Владимир Застава, Институт Горшенина: Сегодняшняя тема нашей дискуссии «Закон Украины о выборах народных депутатов: за и против». Почему мы решили обсудить сегодня именно эту тему: мы все помним, что перед последними выборами в местные советы, когда закон о выборах в местные советы имел несколько редакций, он подвергся критике со стороны значительного количества и политиков, и общественных деятелей, и международных сообществ. Выборы состоялись, и, в общем, сейчас об этом не вспоминают. Хотя вот последняя очередная оценка европейских экспертов говорит о том, что закон был не доскональным и имел свои недочеты.
Делегация Института Горшенина, которая постоянно пребывает в Брюсселе, нам сигнализирует о том, что к закону о выборах народных депутатов в Европарламенте, в евросообществе будет самое пристальное внимание. И вообще к этим выборам как таковым. Потому что в мировом сообществе очень трепетно относятся к легитимности власти. А выборы – это, по сути, тот инструмент, который говорит об этом. Из Европы исходят такие посылы, что последние президентские выборы они оценивают как легитимные, с местными выборами было много вопросов, и они ожидают того, что выборы народных депутатов должны пройти в высоких стандартах. И в общем уже есть такие заявления.
Поэтому мы сегодня с этого круглого стола начинаем серию дискуссий, которые будут проходить как здесь, в Киеве, так и есть планы в Брюсселе, в Варшаве, с нашими партнерами проводить дискуссии на эту же тему.
Перед тем, как приступить к дискуссии, я напомню основные положения этого закона, вернее, той редакции, которая предлагается министром. Первое: проходной барьер для политических сил, который предлагается поднять до 5%. Второе: блоки не могут участвовать в избирательной кампании. Третье: что касается регистрации - нерегистрации кандидатов. Мы делали экспертную оценку в Институте Горшенина и увидели, что впервые в законе о выборах есть пункт, при котором органы власти могут не зарегистрировать кандидата.
Первое слово я хотел бы передать господину Олегу Владимировичу Надоше.
Олег Надоша, народный депутат Украины (Партия регионов): Во-первых, сколько бы мы не говорили о совершенстве законодательства, законодательство в сфере избирательного права ни в одной стране не является стопроцентно совершенным. Везде есть проблемы, и практически каждые выборы даже при демократии в США, Франции, Германии всегда вскрывают целый класс проблем и у проигравшей стороны, как обычно, и в обществе.
Уверен в том, что закон, сколько бы мы его не совершенствовали, все равно будет нести в себе элементы скрытых несовершенств. Как ни прискорбно, мы в любом случае будем иметь эти проблемы на выборах. К этому нужно относиться очень спокойно - первое.
Второе: то, что этот закон сегодня коренным образом меняет систему избирательного права в стране, также является явным. После долгой работы над ошибками пропорциональной системы, в конце концов, мы пришли к тому, что нужно включать и пропорциональную систему, дабы не разваливать партийное строительство и мажоритарную систему. Этот закон, представленный вам, имеет картину 50 на 50. Мне кажется, что это промежуточный закон между конечным совершенствованием законодательства. Но для нашего общества на данном этапе развития, он пока является оптимальным.
В 2012 году выборы будут произведены по этому законодательству. А это основные пункты, то, что мы говорили, это: 50 на 50 по округам, и эти округа будут в рамках 2002 года, как это было расписано, 5%-ный барьер для партии, запрет на создание блоков, плюс еще несколько усовершенствований. Я думаю, что в любом случае, этот закон более правильный, более подходящий для нашего государства. А то, что нам не избежать проблем, осуждений, разговоров по этому поводу, я в этом уверен. Потому что всегда найдется проигравшая сторона, которая всегда будет против. И это нужно воспринимать с точки зрения государства очень спокойно.
Главное, чтобы мы провели выборы в демократическом разрезе, чтобы здесь были сторонние представители, независимые представители иностранных государств, а их присутствие в законе прописано отдельной статьей. И я уверен в том, что все пройдет в рамках демократических традиций, и глобальных проблем с ЕС и с другими партнерами не будет.
