Для російських збройних сил та оборонної промисловості розрив зв'язків з Україною і санкції західних країн стали трагедією, пише оглядач російської редакції "Радіо Свобода" Володимир Воронов.
За його даними, залежність російського військово-промислового комплексу від українських підприємств у ракетно-космічній, авіаційній і кораблебудівній сферах критична.
Так, ракетний комплекс РС-20 (Р-36М, він же за натівською класифікацією SS-18 "Сатана") розроблявся у дніпропетровському КБ "Південне" і вироблявся в тому ж Дніпропетровську - на "Південмаші". Системи управління до нього розроблено на харківському НВО "Електроприлад" (нині ПАТ "Хартрон"). Той же "Хартрон" - розробник та постачальник систем управління міжконтинентальної балістичної ракети УР-100Н і її ж шахтної установки, систем управління космічних ракет "Енергія", "Дніпро", "Стріла", "Рокот", "Циклон", "Циклон-4", розгінного блоку "Бриз-КМ", цілої низки інших космічних апаратів і супутників. Ракети-носії "Зеніт" для російської космічної галузі взагалі виробляв лише "Південмаш". Систему прицілювання для ракетного стратегічного комплексу "Тополь-М" розроблено на київському заводі "Арсенал".
Російські військові суднобудівники опинилися у воістину критичній залежності від миколаївського науково-виробничого комплексу газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект": це один із трьох світових монополістів у виробництві корабельних газотурбінних двигунів, в першу чергу для військових кораблів. Саме під миколаївські газотурбінні двигуни було спроектовано кілька серій радянських бойових кораблів (наприклад, великі протичовнові кораблі проектів 61, 1135 і 1135М, 1134-Б, 1155 і 1155.1, ракетні крейсери проекту 1164, есмінці проектів 956, вартовики проектів 11540, 11661), багато з яких і понині знаходяться у складі флоту. Під ВМД виробництва "Зоря" - "Машпроект" було спроектовано і серії кораблів вже для російського ВМФ: вартовики проекту 11356, фрегати проекту 22350. Під них же спочатку спроектовано і перспективні багатоцільові есмінці проекту 21956.
В авіаційній сфері основним головним болем російського ВПК також були українські двигуни - вертолітні двигуни ТВ3-117, ВК-2500 і Д-136 різних модифікацій, якими оснащуються бойові, військово-транспортні, транспортні та цивільні вертольоти Мі-8/Мі-14/Мі -17/Мі-171, Мі-24/Мі-35, Мі-26, Мі-28, Ка-50/Ка-52, Ка-27, Ка-29, Ка-31, Ка-32. Основний їхній виробник - запорізький концерн "Мотор Січ". Крім цього, той самий "Мотор Січ" виробляє двигуни для цілої когорти літаків, що знаходяться на озброєнні російських ВПС: літаків радіоелектронної розвідки та радіоелектронної боротьби Іл-18/Іл-20, протичовнових Іл-38, військово-транспортних Ан-8, Ан-12, Ан-24, Ан-26, Ан-32, Ан-72, Ан-124, літаків-амфібій Бе-200 і Бе-12, літака аерофоторозвідки Ан-30. Також двигунами від "Мотор Січ" оснащено "літалючі парти" російських ВПС: стара - навчально-тренувальний літак ще чехословацького виробництва L-39 Albatros, і Як-130, який повинен замінити "Альбатрос". А якщо ще врахувати цивільні "борти", до цього списку додадуться Ан-74, Ан-140, Ан-148, Як-40 і Як-42.
Крім того, саме "Мотор Січ" - основний виробник різних авіаційних допоміжних двигунів: для подачі повітря, живлення електроенергією бортової мережі, обігріву салонів, запуску основних двигунів.
У сфері авіаційних озброєнь київський завод "Арсенал" виробляв інфрачервоні (теплові) головки самонаведення (ДБН) для російських ракет ближнього бою класу "повітря-повітря" Р-73, які є штатним боєприпасом основних російських бойових літаків: МіГ-29, Су-27 , МіГ-31, Су-30, Су-34, Су-25 та ін.
Проблеми через припинення поставок українських комплектуючих у Росії почалися практично відразу. Так, уже в березні 2014 року київський "Арсенал" припинив поставки у Росію ДБН для ракет Р-73, і до початку 2015 року їхні запаси у виробника, за даними ЗМІ, практично вичерпалися. У березні 2015 року був зірваний намічений запуск з космодрому Плесецьк ракети-носія "Рокот" з трьома супутниками "Гонец-М" системи зв'язку "Гонец". Формально запуск скасували з "технічних причин", але в пресу тоді просочилися дані, що проблема виникла через заборону української влади на поставки комплектуючих для "Бриз-КМ" - розгінного блоку ракетоносія: системи управління цим блоком виробляє харківський "Хартрон". Понад те, оскільки замінити українські комплектуючі нічим, Росія взагалі може відмовитися і від самої ракети "Рокот", хоча ці ракети відносно дешеві і вважаються надійними.
Проблеми через комплектуючі українського виробництва виникли і у виробництві торпед. Завод "Дагдизель", один з провідних виробників торпед для підводних човнів, навіть опинився на межі банкрутства саме через втрату кооперації з українською промисловістю. Причина - комплектуючі, блок приладів управління (БПУ) виробляє НВО "Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського". Цей завод виробляв також для російських систем морського озброєння комплекс апаратури управління К-10 "Шквал", очевидно, для однойменної "швидкісної підводної кавітувальної ракети". Там же роблять комплекси апаратури управління і прилади курсу для цілої низки торпед - протичовнових, протикорабельних і універсальних, автопілоти для авіаційних протичовнових ракет, кермові машинки (теж для торпед).
"Але, чи не "найпікантніше", що Росія повністю залежна від України у постачанні... титану. Усі 100% титанової руди Росія отримує саме з України! Це дуже дивно: на території Росії є величезні родовища титану, але, як виявилося, вони не розробляються, та й узагалі, як повідомляють спеціалізовані джерела та видання, "наразі в Росії повністю відсутня власна експлуатована сировинна база титанової сировини. Усі діючі сировинні об'єкти колишнього СРСР залишилися в Україні", - йдеться у статті.
При цьому поставлене Росією завдання імпортозаміщення в оборонній сфері, за даними видання, вкрай далеке від виконання.
Нагадаємо, від середини 2014 року Україна заборонила будь-яку співпрацю з Росією у військовій сфері.