У своїй розмові під час передачі “Hard talk” на 112-му каналі міністр щонайменше тричі збрехав.
Голова Мінагропроду стверджує, що відбулося 4 робочі зустрічі з представниками аграрних асоціацій та бізнесу. Під час цих зустрічей нібито було досягнуто домовленостей з аграріями щодо нового режиму підтримки агросектору.
Очевидно, що міністр мав на увазі саме окремих гравців ринку, але не аграрний сектор загалом. Натомість, самі виробники стверджують, що ці зустрічі проводять для “форми”. Уряд не розглянув жодної пропозиції аграрних асоціацій.
Міністр стверджує, що уряд надає достатні прямі компенсації замість спеціального режиму ПДВ.
Однак зрозуміло, що пряма допомога у розмірі 5 мільярдів гривень (а саме стільки складає на сьогодні 1% від валового виробництва сільгосппродукції, яку Мінагропрод пропонує пустити на прямі дотації), далека від 20 мільярдів оборотних коштів, які давав на розвиток агросектору спеціальний режим ПДВ. Тому вже зараз почалося падіння виробництва, особливо у сфері тваринництва по всій Україні. Адже рослинництво — це не лише пшениця на експорт, але і кормова база.
Міністр лукавить, коли говорить, що продаж права оренди не становить загрози для власників земельних паїв.
Уявіть ситуацію, коли хтось скупить права оренди строком на 49 років, а потім “перепродасть” іншому. А цей інший віддасть право у заставу банку. Не зможе виплатити кредит. Хто реально буде контролювати земельний пай? Людина, яка через заплутану системи “продажу-застави” орендних прав втратить контроль за її використанням, чи невелика група людей, яка придумала цю схему? Питання риторичне і відповідь на нього очевидна. Контролювати землю будуть ті, хто придумує “тіньові схеми”. Цим шляхом уже ходили Аргентина і Бразилія.
Єдина правда в словах міністра полягає в тому, що у варіанті “передати землю своїм” справді зацікавлені великі іноземні компанії. Їм потрібна наша земля. Але що залишиться людям? Люди будуть жебраками на своїй землі.
Міністр говорить неправду і тоді, коли говорить, що сьогодні немає проблем з відшкодуванням ПДВ і що процес відшкодування відбувається значно швидше, ніж раніше.
Некоректними є і наведення прикладів того, що у Данії врожаї вищі, ніж в Україні. З двох причин. Перша: в ЄС значно більша підтримка агросектору з державного бюджету. Друга: український виробник змушений приховувати врожай. Це наслідок фіскальної політики тиску на аграрний сектор. Очевидно також, що від усіх нововведень страждають у першу чергу малі і середні виробники, яких так “активно захищав” міністр.
Який загальний висновок? Звичка говорити неправду і прикрашати дійсність є основою сучасної політики, у першу чергу економічної. Ось тільки страждають від цієї звички насамперед прості люди. Бо за системою перекручувань і обману ховається банальний грабунок народу. Це вже було під час промислової приватизації. Тепер так само український народ намагаються позбавити головного активу — землі.