Владимир Застава: Хотел бы передать слово Сергею Петровичу. На ваш взгляд, наверняка вы уже делали экспертизу предлагаемой редакции закона о выборах, какова ваша оценка закона как представителя от оппозиционных сил.
Сергей Подгорный, народный депутат Украины (БЮТ): Шановні колеги, спочатку декілька слів с приводу того, що ви сказали у своїй промові щодо місцевих виборів і того закону. Закон дійсно був дуже поганий і є дуже поганим. Тому що сьогодні вже проходять позачергові вибори, по тому ж закону, і недоліки, на жаль, не виправлені. І наскільки я пам’ятаю, буквально в березні місяці, десь 24 березня Конгрес регіональних влад дав негативну оцінку тим виборам, які відбулися в 2010 році, це перше.
Друге: на жаль, влада нічому не навчається. І сьогодні вона пропонує нам закон, про зміст я скажу трошки далі, який підготовлений, я вважаю, за процедурою, яка не є демократичною, яка не є відкритою. Процедура, яка во главу поставила диктат, диктат однієї особи. Диктат президента. Президент сказав: я визначився – змішана система, президент сказав – 5%, президент сказав – блоків не буде. Все інше, як то кажуть, його не бентежить, і всі інші суб’єкти, які можуть бути суб’єктними законодавчо, повинні сприймати все як належне.
Так було на робочій групі, куди ходили представники від демократичних сил, які були залучені пізніше, набагато пізніше до роботи, і яким було дозволено дуже багато говорити, але всі їх пропозиції були або відхилені, або прийняті ті пропозиції, які не впливають на концептуальний зміст самого закону. Так було на нараді з політичними партіями, коли міністр юстиції на самому початку сказав, що є речі, з якими визначився президент, і вони змінюватись не будуть, і в кінці, підсумовуючи всю нараду, він також ще раз цей аспект підкреслив.
Тепер що стосується самого закону, і чому я кажу, що така диктаторська методологія його прийняття, тому що на сьогодні в парламенті існує декілька законопроектів, які були підготовлені і які, на жаль, ігноруються. Вони були проігноровані паном Лавриновичем, коли він був першим віце-спікером, були проігноровані робочою групою чинним міністерством юстиції, і вони ігноруються президентом. Там декілька законопроектів, причому два законопроекти, які ідуть на виконання президентської програми, президентської обіцянки, провести вибори 2012 року за пропорційною системою, але за відкритими списками. Там є законопроект Ключковського, там є законопроект, мені здається, Мирошниченко, які пропонують в тому чи в іншому вигляді все ж таки відкриті списки. Там є і мій законопроект, я правда не пропоную відкриті списки, але я пропоную відкритість процедури формування списків. Тому що сьогодні виборці кажуть: «Ми обираємо кота в мішку, ми не знаємо, кого ми обираємо».
Тому наша пропозиція була, цю процедуру формування списку зробити більш відкритою, щоб люди ще на етапі формування вже знали, кого та чи інша політична сила буде рекомендувати в свій список на з’їзді. Це друге.
Третє: дуже багато було розмов, всі політики майже всіх рангів казали, що треба виходити на Виборчий кодекс, була утворена робоча група в парламенті, з залученням всіх політичних сил, залучено фахівців з громадських організацій, які займаються виборчими процесами, Кабміну, Мін’юсту, Адміністрації президента, Центральної виборчої комісії, і був підготовлений законопроект. Майже 2 роки працювала ця група, підготовлений законопроект, проведений круглий стіл в парламенті, переданий у Венеціанську комісію, отримали позитивний висновок на цей кодекс і крапка. Сьогодні цей кодекс ніхто не бере до уваги. А там як раз також закладені відкриті списки, що стосується парламентських виборів.
