Табачник Дмитро Володимирович

Екс-міністр освіти та науки України

Місце народження

Дмитро Табачник народився 26 листопада 1963 року у м. Києві в родині технічної інтелігенції. Батько — Володимир Ігорович Табачник, єврейського походження, 1940 року народження був інженером-авіабудівником. Мати — Алла Вікторівна Глєбова, росіянка, 1938 року народження, була інженером-будівничим.

Освіта

1986 року закінчив історичний факультет Київського університету.

Кар'єра

Трудову діяльність розпочав копіювальником, реставратором Центрального державного архіву кінофонофото-документів України.

Працював молодшим науковим працівником Інституту історії України АНУ, завідувачем відділу Київського міськкому ЛКСМУ/МДС.

З 1990 до 1994 року був депутатом Київської міської ради, обраним в 2-му турі як кандидат від демократичного блоку.

Протягом1991–1992 рр. — старший консультант, потім головний консультант у Секретаріаті Верховної Ради України.

З грудня 1992 до березня 1993 року — керівник прес-служби Кабінету Міністрів України (при урядові Леоніда Кучми), з березня до вересня 1993 року — прес-секретар Уряду України, начальник Головного управління інформації та зв'язків з пресою і громадськістю Кабінету Міністрів України. З вересня 1993 до серпня 1994 року — 1-й заступник Голови Державного комітету України у справах преси, видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження.

1994 року був керівником виборчої кампанії кандидата в Президенти України Леоніда Кучми. Після виборів призначаний главою Адміністрації Президента України, де пропрацював до грудня 1996 року. Був відправлений у відставку через скандал із незаконним наданням собі військового звання полковника. Генеральна прокуратура у 1996 році прийняла рішення про скасування присвоєння військових звань полковника і майора Дмитру Табачнику, який залишився старшим лейтенантом запасу.

Крім того, до 1997 року Табачник був членом Ради нацбезпеки та оборони, Конституційної комісії, керував низкою консультативних та консультативно-дорадчих органів за президента.

Упродовж 1997–1998 років — радник Президента України.

Народний депутат України у Верховній Раді 3-го скликання з березня 1998 року до квітня 2002. Обраний у виборчому окрузі № 91 у Київській області.

У 1999 році — заступник керівника виборчого штабу Леоніда Кучми на виборах Президента України. З листопада 1999 року — член політвиконкому партії Трудова Україна; протягом 1999-2005 рр. — член президії партії «Трудова Україна».

Народний депутат України у Верховній Раді 4-го скликання з травня 2002 року до березня 2003 від блоку За єдину Україну!, № 21 у виборчому списку.

З 26 листопада 2002 року по 3 лютого 2005 року — віце-прем'єр-міністр України в першому уряді Віктора Януковича.

Після помаранчевої революції та відставки Табачник стає директором громадської організації Національний експертний інститут України.

У березні 2006 року обраний депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, член Блоку «За Януковича!». 4 серпня 2006 року знову призначений на посаду віце-прем'єр-міністра України в другому уряді Віктора Януковича. З 23 листопада 2007 року до 11 березня 2010 року — депутат Верховної Ради України 6-го скликання від Партії Регіонів.

На дострокових парламентських виборах у вересні 2007 року став народним депутатом VI скликання від ПР. Склав депутат у зв'язку з переходом на посаду міністра освіти та науки в уряді Миколи Азарова , створеному у березні 2010 року після перемоги Януковича на президентських виборах. 9 грудня 2010 року очолив Міністерство освіти і науки, молоді та спорту, яке з'явилося внаслідок оптимізації системи центральних органів влади.

28 лютого 2013-го президент Янукович реорганізував Міністерство освіти і науки, молоді та спорту та Державну службу молоді та спорту, створивши Міністерство освіти і науки та Міністерство молоді та спорту. Табачник залишився главою першого, друге очолив Равіль Сафіуллін.

27 лютого 2014 р. Верховна Рада звільнила Табачника з посади голови МОН, призначивши на його місце ректора Києво-Могилянської академії Сергія Квіта (в уряді Арсенія Яценюка).

Член Політради Партії регіонів до 29 березня 2014 року.

Кримінальні провадження

2015 року СБУ оголосила Дмитра Табачника в розшук за звинуваченням за статтею 191 Кримінального кодексу України «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем» (ч. 5: «дії… вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою»).

30 червня 2016 року Печерський районний суд Києва заарештував як кошти та дорогоцінні метали, що є на банківських рахунках Дмитра Табачника, так і самі банківські рахунки, відкриті в Ощадбанку.

23 листопада 2022 року СБУ заявила , що її слідчі зібрали доказову базу щодо скоєння злочинів проти основ національної безпеки України Дмитром Табачником. Встановлено, що екс-регіонал після широкомасштабного вторгнення РФ активно "консультує" керівників російських окупаційних адміністрацій Херсонської та Запорізької областей.

Санкції

5 березня 2014 року Рада Європейського Союзу ухвалила блокування коштів відстороненого з посади Президента України Віктора Януковича й загалом 17 осіб з числа колишніх урядовців та наближених до Януковича, яких підозрюють у незаконному використанні бюджетних коштів. Дмитро Табачник також увійшов до цього списку.

4 березня 2021 Рада ЄС зняла санкції з Дмитра Табачника.

Скандали

За час перебування у владі Табачник не раз ставав фігурантом гучних скандалів. Серед них – історія, пов'язана зі спробою опублікувати в газеті Урядовий кур'єр (на пару з міністром Кабінету міністрів Анатолієм Толстоуховим) постанову ЦВК про перемогу Януковича у президентських перегонах. Інша – зі зникненням унікальних документів із держархіву у Львові. Ще одна - із сумнівною всеукраїнською соціальною акцією "Зір" щодо безкоштовної роздачі інвалідам війни дешевих очок китайського виробництва. Втім, жоден із скандалів правових наслідків для Табачника не приніс. "Я давав пояснення і ходив до Генпрокуратури України як на роботу весь 2005 рік. У грудні 2005-го нарешті все це закінчилося", - сказав якось політик.

Регалії

Нагороджений орденами Ярослава Мудрого V ступеня та Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, 15 орденами та 8 медалями іноземних держав. Заслужений діяч науки та техніки України.

Двічі віце-прем'єр – автор та співавтор кількох сотень наукових праць з історії України, політології, військової та політичної історії, книг суспільно-політичної тематики.

Сім'я

Одружений. Дружина – Тетяна Назарова – актриса Національного театру російської драми ім.Л.Українки.

Хобі

Серед захоплень – колекціонування старовинних нагород та інших раритетних предметів, живопис, театр.

Посилання

05.12.2022