Якось інакше сказати про законопроект №2400 від 26 лютого цього року, яким запропоновано заборонити валютні вклади, в мене просто язик не повертається. Послідовним кроком після такого законопроекту була б заборона виїжджати закордон – теж для того, щоб українці не купували, а тим більше не вивозили з країни долари та євро.
Законопроект набуде чинності з 1 січня 2014 року, якщо буде прийнятий – але не зважайте на дату, економічний ефект почнеться одразу після його прийняття і з часом посилюватиметься, бо населення готуватиметься. У пояснювальній записці до законопроекту стверджується, що метою такої ініціативи є «подальше зростання обсягів кредитних ресурсів комерційних банків у національній валюті, їх здешевлення, формування умов, в яких населення активніше б направляло свої доходи на споживання товарів і послуг вітчизняних товаровиробників». Три ствердження. Чи є за ними достатнє економічне обґрунтування? Розглянемо кожне.
«Зростання обсягів кредитних ресурсів комерційних банків у національній валюті». Так, скоріш за все це відбудеться, бо оптимістична щодо долі країни частина населення конвертує долари або євро у гривню та покладе на депозит. Раціональна частина населення придбає на свої валютні заощадження щось більш «тверде» за українську гривню (нерухомість, авто, золото та інше). Слід також враховувати, що вклади менш оптимістичної частини населення з невеликими заощадженнями «переїдуть» в інші банки – трьохлітрові. А ще можливо, що менш оптимістична частина населення з великими заощадженнями шукатиме шляхи виводу коштів з країни туди, де до долару відносяться більш привітно. А ще додому можуть повернутись депозити нерезидентів, які не схочуть конвертувати свої фінансові інвестиції у гривню. Тобто зростання ресурсної бази комерційних банків у національній валюті вистрілить істотним (бо аргументів багато) зменшенням загальної ресурсної бази банківської системи.
Это, по сути, попытка вернуть страну в советско-колхозное прошлое, когда невозможно было вообще пользоваться иностранной валютой
— Александр Сугоняко, глава Ассоциации украинских банков
«Здешевлення кредитних ресурсів комерційних банків у національній валюті». Малоймовірно при інших рівних умовах. Якщо я правий щодо зменшення загальної ресурсної бази банківської системи, комерційні банки матимуть у своєму розпорядженні менше вільних коштів для кредитування економіки та населення. А що буває, коли товару (вільних коштів у банках) мало, а покупців (бажаючих отримати кредит) багато? Вірна відповідь: ціна (відсоткова ставка) зростатиме. Спростувати цей аргумент може поява в комерційних банках альтернативного дешевого грошового ресурсу (наприклад, якщо Національний Банк України надаватиме банкам дешеві кредити).
«Формування умов, в яких населення активніше б направляло свої доходи на споживання товарів і послуг вітчизняних товаровиробників». Малоймовірно у середньостроковому періоді, якщо аргументи попереднього абзацу не будуть спростовані. У короткостроковому періоді це може здійснитися за рахунок населення, яке не схоче конвертувати свої долари у гривню та витратить їх. Але після того, як законопроект набуде чинності, та якщо відсоткові ставки будуть достатньо високими, вкладення грошей на депозит буде залишатись привабливим та населення заощаджуватиме. Особливо, якщо за рахунок заборони валютних депозитів, курс американського долара залишатиметься стабільним.
Дивує, що Євген Сігал, вносячи до Верховної Ради цей законопроект, проігнорував не тільки доводи щодо свободи вибору, але й здоровий економічний глузд. В бізнесмена, капітал якого оцінюється в 219 мільйонів доларів США, не має кваліфікованих та мислячих економістів в оточенні? Не вірю! Чи це просто надумане прикриття інших мотивів? Наприклад, того, що за 2012 рік на 22,8% зменшились міжнародні валютні резерви України і треба їх якось поповнити? Або того, що у 2013 році уряду необхідно виплатити певну суму доларів за іноземними боргами, а для цього їх ще потрібно десь придбати? Чи це така необхідна «інформаційна вутка» для втримання валютного курсу? Щось мені здається, що в другий раз не спрацює.
Особисто я не маю жодного сумніву, що до бойкоту «Гаврилівських курчат» приєднуватись треба. Це буде адекватною реакцією громадськості на спробу відібрати в неї право вільно обирати напрямок витрачання та вкладення зароблених грошей.
PS: У найближчий час після більш ретельного вивчення планую також опублікувати мої міркування щодо законопроекту №2401 від 26 лютого цього року, яким запропоновано ввести податки на процентні доходи фізичних осіб.