Ну і на останок щодо самого закону. Я думаю, що підвищення прохідного бар’єру до 5% не буде впливати на розстановку політичних сил в парламенті. Впливати буде мажоритарна частина виборів. От хто пройде по мажоритарці, яка політична сила проведе більшість по мажоритарці , та сила і буде впливати на всі інші, на цю розстановку. Тому що 3 або 5% - це не дуже важливо, умовно кажучи. Критики кажуть, що втрата голосів буде при 5% більше. А я кажу, що сама велика втрата голосів відбувається при мажоритарній системі, коли за кандидата проголосувало, умовно кажучи, 20% і він переміг, то втрата 80%! Ці голоси, 80%, вони нікому не передаються.
При партійній системі, у нас втрата була ну може 30% , може 35% десь, а то і менше. Але воно перерозподіляється серед інших партій, і я знаю, що якщо я голосував за партію, яка не пройшла, то мій голос пішов або цій партії, або цій. І я можу зорієнтуватися, хто мені ближче. Хоча я голосував за конкретну партію. То при мажоритарці такого не відбувається. Тобто, втрата дуже і дуже велика. Це що стосується бар’єру. Тому я вважаю, що не це головне питання в даному випадку.
Змішана система звісно гірше, тому що депутати приходять в парламент 2-х сортів, а в даному випадку це будуть депутати 3-х сортів. Тому що буде перший сорт, ну не за якістю, а просто за номером, - це депутати, які пройдуть по списках, а другий номер - мажоритарники - буде розпадатись ще на 2 сорти. Це ті, які будуть висунуті від партії, і залежні якби від партії, які повинні виконувати політичну програму партії, і самовисуванці, які незрозуміло що будуть робити, що вони будуть пропонувати виборцю, тому що поняття виборчої програми не було в законі, зараз воно з’явилося, але написано, що кандидат-мажоритарщик може дати програму, а може і не дати. І вона друкується тільки на сайті, точніше оприлюднюється тільки на сайті Центральної виборчої комісії. В якомусь селі, хтось знайде Інтернет, щоб зайти на сайт ЦВК і подивитись там виборчу програму якогось кандидата? Навіть не у всіх районних центрах сьогодні є така можливість – покриття нема. Тому це велике питання, і те, що депутати будуть 2-3 сортів, це дуже погано.
Аргумент, який нам сьогодні кажуть, що треба депутата наблизити до виборця, тут є з мого боку 2 аспекти. Перший аспект – це треба задати собі питання: яка головна функція депутата сьогодні. Виборчого депутата. Яка головна функція? Це законотворча функція. Він повинен писати закони. Не його функція дах на школу, ремонт лікарні, прокладка дороги. Це не функція депутата. Функція депутата написати закон, який заставить виконавчу владу це робити і його контролювати умовно кажучи. Це перше.
Друге питання: я вважаю, що все ж таки, від самого депутата залежить, чи працює він з виборцем, чи ні. В третьому скликанні, коли була змішана система, були випадки, я не буду зараз називати прізвища, це не дуже етично, але були депутати-мажоритарники, які в своєму окрузі за чотири роки не були ні разу. Вони прийшли на виборчу програму, вони домовились там з головами сільських рад, щось там «відстібнули», там комусь щось зробили і все, чотири роки їх нема. А списочники працювали, тому що партія давила, партія закріпляла, партія казала: їдь і працюй.
І сьогодні, якщо ми подивимось 450 депутатів, все ж таки більшість депутатів присутня на виборчих округах, і вона працює. Я не знаю, як в інших політичних округах, але у нас чітке закріплення кожного депутата, і, будь ласка, тиждень праці в окрузі і їдь, працюй і звіт на стіл – які ти зустрічі провів, що ти зробив, що ти там вирішив і таке інше. Це є. Тому це питання, як мені здається, не є дуже актуальне сьогодні.
