Міжнародний аеропорт «Бори́спіль» (IATA: KBP, ICAO: UKBB), (англ. Boryspil International Airport) — основний і найбільший пасажирський міжнародний аеропорт України та її столиці, який обслуговує Київ, Київську агломерацію та інші регіони України, забезпечуючи майже дві третини авіапасажирських перевезень у країні. Єдиний аеропорт України, який має трансконтинентальний статус. Щороку обслуговує понад 15 млн національних та іноземних пасажирів.
Офіційна назва — Державне підприємство «Міжнародний аеропорт "Бориспіль"».
Аеропорт розташований за 29 км на південний схід від Києва та за 6 км від центру міста Бориспіль. Пасажирські термінали та залізнична станція «Бориспіль-Аеропорт» розташовані на території села Гора, а злітно-посадкові смуги — у межах Бориспільського району Київської області.
«Бориспіль» вдало розташований на перетині багатьох повітряних шляхів, що сполучають Азію з Європою та Америкою. Понад 40 національних і зарубіжних авіакомпаній здійснюють з «Борисполя» пасажирські та вантажні перевезення за 77 регулярними маршрутами по всьому світу.
Із розвитком реактивної авіації наприкінці 1950-х років зросли вимоги до якості інфраструктури. Перед керівництвом УРСР та цивільної авіації постало питання будівництва аеропорту, здатного обслуговувати літаки вагою понад 100 тон. Альтернативно розглядалася реконструкція аеропорту в Жулянах, проте, аби дотриматися норм безпеки та подолати обмеження для аеропортів у межах міст, було вирішено будувати новий аеропорт поблизу комплексу військово-повітряних сил у Борисполі. Цьому сприяла наявність там автомобільного шосе, відповідної злітно-посадкової смуги з твердим покриттям, та можливість тимчасового базування, спільного із військовими.
Після санкціонування базування цивільних літаків на військовому аеродромі, підготовка аеропорту до відкриття відбувалась досить оперативно. Будівельні роботи проводили у цілодобовому режимі.
Умови для роботи персоналу й обслуговування пасажирів були поганими, адже все відбувалося в невеликих, тимчасових і малопристосованих приміщеннях. Аби хоч якимсь чином поліпшити настрій людям, керівництво аеропорту вирішило розмістити щит із макетом терміналу.
Спочатку планувалося, що обслуговування пасажирів буде розділено за рівнями, буде побудована галерея з телескопічними трапами. Однак від галереї відмовилися через невирішені питання з виготовленням останніх, а обслуговування пасажирів (приліт і виїзд) було вирішено здійснювати на першому поверсі на рівні перону.
У травні 1959 Рада Міністрів СРСР прийняла постанову про створення на базі військового аеродрому «Бориспіль» аеропорту Цивільного повітряного флоту Київ (Центральний) та постановила забезпечити його сучасними літаками, наземним обладнанням і радіотехнічними засобами.
30 червня 1959 року начальник Головного управління ЦПФ (Цивільний повітряний флот) підписав наказ № 265 про створення аеропорту.
7 липня 1959 року було прийнято перший рейс. Його здійснив екіпаж Московського управління цивільної авіації на Ту-104 за маршрутом Москва — Київ — Москва. На борту було 100 пасажирів (переважно керівники авіації та журналісти) та 1600 кг вантажу. У перший рік діяльність здійснювалась у польових умовах (шести наметах), а згодом ― у тимчасових приміщеннях. Однак за такий короткий період аеропорт «Бориспіль» вийшов на третє місце за обсягом пасажирських перевезень серед аеропортів України (після аеропорту Сімферополя та «Жулян»).
З 10 липня 1959 р. рейси Ту-104 стали регулярними. До листопада 1960 року польоти до аеропорту Київ (Центральний) виконували екіпажі Московського, Ленінградського і Грузинського управлінь цивільної авіації.
1960 року аеропорт «Бориспіль» почав приймати міжнародні рейси до Будапешта, Відня, Софії. Того ж року на базі ескадрильї Ан-10 був організований авіазагін № 208 турбогвинтових літаків Ту-104 і Ан-10, об'єднаний із аеропортом «Бориспіль».
