Радослав Сікорський народився у місті Бидгощ 23 лютого 1963 року.
Під час навчань у старших класах школи очолив шкільний комітет руху "Солідарність". У червні 1981 року виїхав до Великобританії вивчення англійської мови. Після встановлення у Польщі диктатури генерала Войцеха Ярузельського у грудні 1981 року Сікорський отримав політичний притулок у Великій Британії. У 1982 році він вступає до Пемброка коледжу Оксфордського університету, де проходить навчання за програмою РРЕ (політика, філософія, економіка). В Оксфорді Сікорський був президентом польської громади студентів. У 1987 році він отримав британське громадянство, від якого відмовився у 2006 році.
1999 року закінчив Вищий курс оборони на факультеті національної безпеки Академії національної оборони Польщі.
У 1986–1988 роках працював дописувачем до різних британських видань, в тому числі «The Spectator» і «The Observer».
У 1986 році поїхав до Афганістану, спершу — як сам визнавав — щоб приєднатися до моджахедів. Будучи кореспондентом «The Sunday Telegraph», описував використання ісламськими бойовиками ракет «Stinger», підтверджуючи тезу, що США поставляли афганцям зброю і що американські радники із ЦРУ проводили навчання для афганців у Пакистані.
В 1987 році отримав першу премію World Press Photo в категорії репортерських фотознімків за фото афганської родини, вбитої під час бомбардування. В 1989 році став співробітником редакції американського часопису «National Review», відповідаючи за репортажі з гарячих точок світу. Спершу писав про Афганістан, згодом про Анголу. В 1990–1991 роках виконував обов'язки варшавського кореспондента «The Sunday Telegraph».
Був редактором циклу аналітичних публікацій об'єднаних титулом «European Outlook», а також організатором низки міжнародних конференцій. Є автором книжок виданих кількома мовами. Публікувався в «The Wall Street Journal» та «Rzeczpospolita». Виступав в ролі експерта у сфері міжнародних відносин для польського та іноземного телебачення. На TVP вів програму «Інтерв'ю місяця», у якій розмовляв зі знаними світовими політиками.
З 1988 по 1992 рік був консультантом медіа-магната Руперта Мердока та представляв у Польщі інтереси його спілки News Corporation, в тому числі при невдалій спробі заснувати комерційний телеканал у Польщі.
З 2002 по 2005 рік був членом ліберально-правого аналітичного центру в Американському інституті підприємництва (англ. American Enterprise Institute) в Вашингтоні та виконавчим директором проєкту New Atlantic Initiative (Нової Атлантичної Ініціативи) при ньому.
У 2005 році був обраний до Сенату Польщі від міста Бидгощ, і прийняв пропозицію очолити Міністерство оборони в урядах Казімєжа Марцинкевича та Ярослава Качинського. У лютому 2007 року пішов у відставку з посади міністра через конфлікт із головою служби військової контррозвідки.
У 2007 році був обраний до нижньої палати Сейму і був запрошений прем'єр-міністром Дональдом Туском обійняти посаду міністра закордонних справ. 2008 року став членом керівництва правлячої партії Польщі Громадянська платформа.
З 16 листопада 2007 року – міністр закордонних справ в уряді Дональда Туска.
27 березня 2010 року на праймериз із визначення кандидата від партії Громадянська платформа для участі у президентських виборах 2010 року отримала 31,5% голосів, програвши Маршалу Сейму Броніславу Коморовському.
14 грудня 2013 року повторно обрано заступником голови Громадянської платформи.
22 вересня 2014 року склав повноваження міністра закордонних справ.
24 вересня 2014 року обраний 233 голосами (проти 143, утрималися 62) маршалом Сейму Польщі замість Єви Копач, яка стала прем'єр-міністром.
9 червня 2015 року пішов у відставку з поста маршала Сейму.
У липні 2015 року офіційно заявив про завершення парламентської діяльності.
У лютому 2016 року пішов з посади заступника голови Громадянської платформи.
З 2019 року – депутат Європарламенту.
12 грудня 2023 року Сейм Польщі проголосував за підтримку нового уряду прем'єр-міністра Дональда Туска. Посада міністра закордонних справ у новому уряді Дональда Туска дісталася депутату Європарламенту та колишньому очільнику МЗС Польщі Радославу Сікорському. Він вже обіймав цю посаду в уряді Дональда Туска упродовж 2007-2014 років.
Займає жорстку позицію щодо зовнішньої політики режиму Володимира Путіна. Назвав проект газопроводу "Північний потік" між Німеччиною та Росією новим пактом Молотова-Ріббентропа. Є одним із активних адвокатів євроінтеграції України.
2008 року підписав договір про створення американської системи ПРО в Польщі. Згідно з цим договором, США розмістили ракети "Патріот" у Польщі та отримали доступ до військових баз на території країни. У 2009 році розглядався як потенційний кандидат на посаду генерального секретаря НАТО.
11 червня 2022 року в ефірі українського телеканалу Еспресо TV заявив, що, оскільки Росія порушила Будапештський меморандум, Захід має право подарувати Україні ядерну зброю.
Радослав Сікорський одружений з американською журналісткою єврейського походження Енн Епплбом. Вона є одним із редакторів The Economist, членом видавничої ради The Washington Post. За книгу "Історія ГУЛАГу" (2003), що описує повсякденне життя в'язнів сталінських таборів, здобула Пулітцерівську премію. У Радослава Сікорського та Енн Епплбом два сини - Олександр і Тадеуш.
13.12.2023