Марчук Євген Кирилович

Український державний діяч, 4-й Прем'єр-міністр України, генерал армії України, кандидат юридичних наук

Місце народження

Народився 28 січня 1941, Долинівка, Гайворонський район, Одеська (нині Кіровоградська область).

Освіта

1963 року закінчив філологічний факультет Кіровоградського педагогічного інституту ім. О. С. Пушкіна за спеціальністю вчитель української мови і літератури.

Кар'єра

Від 1963 року працював у Комітеті державної безпеки УРСР. Генерал армії України (звання присвоєно указом Президента України 23 березня 1994 рроку).

5 червня 1991 року на засіданні Верховної Ради УРСР був призначений Державним міністром з питань оборони, національної безпеки і надзвичайних ситуацій УРСР.

За поданням Голови Верховної Ради України Леоніда Кравчука 6 листопада 1991 року Марчук був призначений Верховною Радою України першим Головою Служби безпеки України (1991—1994).

Указом Президента Кравчука (N 348/94) від 1 липня 1994 року (між першим і другим туром президентських виборів) Марчука призначили віцепрем'єр-міністром в Уряді Віталія Масола.

А восени того ж року, 31 жовтня, Указом новообраного президента Леоніда Кучми (N 647/94) Марчука призначено першим віцепрем'єр-міністром України — Головою Координаційного комітету при Президентові України по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю. У зв'язку з тим, що прем'єр-міністр Масол подав у відставку з посади керівника уряду, президент Кучма указом від 3 березня 1995 року (N 166/95) призначив Марчука виконувачем обов'язків прем'єр-міністра.

Під час підписання Конституційного договору між президентом і парламентом (08.06.1995. № 1к/95-ВР) указом президента Кучми (N 433/95) перший віце-прем'єр-міністр Євген Марчук призначений прем'єр-міністром України.

У грудні 1995 року на довиборах до Верховної Ради по Миргородському виборчому округу (№ 324) був обраний народним депутатом у першому турі. У парламенті був обраний до Комітету з питань оборони і державної безпеки, а у жовтні 1996 року очолив фракцію «Соціально-ринковий вибір».

У березні 1998 року на чергових виборах до Верховної Ради, не вступаючи до членів партії СДПУ(о), увійшов під другим номером до першої п'ятірки її списку, очолюваного попереднім президентом України Кравчуком (1991—1994). Ставши народним депутатом, був обраний керівником фракції СДПУ(О) (квітень — грудень 1998), а згодом очолив Комітет з питань соціальної політики та праці (липень 1998 — лютий 2000).

Брав участь у виборах президента України 1999 року, де у першому турі набрав 2 138 356 голосів (8,13 %), посівши 5 місце з 13 претендентів.

Указом президента Кучми від 10 листопада 1999 року (N 1453/99) Марчук був призначений Секретарем Ради національної безпеки і оборони України.

З червня 2003 року до вересня 2004 року — Міністр оборони України. За час перебування на цій посаді брав участь у врегулюванні конфлікту щодо острова Тузла.

19 травня 2008 призначений радником (поза штатом) президента Ющенка.

10 грудня 2014 року очолив Міжнародний секретаріат з безпеки та цивільної співпраці між Україною та НАТО.

З травня 2015 року — представник України у підгрупі з питань безпеки Тристоронньої контактної групи на Мінських переговорах щодо ОРДЛО.

З 21 листопада 2018 року розпорядженням Президента України Петра Порошенка уповноважений представляти Україну у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях замість Леоніда Кучми. Є. Марчук здійснював цю діяльність на громадських засадах.

Помер Євген Марчук 5 серпня 2021 року.

Родина

Дружина Лариса Олексіївна Івшина (1960) головний редактор газети «День». Два сина від першого шлюбу, Тарас і Вадим.

Відзнаки та нагороди

Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (27 січня 2001)

Відзнака Президента України «Іменна вогнепальна зброя» (29 січня 1996)

Нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора, Командорським Хрестом із зіркою за заслуги перед Республікою Польща, 7-ма медалями. Лауреат Міжнародної української премії ім. Г.Сковороди (1997).

Кандидат юридичних наук.

Посилання

05.08.2021