Про страхову медицину заговорили тільки після прийняття законопроектів, які можуть зробити непоправне – знищити стару систему, не запропонувавши нової. Тисячі експертів, медиків і пацієнтів з усієї країни наголошували – про неї потрібно було подумати ще на початку шляху. І, якби це було так, сьогодні можна було б говорити про справжню медреформу.
Наступного року мільйони українців не зможуть отримати медичну допомогу через жахливе недофінансування галузі. Система високопрофесійної допомоги взагалі знаходиться під загрозою зникнення. Хоч якось покращити ситуацію міг би перший і основний крок реальної страхової медицини - запровадження в Україні обов'язкового медичного страхування. Без нього на медицину очікує колапс.
Впродовж року, щоб зрозуміти, як краще провести дійсно якісну реформу, зустрічався з багатьма експертами і вивчав досвід розвинутих країн. Наші псевдореформатори їхню практику, чомусь, не запозичують. Так, за кордоном перед початком реформування спочатку шукають (або створюють) фінансовий базис, підґрунтя у вигляді обов’язкового медичного страхування. В Україні, натомість, роблять все з точністю навпаки: спочатку приймають закони, а потім говорять, що виконати їх не можуть, бо немає грошей. Але ж можна було це продумати ще на початку!
Візьмемо, наприклад, Закон №6327. Ним забрали у громад 100 мільярдів, а про те, як забезпечити достатнє фінансування медицини не подумали. У результаті, через недофінансування медицини, 3/4 онкохворих і 2/3 хворих на серцево-судинні захворювання не отримають лікування. Таке недофінансування — в усіх напрямках, і особливо у фінансуванні високоспеціалізованої медичної допомоги в інститутах Національної академії медичних наук, про це я розповідав у попередніх записах.
Закладене в бюджет 2018 року фінансування НАМНУ дозволить покрити менше ніж 20% від реальної потреби інститутів. В інтернеті оприлюднили попередні розрахунки вартості надання медичних послуг. І висновок наступний - ні держава за рахунок бюджету, ні тим паче громадяни із власної кишені таких витрат покрити не зможуть. Тільки нові, окремі від бюджету джерела фінансування надання такої високовартісної медичної допомоги, у тому числі і страхова медицина, допоможуть українцям та державі нести тягар цих критичних медичних витрат.
Замість того, щоб спершу знайти (визначити) ці джерела, псевдореформатори прийняли псевдореформаторський Закон №6327, про який гучно заявили – медреформа! Тільки от він не вирішив старі проблеми, а створив нові, бо розглядався до, а не після введення страхової медицини:
- бюджет галузі залишається бюджетом недофінансування; як і минулорічний, він знаходиться на рівні 3% від ВВП;
- залучення додаткових коштів, крім формальних і неформальних платежів громадян, не відбулось;
- громадяни, які проживають у різній місцевості, не матимуть однакового доступу до медичних послуг; Закон порушив цілісну систему фінансування, бо переклав функції балансоутримувача медичної інфраструктури на місцеву владу, а функції отримувача за послугу та платника послуг – на Нацслужбу здоров’я України (яку планують створити);
- спеціалізована та високоспеціалізована медична допомога стане недоступною, бо люди не зможуть нести непомірні фінансові затрати. А вони стануть реальними;
- наповнення гарантованого пакету залежатиме від щорічного фінансування із бюджету.
І це ще далеко не всі проблеми, які викличе введення в дію Закону №6327.
Змінити ситуацію і дати українцям шанс на доступ до медицини, стати реальним стержнем реформування та розвитку української медицини може тільки медичне страхування. Воно зможе:
- залучити кошти в систему охорони здоров’я від роботодавців через фіксовані страхові внески незалежно від фонду оплати праці (обов’язкові страхові внески);
- запровадити багатоканальне фінансування системи охорони здоров’я та забезпечити безоплатну медицину для громадян;
- створити дієву систему контролю обсягів і якості надання медичної допомоги, системи контролю за ефективністю використання коштів;
- створити прозорі ринкові стосунки в медичній сфері та залучити реальні інвестиції до медичної галузі.
Впровадження загальнообов’язкового державного медичного страхування - єдиний та дієвий шлях до того, щоб створити орієнтовану на потреби не держави та фармацевтичних та медичних кланів, а пацієнтів систему охорони здоров’я, в якій люди почнуть отримувати якісну і доступну медичну допомогу.