Я думаю, головне все таки в цьому законі, що влада намагається все ж таки закласти механізми, які дозволять масово або фальсифікувати, або використовувати адміністративні ресурси. Не влада реєструє кандидатів – виборчі комісії реєструють кандидатів. Але є головний принцип, який закладають демократичні європейські стандарти. Це рівність кандидатів. В даному випадку кандидат-списочник буде зареєстрований за 70, якщо я не помиляюсь, днів, не пізніше. Кандидат-мажоритарщик – за 42 дня. Різниця майже в місяць! Списочник вже може йти агітувати, а мажоритарщик ні, не може. Не говорячи вже там по документам і таке інше.
І саме головне, на мою думку, - це округи. Ну тут вже сказали (пан Надоша, - прим.), що округи 2002 року, а я сумніваюсь, тому що я чув думку про 2010 рік, ну може ви і знаєте. Але головне не це: написано, що округи утворюються на постійній основі. І після прийняття цього закону, протягом 3 місяців, Кабмін повинен підготувати закон про територіальну організацію виборів. У мене питання: навіщо? Сьогодні в парламенті є закон про територіальну організацію виборів, який пройшов комітет, який пройшов перше читання. Його треба приймати в другому читанні. І робити округи, щоб всі знали за рік до виборів, які будуть округи. Ні, цього нема.
Сергей Гордиенко, народный депутат Украины (КПУ): Я хотів би взагалі задати питання, що ми обговорюємо? Я в парламенті не знаю, чи був зареєстрований законопроект, на сайті Мін’юсту, ви розумієте, там можна як кістку псові щось показати, а потім воно змінюється докорінно, тому предмет глибокої дискусії ми не можемо проводити, це лише наміри, а наміри – надто така категорія ефемерна. Тому поки що ми говоримо про наміри, звичайно в тих намірах вони вже були в одному варіанті, я наголошую, в одному варіанті вони презентувалися, тепер ми побачили зовсім інший варіант, уже саме трішки удосконалених намірів, бо відчули певний супротив суспільства до тих новацій, які запроваджуються у виборчому законодавстві.
Я хотів би підкреслити те, що тут ведучий наголосив на те, що Європа і світ дуже уважно дивиться на проблеми легітимізації влади, а вибори – це одне з таких джерел легітимізації влади. І кожен намагається отримати ту владу, заручившись підтримкою людей.
Буквально одна ремарка: яка ситуація в Україні, яка не дає спокійно жити нам – всім людям, всім українцям, і в яких умовах будуть проходити вибори? Давайте чітко і однозначно скажемо. Перше: в Україні завершено процес реставрації капіталізму. Ми живемо в чисто буржуазному суспільстві, і це реально розуміє Компартія. Наступне: на якому етапі, чому така нестабільність в Україні і де вона продукується. Вона продукується економічними процесами, які відбуваються в суспільстві.
Які це процеси? А це процеси дуже негативні для України. Перше: як дограбувати те, що залишилось від колишнього народного господарського комплексу Радянського союзу, радянської України? Це дуже суттєвий процес, який колише всю Україну. Якщо вкрало якесь угрупування, яке сьогодні бореться за це, то решта нападає і хоче хоч шматок вирвати із рук. Це процес перерозподілу цієї власності. Але найголовніше: влада в Україні – це також економічна категорія, бо ми маємо розуміти, чому такі законопроекти виборчі подаються суспільству. Влада – це також економічна категорія, влада в умовах України – це необмежений доступ до фінансових, матеріальних і інших ресурсів. Той, хто має владу, як раз і накопичив ті багатства, подивіться на ті всі угрупування. Тому це перше, з чого ми повинні починати цю розмову.
Давайте подивимось, що дає цей законопроект для простих людей. Для простих людей, для простих українців, для виборців, як казав Ющенко, маленьких українців, даний законопроект не дає практично нічого. Ми з цим абсолютно повинні погодитись. Значення він має лише для олігархії та бюрократії. І от сьогодні, в даному законопроекті є намагання об’єднати, щоб отримати владу, бо ви розумієте – ті, хто пишуть ці закони, вони вже все це прорахували, вони подивилися: будуть вибори за пропорційною системою – більшості не буде. Будуть вибори за мажоритарною системою – вони також не отримають більшості. Необхідно щось робити, якийсь бісимбіоз, який дав би можливість об’єднати величезні кошти олігархії і владу бюрократії і отримати владу на центральному рівні законодавчу владу. Якраз даний законопроект і має це чітко на увазі. Цього розуміння замовчувати від суспільства і від себе ми не можемо.
