управлінь Генпрокуратури, створені органи прокурорського самоврядування.

Нині норми Закону «Про прокуратуру», що стосуються порядку добору кандидатів та їх призначення на посаду прокурора місцевої прокуратури на підставі конкурсу, розслідування дисциплінарних проваджень щодо прокурорів, чим, зокрема, має займатися КДК і Рада прокурорів, як і робота КДК і Ради прокурорів, відтерміновані до 15 квітня 2017 року.

У пояснювальній записці до законопроекту, що був ухвалений 12 травня, йдеться, що «на сьогоднішній день триває процедура створення зазначених органів, у зв’язку з чим виникає необхідність відтермінування набрання чинності окремими положеннями Закону України «Про прокуратуру»…». Втім, як КДК, так і Рада прокурорів сформовані майже на 100%. Залишилось лише доукомплектувати КДК трьома членами уповноваженого Верховної Ради з прав людини, що повинні затверджуватись Комітетом парламенту з правоохоронної діяльності.

Причина відтермінування положень законодавства, котрі передбачають діяльність КДК і Ради прокурорів, зумовлена вочевидь тим, що процес їх формування активно критикували громадські активісти і політики, посилаючись на те, що відповідні конференції були «зрежисовані керівництвом ГПУ», а членами цих органів стали «старі кадри» прокуратури.

Представляючи в парламенті Луценка кандидатом в генпрокурори, Петро Порошенко вчергове назвав зміни до закону про прокуратуру реформаторськими і визнав, що перші кроки з реформування ГПУ не принесли результатів:

«… Запровадження Генеральної інспекції, яка дозволяє запровадити рішучу боротьбу з корупцією всередині самої прокуратури замість тої профанації, яку намагалися організувати окремі політикани, одягнені в прокурорські мундири абсолютно без результативно.

Кроки, які дозволяють залучити нових патріотів, які будуть мати можливість забезпечувати реальні зміни в прокуратурі, я вважаю, що це величезний крок до реформування прокуратури.

На жаль, перші кроки по реформуванню виявилися не дуже вдалими. І це не тому, що були неправильні тести, я наголошую, що тести були складені якісно, і не тому, що бути неякісні іспити організовані… А хочу наголосити, що лише зміною генерального прокурора реформу прокуратури здійснити неможливо. Не підуть люди, які мають адвокатську практику, суддівську практику, люди, які мають знання та досвід, на заробітну платню в 2500 грн…».

Однак, поки законодавством не врегульовано, що входитиме до функцій Генеральної інспекції ГПУ.

Внесені також зміни до Закону «Про державне бюро розслідувань». Зокрема, за слідчими прокуратури ще на два роки залишили повноваження досудового розслідування кримінальних проваджень, якими вони займалися до початку діяльності Державного бюро розслідувань. Раніше керівник управління спецрозслідувань ГПУ Сергій Горбатюк заявляв, що з 1 березня прокуратура втрачає слідчі функції, а антикорупційне бюро поки не працює, тож справи Майдану залишаються в підвішеному стані.

Ще одним нововведенням так званого «Закону Луценка» є внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу щодо так званого спеціального досудового розслідування для заочного засудження.

Фото: vidomosti-ua.com

Зокрема, передбачається, що під таке спеціальне розслідування (за окремими статтями КПК) підпадають:

- підозрювані (крім неповнолітніх), які переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук

- підозрювані, які понад шість місяців переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.

Очевидно, що застосування таких норм може призвести до порушень прав людини. Як зазначається у висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради, спеціальне досудове розслідування має здійснюватися у виключних випадках, для його ініціювання потрібні не просто будь-які фактичні дані про наявність особи на певній території, а докази цього факту, тобто фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (частина 1 статті 84 КПК).

По-друге, дані про те, що особа перебуває в районі проведення антитерористичної операції, не можуть бути підставою для проведення спеціального досудового розслідування, якщо особа перебуває на підконтрольній Україні території, оскільки до такої особи може бути застосований привід. Тож або законодавці помилились, або в чергове створили юридичну колізію, що призведе до різного юридичного застосування цієї норми.

Спеціальне досудове розслідування, а потім і заочне засудження, призводитиме до порушень основних принципів здійснення правосуддя, таких як змагальність, неупередженість, гласність та безпосередність. І можуть «штампуватися» вироки по кримінальних справах без присутності підозрюваного чи обвинуваченого. А це, в свою чергу, призведе до порушення прав людини та чергових скарг до Євросуду.

***

На запитання, чому саме Юрій Луценко – єдиний кандидат на посаду генпрокурора, один із представників фракції БПП сказав LB.ua, мовляв, «хіба даремно він півтора року за гратами сидів…», натякаючи на те, що у нього є власні мотиви, щоб згадати це прокурорам.

Фото: Макс Требухов

Про тюремне перебування Луценка згадав і Порошенко в день голосування «під куполом»:

«Я впевнений в тому, що у Юрія Луценка є більше морального права вимагати справедливості. Він за свої переконання пішов на ешафот, в той час як деякі народні депутати ефективно співпрацювали в тому числі з попередньою владою. Він не зрадив своїх переконань... Нам зараз в генеральній прокуратурі потрібен важковаговик, який не буде керуватися помстою, який не буде керуватися бажанням розправитися з ким-то. Це буде той генеральний прокурор, який буде виходити виключно з почуття справедливості».

Вікторія МатолаВікторія Матола, Журналист