1. Складання мандатів (сценарій 2007 року)
+ Тактична та іміджева перемога у політичному протистоянні: опозиція використовує свій ключовий політичний важіль впливу для контролю над процесом.
+ ВР більше не легітимна. Партія регіонів, комуністи та позафракційні більше не правлячі, до перевиборів.
+ Теоретична можливість виграти перевибори парламенту, сформувати нову більшість та новий уряд (але вступаючи у протистояння з діючим поки Кабміном і Презилентом).
– Автоматична втрата депутатської недоторканості всіх опозиційних депутатів і лідерів: ризик масових кримінальних справ та арештів за «безпорядки» на Майдані; + ризик відміни схеми «на Майдані – тимчасові приймальні народного депутата».
– На період підготовки виборів - відсутність легітимного представництва опозиційних партій у політичній системі. Тимчасова абсолютна узурпація.
– Надзвичайний ризик адмінресурсу і фальсифікацій на перевиборах. Змішана мажоритарна система та принцип «підрахуй», уже цілком без ілюзій демократичності процесу, приведуть на депутатські крісла «гречкосіїв» від влади (як на довиборах у 2013 р.).
– Відсутність коштів, а також контролю над медіапростором для перевиборів. Розпорошення ресурсів 3 опозиційних партій, що непосильно перед виборами Президента.
2. Формування альтернативного (тіньового) уряду
+ Можливість переходу на бік опозиції регіональних рад, лідерів установ та організацій, силовиків, частин армії. Визнання нового уряду країнами Заходу.
+ Демонстрація альтернативи чинній владі, оголошення нової програми розвитку країни, можливість залучення до уряду широкого кола інтелігенції, експертів.
+ Задоволення вимог Майдану щодо зміни влади, творення «реального народовладдя».
– Старий уряд лишається: загроза кримінальних справ за «повалення конституційного ладу», захоплення влади тощо для опозиційних лідерів, лідерів майданних ГО, активістів. Екстрене позбавлення недоторканості лідерів ОО голосами «рук» більшості. Арешти.
– Загроза введення надзвичайного стану та внутрішніх військ на Майдан за масові безлади та захоплення влади. Невизнання нового уряду більшістю нейтральних країн світу та Росією.
– У разі успіху та переходу силовиків на бік майданівців – невизнання нового уряду регіонами Півдня та Сходу (насамперед Крим, Донбас, Харківщина) + сепаратизм.
3. Агресивний сценарій (штурм АП, Межигір’я, Кабміну тощо)
+ Можливість «бліцкріг-ної» зміни влади. Формування тимчасового уряду (див. вище)
– Кров, багато крові. Протистояння повстанців і повсталих силовиків із відомствами, які не підкорились зміні влади. Відторгення значної частини активістів Майдану.
– Розкол країни, невизнання заколотників південно-східними регіонами. Тривале невизнання нового уряду іншими країнами світу, політичний хаос.
– У випадку провалу заколоту – краще не казати, що буде з опозиційними лідерами, Майданом і всією країною (мінімум – надзвичайний стан і масові арешти).
4. Продовження форматів віче і «теплого океану»
+ Підтримка мирного протесту урядами Західних країн.
+ Виснаження влади, демонстрація того, що «нас багато». Майдан – народна опора опозиції до виборів Президента. Очікування «провокацій і дурощів» з боку влади.
+ Можливість відставок ліберальних чиновників (після скандальних «законів 16 січня»)
– Величезне розчарування майданівців відсутністю реальних дій і альтернативи, а також гніт від урядового тиску. Спад протестного руху.
– Закручення гайок, посилення тиску на активістів Майдану та Автомайдану, залякування, поодиноке, а потім масове порушення карних справ за «статтями 16 січня».
– Залучення проти Майдану тітушок, рухів типу «Оплот», псевдо-«киян». Зачистка медіапростору та Інтернету.
– Порушення з часом карних справ проти опозиційних лідерів за заворушення, масові акції тощо.
–Очікування виборів Президента, які будуть сфальсифіковані, кандидати недопущені або арештовані.
5. Всеукраїнський страйк, блокування доріг і адмінбудівель
+ Активізація опору і майданного руху, логічна відповідь на «закони 16 січня». «Нове дихання» протестів у регіонах.
+ Політичний і економічний тиск на чиновників, уряд, депутатів ПР. Можливість відставок, одиночних переходів депутатів на бік протестуючих (як Богословська).
+ Тимчасова паралізація діяльності урядових установ. Масова непокора великої частини населення, демонстрація невизнання «нових законів» і безсилля правоохоронців.
– Посилення тиску на окремих активістів Майдану та Автомайдану, а потім масове порушення карних справ за «статтями 16 січня».
– Загроза кримінальних справ за блокування, масові акції, перешкоджання владі тощо для опозиційних лідерів, лідерів майданних ГО, активістів (за «новими законами»). Позбавлення недоторканості окремих депутатів (для залякування) голосами «рук» більшості, - навіть на виїзних засіданнях. Арешти опозиційних лідерів 2 порядку.
Відтак, можна зробити власні висновки щодо розгортання подій після можливих дій опозиції, та спрогнозувати реакцію на них. Опозиційні лідери повинні тверезо оцінювати наслідки будь-якого з даних сценаріїв, обираючи розумний ризик. Найрадикальніші сценарії варто відкинути, але і не можна більше спускати енергію Майдану, в тому числі, негативну, на концерти і флешмоби.
У будь-якому випадку, день 16 січня був тим Рубіконом для влади, після якого уже найнаївнішим стало очевидно її наміри. Влада поставила шах, – слово за опозицією. Але слід враховувати, що партія зайшла надто далеко. Будь-який хід може принести як велику перемогу, так і величезну поразку не тільки лідерам опозиції, але і Майдану та всій країні.