Дискусія давня і дискусія періодично міняється, коли ми кажемо, що краще: мажоритарна виборча система чи пропорційна. Давайте згадаємо, чому ми тікали, все українське суспільство так лаяло мажоритарну систему і потім від неї відмовилось. Давайте подивимось до того самого періоду. І ми побачимо про те, що казав Сергій Петрович й інші, це було абсолютне віддзеркалення, коли був депутат за округом, але на окрузі він практично не бував. Давайте подивимося сьогодні і на змішану систему. 2002 рік, вибори, і як раз і була змішана система. Чому ми пішли від змішаної системи і чому ми сьогодні не повертаємось до цього? І якраз дуже важливе питання – відповідальності, відповідальності влади і суспільства.
У світі іншого механізму не придумали. Якщо ті правлячі політичні партії не виконують обіцянки, то єдина можливість впливу виборця, суспільства на ці партії, це непідтримка їх, якщо вони на цих виборах обіцяли і не виконали своїх цих обіцянок, то в найближчі періоди вони вже ніколи не потраплять у владу. Чого в Україні нема, і тут іде маніпулювання, як будуть заводити самовисування, як будуть заводити по мажоритарних, як по пропорційних, як кажуть, по партійних списках.
Тепер я повертаюся до прохідного бар’єру. Перше: є послання президента України. У своєму посланні президент України до українського народу каже про те, що буде 4%-ний прохідний бар’єр. Є така заява? Є. У проекті закону з’являється 5%. Це щодо важливості. В мене виникає тоді таке питання: те, що декларує президент, і те, що роблять автори законопроекту, це що, не узгоджена ця позиція? А це, напевно, зроблено для дуже цікавих моментів, що президент скаже: дивіться, які там погані бояри, і я ж таке сказав. І авторитет президента виростає, і бар’єр буде знижено знов до 4-х, я не виключаю ці моменти. Це також є спекулятивні моменти маніпулювання людською свідомістю. Ось такі новації у цьому виборчому законодавстві.
Я не думаю, що необхідно вводити в українському суспільстві майновий ценз. Ви ж бачите, що є спроба в цьому новому законі. Була ця спроба на місцевих виборах, ми її з великими труднощами відбили, і Сергій Петрович знає, але сьогодні необхідно, щоб люди платили певні грошові застави. Ну подивіться на історію, так в Європі є ці моменті, але з огляду на стан нинішнього суспільства я вважаю, що таке не треба вводити і це є передчасно.
На завершення я скажу: Компартія однозначно у нинішньому виді даного законопроекту підтримувати не буде. Компартія наполягає на тому, що ми розуміємо всі вади пропорційної системи, але ми вважаємо, що ми повинні розвивати політичну відповідальність як партії, що єдиним мірилом є якщо курс, який партія декларує перед виборами, а потім приходить до влади і не виконує його, то такі партії вже не мають ніколи бути у владі. А також ми повинні виховувати і відповідальність самого виборця. Бо якщо він голосує, він повинен потім і контролювати це. А єдиний контроль – це його голос на наступних виборах.
Владимир Застава: Виктор Иосифович, у меня к вам тоже небольшой вопрос. Вот сейчас идет дискуссия, стоит ли вводить элемент мажоритарной системы или не стоит. И если отстраненно посмотреть, то можно сказать так, что те политические силы, которые есть как бы яркие лидеры, они в общем-то «за», потому что их лидеры могут пройти. Те, у кого не могут пройти, они в общем-то «против». И там есть аргументация. Как вы на это смотрите, ваша политическая сила?