1961 р. — інститутом «Київпроект» розроблено проєкт аеровокзалу. Будівництво нового терміналу в Борисполі тривало три роки. Нульовий цикл робіт розпочато одночасно по всьому периметру терміналу. Наземна частина була побудована двома етапами: спочатку були побудовані ліве та праве крила, потім почалося будівництво центральної частини під куполом. Тогочасний проєкт передбачав площу приміщення 20 300 м2. Довжина терміналу становила 230 метрів, ширина — 50 метрів, об'єм — 107 500 м3, пропускна здатність в час пік ― 1600 пасажирів на годину. Головна складова терміналу ― це простір під куполом. Він складається з бетонних плит з розмірами кожної 8,1×2,6 м вагою до 7 тон. Для піднімання плит кран довелось встановити на земляний насип висотою 7 метрів. Зсередини стелю покрито 1100-ма спеціальними акустичними панелями (вага кожної — 80 кг).
1963 року був організований Бориспільський об'єднаний авіазагін, до якого ввійшли аеропорт «Бориспіль» та льотний авіазагін № 208. У 1971 році у складі Бориспільського об'єднаного авіазагону був організований другий льотний загін — № 222. Станом на 1974 рік льотний загін № 208 складався з трьох авіаескадриль турбореактивних літаків Ту-134 і Ту-104, а льотний загін № 222 — з двох авіаескадриль турбоґвинтових літаків Іл-18 та авіаескадрильї літаків Ту-154.
20 травня 1965 року був відкритий новий Бориспільський аеровокзал. Аеропорт «Бориспіль» був обладнаний для автоматизованої посадки літаків за метеомінімуму 1-ї категорії. Тогочасні нормативи з пропускної спроможності становили 1400 пасажирів на внутрішні та 200 — на міжнародні рейси. Аеровокзал був другим за розміром після московського аеропорту «Домодєдово» та одним з найбільших в Європі. Москвичі дали назву бориспільському терміналу «Критий ринок», натомість українські авіатори прозвали домодєдовський «Конюшнею».
1971 р. — Відкриття другої ЗПС 18R/36L довжиною 3,5 км. Оскільки кількість пасажирів зростала, виникла необхідність будівництва додаткової злітно-посадкової смуги. Крім цього, було збудовано радіоелектромайстерні, лабораторний корпус АТБ, аварійно-рятувальну станцію, комплекс засобів вторинної радіолокації.
1982 р. — розпочалося будівництво центру автоматизованої системи управління повітряним рухом в Україні «Стріла». Вона полегшила роботу диспетчерів, екіпажів літаків та покрила практично всю територію України.
До 1990 року аеропорт «Бориспіль» мав найкращі показники серед аеропортів України. Криза після розпаду СРСР вплинула на діяльність аеропорту. Закриття підприємства вдалося уникнути завдяки знайденим інвесторам.
На початку 90-х Кабінет міністрів України ухвалив постанову історичного значення про реконструкцію аеропорту «Бориспіль». Постанова передбачала, що 60 % коштів буде залучено від фірм-інвесторів. Це надало новий імпульс розвиткові підприємства.
11 березня 1993 р. аеропорт «Бориспіль» отримав статус державного міжнародного аеропорту.
1 квітня 1993 р. відбулося друге юридичне створення аеропорту «Бориспіль». Згідно з наказом Міністра транспорту України на базі «Бориспільського авіапідприємства» було створено «Державний міжнародний аеропорт Бориспіль» як юридичну особу, регіональну дирекцію авіакомпанії «Авіалінії України» та підприємство «Київцентраеро».
У 1998 р. Президент ради ICAO доктор Ассад Котайт офіційно підтвердив статус навчального центру аеропорту як центру з авіаційної безпеки ICAO (станом на сьогодні день цей підрозділ є одним з 21 подібних центрів у світі).
2001 р. — до 10-ї річниці Незалежності України було реконструйовано злітно-посадкову смугу 18L/36R. Кошти залучили від Європейського банку реконструкції та розвитку, що виявилось першим кредитом ЄБРР в історії України. До реконструкції МПМ лайнерів на цій ЗПС була обмежена 47 тоннами, однак після ремонту сюди можуть здійснювати посадку будь-які типи повітряних суден, зокрема Ан-225 та А-380. На момент реконструкції 18L/36R відповідала вимогам ICAO категорії I.
У 2002 році аеропорт отримав міжнародний сертифікат відповідності (ISO 9001:2000) за впроваджену систему управління якістю послуг.
У 2013 році злітна смуга аеропорту 36R отримала підтвердження категорії ІІІа для здійснення заходів та посадок в умовах недостатньої видимості — 30 м вертикальної та 200 м горизонтальної.
Вранці 24 лютого 2022 року "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" призупинив роботу через закриття повітряного простору над Україною у зв'язку з початком російського військового вторгнення.
22.05.2024