Потому что анализ Института Горшенина говорит о том, что сегодня во всех регионах есть определенные местные элиты, силы, которые сегодня не влияют на процесс, проходящий у них в регионах, на процессы, проходящие в целом в стране, потому что, для того чтобы влиять, они вынуждены идти как бы, ну вот если мы говорим про выборы, по предыдущему закону о выборах в местные советы, они были вынуждены вступать в ряды действующих политических сил, и таким образом проходить в местные советы. Сейчас же появляется возможность самовыдвижения, и именно мажоритарные округа будут позволять этим лицам попадать во власть. И наша оценка говорит о том, что конкуренция на мажоритарных округах будет очень высокая, возможно, Украина еще не видела такой конкуренции. Потому что уже сейчас есть информация, что на один и тот же округ уже даже от политических сил есть по несколько версий кандидатов. Пожалуйста, ваша оценка.
Виктор Матчук, народный депутат Украины («Наша Украина»): Доброго дня всім! Справді, цей законопроект можна аналізувати з юридичної точки зору, а можна – з політичної точки зору. На мою думку, аналіз з юридичної точки зору – там 3%, 4% чи 5%, умови реєстрації або зняття з реєстрації, сьогодні дискутувати передчасно. Впевнений, що окремі норми в цьому законі закладені такі, які би, як в тій притчі біблейській – спочатку заведи в хату барана, потім – козла, потім – вівцю… Ну, коли мудрець, коли до нього прийшла людина, сказав: «Як мені погано і тяжко живеться» і той йому порадив: «Заведи одне, друге й третє», а потім остання порада – каже: «Тепер всіх їх візьми випусти зі своєї хати», […] а тоді той каже: «Боже, Боже, як мені добре живеться!».
Тобто я не виключаю того, що буде тих самих 3%, тільки вже КПУ скаже: «Бачите, ми свого добилися, це дає нам підстави підтримати цей закон – ми так тяжко боролись». Тому, можливо… Я дуже перепрошую, що я так кажу, але я просто приклад навожу.
Тобто, є декілька дискусійних норм, які, я впевнений, в цей закон закладені для того, щоб була можливість в процесі обговорення зробити крок назад і зробити цей закон прохідним у Верховній Раді. Я би хотів більше проаналізувати його з політичної точки зору, і для цього, справді, згадати про таку річ (для України поки що дику, на жаль, хоча для всього нормального цивілізованого світу це закономірність) як послідовність політиків, послідовність політичних сил.
Хочу нагадати те, що ви і так всі знаєте – в програмі Партії регіонів було написано, що вона йде до того, щоби наступні вибори відбулись за пропорційною системою за відкритими списками. Це було передвиборчою обіцянкою Віктора Федоровича Януковича. При чому, якщо говорити про інші обіцянки, «покращимо життя вже сьогодні» – це таке загальне формулювання, тим більше, що для окремих громадян України воно таки справдилось. Не для всіх, для окремих воно справдилось – життя покращилось. Так от, якщо говорити про цю обіцянку, про впровадження відкритих партійних списків, то це була конкретна обіцянка, і вона не виконується.
Через рік після перемоги в своєму зверненні до народу України Президент України задекларував, що уже буде 50 на 50, але поки що він ще стоїть на позиції, що це будуть допущені блоки і 50%, які будуть іти за партійними списками, будуть іти за відкритими списками. Не зовсім зрозумілим було формулювання «регіональні відкриті списки», але, тим не менше, словосполучення «відкриті списки» було. Це було в Верховній Раді в четвер, пройшло чотири дні, в понеділок на центральні телеканали виходить Лавринович, міністр юстиції, підлеглий не тільки президента, підлеглий ще й прем’єр-міністра, виходить і каже: «Дуже перепрошую, але блоків не буде, дуже перепрошую, але буде 50 на 50, але ніяких відкритих списків, ні регіональних, ні загальнонаціональних, не буде, будуть закриті списки».
З огляду на це виникає кілька питань. Одне з них – хто, власне, пише, хто, власне, несе відповідальність за те, що говориться і за те, що пишеться, в сьогоднішній владі? І чи не варто людям, оцінивши все, що там відбувається, дати негативну оцінку тим процесам (я вже не кажу про конкретних представників, я кажу про те, яким чином діє сьогоднішня влада). У нас же ж яка річ відбувалася (це моя точка зору) – були вибори 2006 року до ВР за партійними списками. Перемагає одна коаліція, прем’єр-міністром стає Тимошенко. Приходять наступні вибори, позачергові, до ВР, вибори за тим самим законом. Люди, незадоволені владою, голосують за інші кольори, за інші партії, і відбувається зміна влади в країні. Тобто, прем’єр-міністром стає уже Віктор Федорович Янукович.
За тією самою логікою вибори 2012 року повинні знову призвести, оскільки люди знову будуть незадоволені діючою владою, вони повинні призвести до зміни ситуації, до зміни розстановки сил у ВР. Діюча влада цього не хоче. І вона починає шукати різні варіанти. І, як їм здається, знаходить прекрасний варіант 50 на 50. Хочу просто застерегти – нічого доброго для діючої влади і в цьому варіанті теж немає.
Колись, в 2002 році Кучма цей варіант теж вводив, думаючи, що це принесе щось добре. Хочу нагадати, що вибори 2002 року закінчилися 2004 дріб 2005 роком, оскільки сподівання на те, що мажоритарники стануть у фарватер влади, вони є правильними тільки на 50%. Спочатку вони стануть, але, як правило, мажоритарники – це люди з гіпертрофовано розвиненою інтуїцією і вмінням тримати ніс за вітром. Як тільки вони відчують, що у діючої влади є проблеми, вони перші – не партійні, а мажоритарники – перші змінять свою орієнтацію.
І не для кого не є секретом, скільки разів при мажоритарних виборах до ВР відбувалися переходи депутатів-мажоритарників з фракції у фракцію. Це були не десятки, це були сотні випадків протягом однієї каденції. Ті, хто там були, вони це знають.
Що відбудеться зараз, в 2012 році, якщо спрацює цей закон: відбудеться один великий позитив – значно зміниться кадровий склад ВР. Я кажу про це як про позитив, тому що у сьогоднішнього кадрового складу, на присутніх тут на круглому столі це звичайно не поширюється, майбутнього немає. Це помилка природи, сьогоднішня ВР – це велика, велика, велика, ще декілька разів велика помилка природи і велике зло для України сьогодні.
Інша річ, що в тій ВР 2012 року будуть депутати 2-х сортів. Будуть депутати, які обрані за партійними списками, ну, наприклад, я. І буде, наприклад, Сергій, який буде обраний за мажоритарними списками, ну можете змінити, наприклад, на протилежні. Я, як представник політичної партії, вношу народне питання: так бути Україні в НАТО чи ні? Наприклад, питаю його: ти як будеш голосувати? – А він мені каже: та мені «до лампочки, я буду голосувати так, як мені дозволить залатати дах на школі, збудувати шмат дороги, бо мене люди за ради цього вибирали і вони у мене за це спитають». І у нас буде у ВР відбуватись розмова глухого з німим. Я буду казати – це голубе. А він буде казати – ні, це густе. Тобто спільної мови знайти буде дуже проблематично. І в цій ситуації ніякої користі для України я, знову таки, не бачу.
Тому, «Наша Україна», так само як і всі, крім представника ПР, за цим столом, висловились – цей законопроект підтримувати не буде, і якщо всі будуть послідовними, будуть тримати своє слово,шансів проходження цього законопроекту в ВР я не бачу. Тому що, наскільки я знаю, Блок Литвина, з інших причин, але теж не задоволений цим законопроектом. Тобто далі почнуться торги. На жаль, у мене є всі підстави вважати, що торги увінчаються успіхом, і у цьому законопроекті є великі шанси, що будуть проведені в такий спосіб, через нормальну, як багатьом здається, процедуру торгів у ВР. Це дуже прикро, це дуже прикро, але на жаль, це реальність.